Постанова

від 29.01.2007 по справі 14/321-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/321-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 39-93-00

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 січня 2007 р.                                                                                                        Справа № 14/321-06

Господарський суд Вінницької області у складі:   судді   Залімського І.Г.,  при секретарі  судового засідання Гриневичі В.С., з участю представників сторін:

позивача      -      Філіпова Л.Т.

відповідача  -      Трохименко О.Я.

Розглянувши в приміщенні суду справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (21100, м.  Вінниця, вул. Пирогова, 135А) до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перемога", (с. Михайлівка, Гайсинського району Вінницької області, код 03734228) про стягнення 5328,28 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Заявлено позов про стягнення 5328,28 грн. по платежах за нестворені на підприємстві робочі місця для інвалідів.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву №118 та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що у 2005 році на підприємстві створено 6 робочих місць, а фактично працює 5 інвалідів. Однак відповідачем систематично подавались заявки до районного центру зайнятості, проте бажаючих інвалідів працювати в СВК "Перемога" не було, заяви на працевлаштування до відділу кадрів не подавались, районним центром зайнятості на протязі 2005 р. на працевлаштування до СВК "Перемога" із інвалідів нікого не було направлено.

    Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено, що згідно звіту відповідача про зайнятість інвалідів у 2005 році середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача склала 145 чоловік, з них інвалідів 5 чоловік, норматив робочих місць для інвалідів - 6 робочих місць. Разом з тим в наданому позивачем розрахунку заборгованості зазначено, що у 2005 р. на підприємстві фактично працювало 4 інваліди. Таким чином, норматив створення робочих місць відповідачем не дотримано в кількості 2 робочих місця.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зокрема звітів державної статистичної звітності форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за 2005 р., відповідач інформував Гайсинський районний центр зайнятості про можливість працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, а саме в графі "Наявність вільних робочих місць (вакантних посад), чол.", в колонці 4 "із. гр. 2 категорії громадян відповідно до квоти, а також пенсіонери, учні, студенти, інваліди", вищезазначених звітів,  відповідачем зазначалось про наявність вакантних робочих місць саме для інвалідів.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", працевлаштування    інвалідів   здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314, підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цим же пунктом також передбачено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може виконуватися праця інвалідів.

Стаття 19 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у  розмірі  чотирьох  відсотків   від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що  відповідач виконав свій обов'язок щодо надання інформації центру зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади для працевлаштування інвалідів, суд дійшов висновку, що відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів  не може бути покладена  на  відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

  Керуючись ст.ст.69, 70, 86-98, 109, 159-163, 167, прикінцевими та перехідними положеннями КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          У  задоволенні позову відмовити.

2.          Постанову направити сторонам.

Судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАСУ після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку

Відповідно до ст.186. КСУ Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі, яка подається до суду апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі відповідно

до ч. 3 ст. 160 КАС України 01.02.07

Суддя                                                    Залімський І.Г.