Рішення

від 16.07.2014 по справі 910/9475/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9475/14 16.07.14

За позовом Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" до Державного підприємства "ІНЖЕКСБУД" про розірвання договору та стягнення 55 906,33 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Мєлєхова О.Г. - представник за довіреністю; від відповідача:Дитинчук В.М. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (надалі - ДП "Полтавастандартметрологія") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "ІНЖЕКСБУД" (надалі - ДП "ІНЖЕКСБУД") про розірвання договору та стягнення 206 381,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання умов Договору №100-02/13 від 13.05.2013 р. було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу у розмірі 200 000,00 грн., проте відповідач свого зобов'язання щодо своєчасності повернення позики належним чином не виконує, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200 000,00 грн. та розірвання Договору №100-02/13 від 13.05.2013 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 166,67 грн., 3% річних у розмірі 1 747,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4 466,67 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.06.2014 р.

В судовому засіданні 18.06.2014 р. представником відповідача було подано заперечення згідно змісту яких останній проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.06.2014 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 16.07.2014 р.

15.07.2014 р. від позивача на адресу господарського суду міста Києва надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог згідно змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 49 666,68 грн., пеню у розмірі 25,03 грн., 3% річних у розмірі 1 747,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 466,67 грн. та розірвати Договір про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 від 13.05.2013 р.

16.07.2014 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог згідно змісту якої просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині розірвання Договору про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 від 13.05.2013 р. та частково визнає вимоги про стягнення грошових коштів, а саме: основної заборгованості у розмірі 49 666,68 грн., пені у розмірі 25,03 грн., 3% річних у розмірі 989,02 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 883,32 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2012 р. передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 55 906,33 грн., з яких 49 666,68 грн. основна заборгованість, 25,03 грн. - пені, 1 747,95 грн. - 3% річних, 4 466,67 грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 16.07.2014 р. представник позивача вимоги викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідач в судовому засіданні 16.07.2014 р. проти позовних вимог в частині розірвання Договору про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 від 13.05.2013 р. заперечує та просить залишити їх без задоволення з підстав викладених в письмових запереченнях та частково визнає вимоги про стягнення основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 р. між ДП "Полтавастандартметрологія" (позикодавець) та ДП "ІНЖЕКСБУД" (позичальник) було укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.3 Договору поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, плата за користування грошовими коштами не стягується.

Розмір фінансової допомоги становить 200 000,00 грн. (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п.п. 3.1-3.4 Договору позикодавець передає фінансову допомогу позичальникові протягом трьох робочих днів з дня підписання сторонами цього договору. Фінансова допомога передається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позичальника. Фінансова допомога надається одним платежем. Фінансова допомога вважається наданою позичальникові в момент її зарахування на рахунок позичальника.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що строк надання фінансової допомоги становить 36 місяців з моменту перерахування коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до п.п. 5.1-5.3 Договору фінансова допомога повертається позичальником щоквартально у розмірі 16 666,67 грн. Фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок позикодавця не пізніше 30-го числа останнього місяця поточного кварталу (звітного кварталу повернення позики). Фінансова позика вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що надавалася, на його рахунок.

Згідно з п. 9.1 Договору, останній набирає чинності з моменту перерахування грошових коштів (фінансової допомоги) позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але в будь-якому випадку до 31.03.2016 р.

Крім того, 13.05.2013 р. сторонами було погоджено графік повернення наданої фінансової допомоги (Додаток №1 до Договору).

Пунктом 3 Додатку №1 до Договору визначено, що платежі відповідно до графіка вважаються здійсненими в установлений термін, якщо сума платежу у повному обсязі надійшла на рахунок позикодавця не пізніше дати, зазначеної у графіку погашення.

Згідно погодженого графіка повернення наданої фінансової допомоги здійснюється у наступні терміни та розмірах: 30.06.2013 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.09.2013 р.- у розмірі 16 666,67 грн., 30.12.2013 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.03.2014 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.06.2014 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.09.2014 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.12.2014 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.03.2015 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.06.2015 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.09.2015 р. - у розмірі 16 666,67 грн., 30.12.2015 р. - у розмірі 16 666,67 грн. та 30.03.2016 р. - у розмірі 16 666,63 грн.

