Постанова

від 28.07.2014 по справі 816/2534/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2534/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю представника позивача - Касьянов С.М.,

представника відповідача - Пасько Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26 червня 2014 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000021555/425 від 26 березня 2014 року та №0000191555/1281 від 12 червня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцької ОДПІ проведена документальна позапланова перевірка ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань правильності, повноти та обґрунтованості декларування від'ємного значення по ПДВ згідно декларацій за січень-грудень 2013 року та з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів згідно декларацій за грудень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №700/16-03-15-02-08/00152299, в якому зафіксовано порушення п. 198.1,198.3,198.4,198.6 ст.198 та п.201.1,201.4,201.6 статті 201 Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000021555/425 від 26 березня 2014 року, з відображенням суми завищення бюджетного відшкодування за червень,липень 2013 року, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 7811,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1952,75 грн. За результати адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення та на підставі акту № 1412/16-03-15-02-08/00152299 від 21.05.2014 року Кременчуцькою ОДПІ прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000191555/1281 від 12.06.2014 року, з відображенням суми завищення бюджетного відшкодування за липень, серпень 2013 року, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 7811 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1952,75 грн.

28 липня 2014 року представником позивача під час судового засідання надана заява про залишення без розгляду позовну вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0000021555/425 від 26 березня 2014 року, з відображенням суми завищення бюджетного відшкодування за червень, липень 2013 року, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 7811,00 грн та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1952,75 грн.

Позивач не погоджується з доводами, викладеними в Акті та вважає, що висновки Акту є необґрунтованими, безпідставними та не підтверджуються документально, а податкове повідомлення - рішення №0000191555/1281 від 12.06.2014 року, прийняте за результатами перевірки є неправомірним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав разом з клопотанням про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" виявлено порушення - п.198.1, п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198. п.201.1. п.201.4. п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування з податку додану вартість. Результати встановлених порушень знайшли своє відображення у акті від № 1412/16-03-15-02-08/00152299 від 21.05.2014 року. Представник відповідача зазначив, що перевіркою встановлено що, позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВ "Техно - еліт" та ТОВ "Оптима-лайт", однак доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з контрагентами позивачем під час проведення перевірки не надав. Під час здійснення перевірки, працівники контролюючого органу використовували інформацію з акту перевірки №388/22,5-03/35847508 від 23.08.2013 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Техно - еліт» (код за ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року» та з акту ДПІ у Дзерджинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №1106/20-30-22-01/36814845 від 28.10.2013 року "Прорезультати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оптима-Лайт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «МЕГАТОРГ 2013» за період квітень, травень та червень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку». Згідно отриманої інформації встановлено, що у ТОВ "Техно - еліт" відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання. ТОВ "Оптима-лайт" здійснювало проведення транспортних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Представник Кременчуцької ОДПІ зазначив, що висновки акту перевірки відповідають фактичним обставинам справи, а податкове повідомлення рішення №0000191555/1281 від 12.06.2014 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 23.06.1994 року /а.с.78/, зареєстроване та перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Згідно довідки АБ №495335 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), виданої управлінням статистики у місті Кременчуці /а.с.80/, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 20.13 - виробництво інших основних неорганічних речовин; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 35.11 - виробництво електроенергії; 35.30 - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря; 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель.

У період з 17.02.2014 року по 28.02.2014 року, на підставі Наказу № 556 від 17.02.2014 р. та направлень виданих Кременчуцькою ОДПІ: № 479/16-03-15-02 від 17.02.2014 року Васильєвим О.Л. - головним державним ревізором - інспектором відділу проведення перевірок відшкодування ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Кременчуцької ОДПІ, № 478/16-03-15-02 від 17.02.2014р. Шульц І.М. - головним державним ревізором - інспектором відділу проведення перевірок відшкодування ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Кременчуцької ОДПІ, № 480/16-03-15-02 від 17.02.2014р. Лісовою А.О. - старшим державним ревізором - інспектором відділу проведення перевірок відшкодування ПДВ управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій Кременчуцької ОДПІ, та на підставі п.п. 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, постанови Кабінету Міністрів України : від 27.12.10 року № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» відповідно до п.п. 200.11 статті 200 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Кременчуцький зав|од технічного вуглецю» (код ЄДРПОУ 00152299) (код ЄДРПОУ 00152299) з питань достовірності нарахування, правильності, повноти та обґрунтованості від'ємного значення по ПДВ згідно декларацій за січень - грудень 2013 року та з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів згідно декларації за грудень 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом 07.03.2014 року складено акт №700/16-03-15-02-08/00152299 /а.с.12-16/, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.4 п.198.6 ст.198. п.201.1. п.201.4. п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, з урахуванням даних уточнюючих розрахунків, сума бюджетного відшкодування ПДВ повинна бути зменшена на суму ПДВ у розмірі 7811,00 грн. у тому числі за червень 2013 року - 3811,00 грн., за липень 2013 року - 4000,00 грн. /а.с.16/

На підставі висновку акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ складене податкове повідомлення-рішення № 0000021555/425 від 26 березня 2014 року відображенням суми завищення бюджетного відшкодування за червень, липень 2013 року, яким ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 7811 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1952,75 грн. /а.с.17/.

Відповідач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000021555/425 від 26.03.2014 року скористався правом на його адміністративне оскарження у порядку статті 56 Податкового кодексу України.

За результати адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення та на підставі акту № 1412/16-03-15-02-08/00152299 від 21.05.2014 року /а.с.24-53/, Кременчуцькою ОДПІ прийняте нове податкове повідомлення-рішення №000191555/1281 від 12.06.2014 року з відображенням суми завищення бюджетного відшкодування за липень, серпень 2013 року, яким ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 7811 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1952,75 грн. /а.с.59/.

Позивач не погодився з висновками актів перевірки, та прийнятим на підставі них податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №000191555/1281 від 12.06.2014 року суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що між ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (Покупець) та ТОВ "Техно - еліт" (Постачальник) укладено договір поставки № 12/39 від 17.06.2013 року /а.с.61/, згідно умов якого Постачальник передає у власність Покупця товар, а Покупець приймає та оплачує його в повній сумі на умовах цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на товар встановлюється за домовленістю сторін з урахуванням ПДВ і вказується у додатках до договору.

За умовами договору та додатку №1 від 17.06.2013 року до договору товаром є акумуляторні батареї ТНЖ-300 ВМ-У2 ТУ 3482-009-00213351-93 в кількості 40 штук, ціна за штуку 916,70 грн., без ПДВ, сума з ПДВ- 44001,6 грн. /а.с.62/.

Поставка товару виконується «Постачальником» протягом 10 календарних днів з моменту надходження попередньої оплати від Покупця. /пункт 2.1 договору/. Оплати проводиться на умовах попередньої оплати в розмірі 100%. /пункт 3.3 договору/.

На виконання умов зазначеного договору, розрахунки між сторонами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2548 від 25.06.2013 року на суму 10000,00 грн /а.с.65/; платіжним дорученням №2567 від 26.06.2013 року на суму 10000,00 грн /а.с.66/; платіжним дорученням № 2631 від 02.07.2013 року на суму 24001,60 грн /а.с.67/.

В свою чергу ТОВ "Техно - еліт" виписало та наддало ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю» податкові накладі №25076 від 25.06.2013 року на загальну суму 10000,00 грн у тому числі ПДВ 1666,67 грн /а.с.68/, №26082 від 26.06.2013 року на загальну суму 10000,00 грн у тому числі ПДВ 1666,67 грн /а.с.69/, №2075 від 02.07.2013 року на загальну суму 21001,69 грн у тому числі ПДВ 4000,27 грн /а.с.70/.

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Техно - еліт" для документального оформлення господарських операцій з придбання ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" акумуляторних батарей ТНЖ-300 ВМ-У2 ТУ 3482-009-00213351-93, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

На підставі видаткової накладної № 70304 від 03.07.2013 року /а.с.71/ ТОВ "Техно - еліт" поставило ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" акумуляторні батареї на загальну суму 44001,6 грн., в тому числі ПДВ 7333,6 грн.

Приймання товару від імені ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" здійснювалося уповноваженою особою начальником відділу постачання Ярош Л.П., якому виписувалась довіреність на отримання товару встановленої форми./а.с.91-100/.

Згідно п. 2.2. договору місцем передачі товару є склад покупця. Доставка товару до місця передачі здійснювалась ТОВ "Техно - еліт" власними силами та засобами. Отже, ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" не понесені витрати пов'язаних з транспортуванням товару.

На підтвердження наявності на складі позивача, придбаного у ТОВ "Техно - еліт" у спірних періодах товару підтверджується долученою до матеріалів справи карткою складського обліку матеріалів. /а.с.105/

Отже, реальність укладеного договору поставки № 12/39 від 17.06.2013 року з ТОВ "Техно - еліт" підтверджується вищезазначеними документами, які наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що між ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (Покупець) та ТОВ "Оптима - лайт" (Постачальник) укладено договір поставки № 060212/4 від 06.02.2012 року /а.с.72-73/, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його. За умовами договору ціна, найменування та перелік товару визначаються в накладних. / пункт 1.3 договору/.

На виконання умов зазначеного договору та додаткової угоди №1 від 28.12.2012 року /а.с.63/, розрахунки між сторонами здійснені у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2485 від 19.06.2013 року /а.с.75/ на суму 2863,26 грн.

В свою чергу, ТОВ "Оптима - лайт" виписало та надало ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" оформлену належним чином податкову накладну №228 від 19.06.2013 року на загальну суму 2863,26 грн. у тому числі ПДВ 477,21 грн. /а.с.76/.

Виписана ТОВ "Оптима - лайт" податкова накладна відповідає вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначеного документу у податкового органу відсутні.

На підставі видаткової накладної № 2032 від 20.06.2013 року /а.с.77/ ТОВ "Оптима - лайт" поставило ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" товар - лампа люмінесцентна, світильник під ДНАТ 250,світильник під ДНАТ 400, ЛПП 11У-2х36-001 УЗ, лампа натрієва 400 на загальну суму 2863,26 грн., в тому числі ПДВ 477,21 грн.

Як зазначив представник позивача перевезення вантажу по маршруту Харків-Кременчук було здійснено за рахунок покупця транспортною організацією ТОВ "Транспортна компанія "САТ" згідно товарно-транспортної накладної № ХА2070725 від 20.06.2013 року та підтверджується актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № КЧ0003542 від 21.06.2013 року.

Приймання товару від імені ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" здійснювалося уповноваженою особою начальником відділу постачання Ярош Л.П., якому виписувалась довіреність на отримання товару встановленої форми./а.с.91-100/.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки № 060212/4 від 06.02.2012 року позивачем надано копії документів, а саме: вимога №7333 від 26.07.2013 року, накладна на списання №7387 від 26.07.2013 року, накладна на списання №7388 від 26.07.2013 року, накладна на списання №815 від 20.08.2013 року, накладна на списання №7995 від 16.08.2013 року, накладна на списання №9304 від 09.09.2013 року, накладна на списання №1889 від 25.10.2013 року, накладна на списання №19591 від 19.11.2013 року, накладна на списання №19727 від 21.11.2013 року, накладна на списання №19537 від 19.11.2013 року, рахунок - фактура №5398 від 18.06.2013 року, картка складського обліку матеріалів. /а.с.118-140/.

Оприбуткування на підприємстві позивача придбаного у ТОВ "Оптима - лайт" товару підтверджується долученим до матеріалів справи прибутковим ордерам №129 від 26.07.2013 року /а.с.128/.

Отже, реальність укладеного договору поставки № 060212/4 від 06.02.2012 року з ТОВ "Оптима - лайт" підтверджується вищезазначеними документами, які наявні в матеріалах справи.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними в акті перевірки, що договори укладені між позивачем та його контрагентами з метою штучного формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено перелік вимог, дотримання яких є необхідним для дійсності правочину. а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин. який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені тинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із набуттям чинності з 01.01.2011 року змін до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьої, податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин першої та другої статті 228 Цивільного України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й відсутні правові підстави для застосування частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України.

Податкові органи, на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України чи статті 207 Господарського кодексу України, можуть у судовому порядку доводити недійсність правочинів, що на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Аналізуючи норми Податкового кодексу України, суд зазначає, що органи державної податкової служби, виходячи зі своїх завдань та функцій, у відносинах з платниками податків покликані перевіряти своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків та зборів, правильність ведення податкового обліку. Жодна норма податкового законодавства, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, не наділяла податкові органи правом давати правову оцінку договорам, які укладалися між платниками податків та їх контрагентами, а саме: аналізувати зміст правочинів, дотримання форми та порядку їх укладення, строків виконання, тощо.

Тобто, податковий орган не уповноважений досліджувати суть договорів та здійснювати контроль за їх відповідністю нормам чинного законодавства України.

Крім того, за вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину /ст. 204 Цивільного кодексу України/. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не надано доказів звернення до суду з позовами про визнання правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

Посилання відповідача на те, що стосовно контрагента позивача складений акт №388/22,5-03/35847508 від 23.08.2013 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно - еліт" (код за ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року" суд не приймає до уваги, і зазначає наступне. Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 08.11.2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2014 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ", за результатами якої складено Акт № 388/22.5-03/35847508 від 23.08.2013 р. "Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року". Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по формуванню в акті № 388/22.5- 03 35847508 від 23.08.2013 р. «Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 року» висновків про відсутність реальності здійснення господарських операцій із зазначеними платниками податків за період серпень 2013 року. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування у електронній базі "Податковий Блок" показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "ТЕХНО-ЕЛІТ" (код ЄДРПОУ 35847508) за період серпень 2013 року у електронній базі "Податковий Блок".

Таким чином, висновки викладені в актах перевірки №700/16-03-15-02-08/00152299 від 07.03.2014 року та №1412/16-03-15-02-08/00152299 від 21.05.2014 року, щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з посиланням на акт перевірки №388/22,5-03/35847508 від 23.08.2013 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про результати неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно - еліт" (код за ЄДРПОУ 35847508) з питань відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліках при взаємовідносинах з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками за період з 01.01.2013 року по 31.07.2013 року" є неправомірними.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в акті ДПІ у Дзерджинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №1106/20-30-22-01/36814845 від 28.10.2013 року "Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Оптима - Лайт" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "МЕГАТОРГ 2013" за період квітень, травень та червень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку" суд не приймає в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом акта перевірки контрагента платника податків, в якому викладені висновки про вчинення таким контрагентом нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 статті кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

В силу ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000191555/1281 від 12.06.2014 року обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000021555/425 від 26 березня 2014 року суд залишає позовні вимоги без розгляду відповідно до вимог ч.5 п.1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 182,70 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2013 від 20.06.2014 року /а.с.2/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 155, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000191555/1281 від 12 червня 2014 року

В частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області №0000021555/425 від 26 березня 2014 року - залишити позовні вимоги без розгляду.

Стягнути з державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (код ЄДРПОУ 00152299) витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 серпня 2014 року.

Суддя Г.В. Костенко