Так 13.05.2013 р. на виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу поворотну фінансову допомогу в розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем ДП "ІНЖЕКСБУД" 10.07.2014 р. повернуло частину фінансової допомоги в розмірі 17 000,00 грн. Судом встановлено, що даний факт підтверджується платіжним дорученням №156 від 10.07.2014 р. та банківською випискою з особового рахунку позивача.

Позивач у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог вказує на існування у відповідача заборгованості по Договору про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 від 13.05.2013 р. у розмірі 49 666,68 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги.

Судом встановлено, що укладений сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором позики.

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3. ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З наданих позивачем доказів вбачається, що ним взяті на себе зобов'язання виконано належним чином, надано відповідачу грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн., згідно умов Договору №100-02/13 від 13.05.2013 р., натомість відповідач свого зобов'язання з своєчасного та повного повернення фінансової допомоги належним чином не виконав, внаслідок чого за ним за період з червня 2013 р. по березень 2014 р. (згідно погодженого графіку) утворилась заборгованість за вказаним Договором у розмірі 49 666,68 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов'язань належним чином доведений, документально обґрунтований та відповідачем не спростований.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач у своїх запереченнях на заяву про зменшення розміру позовних вимог визнав позовні вимоги в частині стягнення неповернутої за період з червня 2013 р. по березень 2014 р. фінансової допомоги.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 49 666,68 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач за невиконання договірних зобов'язань просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 25,03 грн., 3% річних у розмірі 1 747,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 466,67 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 7.2 Договору у разі порушення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує на рахунок позикодавця пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з наданого розрахунку позивач нараховує пеню за відсотковою ставкою 0,1%, проте суд здійснює перерахунок, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає за необхідне зробити перерахунок нарахованої пені, виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок пені вважає за можливе задовольнити її в розмірі заявленому позивачем, оскільки встановлений судом розмір пені за визначені позивачем періоди перевищує розмір, що заявлений позивачем до стягнення, а підстави для виходу за межі позовних вимог відсутні.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також у п. 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення строків повернення фінансової допомоги позичальник сплачує на рахунок позикодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та індексу інфляції на предмет вірності їх нарахування.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 991,78 грн., а індексу інфляції - 4 007,44 грн. В іншій частині - 756,17 грн. 3% річних та 459,23 грн. індекс інфляції нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Що стосується заявлених вимог про розірвання Договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Позикодавець має право достроково розірвати цей договір у разі невиконання зобов'язань позичальником, письмово повідомивши його про це у строк 10 календарних днів (п. 6.4, 6.4.1 Договору).

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-пр/2002 недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (Відповідна позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 19.09.2011 р. № 3-74гс11).

Невиконання відповідачем зобов'язання з повернення наданої позивачем фінансової допомоги свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (неотримання відповідних платежів на виконання умов Договору).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов'язання з повернення наданої йому фінансової допомоги, вимоги позивача про розірвання Договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а тому суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "ІНЖЕКСБУД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 36-В; ідентифікаційний код 21638184) на користь Державного підприємства "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (36029, м. Полтава, Київський район, вул. Духова, 16; ідентифікаційний код 04725987) основну заборгованість у розмірі 49 666 (сорок дев'ять шістсот шістдесят шість) грн. 68 коп., пеню у розмірі 25 (двадцять п'ять) грн. 03 коп., 3% річних у розмірі 991 (дев'ятсот дев'яносто одна) грн. 78 коп., індекс інфляції у розмірі 4 007 (чотири тисячі сім) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 3 005 (три тисячі п'ять) грн. 28 коп. Видати наказ.

3. Розірвати Договір про надання поворотної фінансової допомоги №100-02/13 від 13.05.2013 р., який укладений між Державним підприємством "Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації" (36029, м. Полтава, Київський район, вул. Духова, 16; ідентифікаційний код 04725987) та Державним підприємством "ІНЖЕКСБУД" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 36-В; ідентифікаційний код 21638184).

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 21.07.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко