Постанова

від 30.07.2014 по справі 904/2145/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2014 року Справа № 904/2145/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представників сторін:

від позивача: Заславець С.О. представник, довіреність №7 від 17.03.14;

від відповідача: Приходько Т.В. представник, довіреність №4/10-218 від 29.04.14;

від третьої особи: Бяльський О.В. представник, довіреність №б/н від 01.07.14;

Розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/2145/14

за позовом Приватного підприємства фірми "ОКТАН", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Приватне підприємство фірма "ОКТАН", в якій просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,1321 га кадастровий номер 1210100000:09:314:0004, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2, укладений між Приватним підприємством фірмою "ОКТАН" та Дніпропетровською міською радою 02.03.20004 року, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 18.03.2004 року за № 5011.

Позовні вимоги обґрунтовані статтею 93, 120, 141, 152 Земельного кодексу України та статтею 377, 651 Цивільного кодексу України, статтею 7, 31, 32 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0, 1321 га кадастровий номер 1210100000:09:314:0004, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2 укладений між Приватним підприємством фірмою "ОКТАН" та Дніпропетровською міською радою від 02.03.20004 року, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 18.03.2004 року за № 5011.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог встановивши, що позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з пропозицією вилучення земельних ділянок та припинення дії договорів оренди, оскільки орендована земельна ділянка перейшла в користування інших осіб у зв'язку із зміною власника об'єктів нерухомості, проте рішення щодо визначення земельної ділянки фактичним користувачем земельної ділянки, відповідач до цього часу не вирішує, на звернення позивача не реагує, а також зазначивши, що чинним законодавством передбачена можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, Дніпропетровська міська рада звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дніпропетровська міська рада вказує на відсутність таких підстав для розірвання договору оренди землі, як перехід права власності на нерухоме майно до інших осіб, оскільки набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці є підставою для припинення договору оренди землі, згідно з п. «є» ст. 141 Земельного кодексу України, а не його дострокового розірвання в односторонньому порядку.

При цьому, скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази саме звернення позивача з відповідною заявою на ім'я міського голови щодо розірвання договору оренди земельної ділянки.

Згода міської ради на дострокове розірвання договору оренди землі оформлюється відповідним рішенням, яке приймається на пленарному засіданні міської ради та виноситься за умови попереднього приведення орендарем земельної ділянки у стан придатний для її подальшого використання. На думку відповідача суд обмежив повноваження міської ради щодо вільного розпорядження землею, що належить територіальної громаді міста.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Приватне підприємство фірма "ОКТАН" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на можливість розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у разі відчуження нею об'єкту нерухомого мрійна іншій особі, на підставі діючих норм законодавства, зокрема у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС" у відзиві на апеляційну скаргу також просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 30.07.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

02.03.2004 року між Позивачем (Орендарем) та Відповідачем (Орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 18 березня 2004, за № 5011 із змінами та доповненнями за додатковим договором від 19.11.2009 року (а.с. 9-12, 19-21).

Згідно п. 1.1. Договору оренди земельної ділянки Орендодавець передає, Орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1321 га, що знаходитися за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2 (Самарський район), кадастровий номер земельної ділянки -1210100000:09:314:0004, згідно з планом земельної ділянки.

Відповідно до п. 1.2. Договору підставою для передачі земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.11.2003 року № 209/13.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що земельна ділянка передається до 19.11.2018 року.

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 02.03.2004 року (а.с. 16).

Як убачається з матеріалів справи,10.08.2011 року на підставі договору купівлі - продажу об'єкту нерухомого майна, який був укладений між ПП фірмою "ОКТАН" та ТОВ "БАУРІС" відбувся перехід права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1321 (кадастровий номер 1210100000:09:314:0004) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2 (а.с. 30-32).

Відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 10244003 від 11.08.2011 року власником нерухомого майна, що знаходитися за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2. зареєстровано за ТОВ „БАУРИС" на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 10.08.2011 року за № 1521 (а.с.73).

Таким чином, з моменту переходу права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на відведеній за спірним договором земельній ділянці, позивач не використовує останню.

22.02.2012 року Позивач звернувся до Дніпропетровської міської ради з пропозицією вилучення земельних ділянок та припинення дії договорів оренди (а.с. 35).

Одночасно, з клопотання про вирішення питання відведення земельної ділянки за адресою: вул. Червоногірська, 2, до Відповідача звернулася Третя особа, як новий власник об'єкта нерухомості (а.с. 36).

У відповідь на зазначене звернення, КП "Центр містобудування, архітектури, землеустрою та кадастру", повідомив про запрошення представника Позивача для розгляду зазнаного питання (а.с. 37).

Станом на час звернення Позивача з даним позовом до суду, спірний договір між сторонами фактично не розірвано.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами пункту 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

При цьому, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Пунктами "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється в разі, між іншим, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частини 1, 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Разом із тим, статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, згідно частини другої статті 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 Цивільного кодексу України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина ч. 3 статті 7 ЗУ "Про оренду землі", так само як і ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, передбачає що до особи, яка набула право на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, переходить право оренди на цю земельну ділянку. Та прямо вказує "договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташовані житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - права власності або права користування.

Додатковою підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є зміна істотних обставин, якими сторони керувались при укладанні договору, що передбачено ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, оскільки позивач не передбачав, що у нього виникне необхідність продати належну йому АЗС з автомийкою, про що свідчить сам факт укладення договору оренди земельної ділянки строком до 19.11.2018 року. Порушується майнове співвідношення сторін договору, оскільки незважаючи на перехід права оренди до ТОВ "БАУРІС", як нового власника комплексу будівель та споруд АЗС з автомийкою, позивач продовжує сплачувати орендну плату за договором оренди землі, до його розірвання, за земельну ділянку, якою фактично не володіє та не використовує у своїй діяльності.

Крім того, відповідно до "Порядку оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську", що є додатком до рішення Дніпропетровської міської ради № 34/31 від 30.01.2013р., підставами для припинення договору оренди згідно до п. 4.1. серед іншого є:

- набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

- за рішенням суду, яке набрало законної сили, про припинення (розірвання договору оренди землі;

В пункті 4.1.2 цього рішення зазначено, що договір оренди землі може буті розірвано за згодою сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може буті достроково розірвано за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Отже, відповідач визначаючи своїм рішенням можливість припинення (розірвання) договору з вищезазначених підстав, фактично підтверджує підстави для розірвання договору викладені позивачем в позовній заяві. А тому заперечення відповідача про неможливість розірвання договору за рішенням суду і про те, що розірвання договору оренди земельної ділянки порушує права Дніпропетровської міської ради в сфері вирішення земельних питань, суперечить чинному законодавству України, та тому ж таки рішенню Дніпропетровської міської ради № 34/31 від 30.01.2013р., яким встановлюється порядок оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки у м. Дніпропетровську.

Окрім цього, Вищий Господарський Суд України своїм інформаційним листом від 19.11.2013р. № 01-06/1657/2013, вніс доповнення до "Інформаційного листа Вищого Господарського Суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", де в пункті "3", цього листа з питань земельних правовідносин зазначив, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу - право власності або право користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, попередній землекористувач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, позовні вимоги про розірвання договору оренди підлягають задоволенню.

Таке твердження, що містить Інформаційний лист ВГСУ, на думку колегії суддів повністю підтверджує висновок господарського суду з питання можливості розірвання договору оренди земельної ділянки за рішенням суду, на вимогу однієї із сторін, у разі відчуження нею об'єкту нерухомого мрійна іншій особі, на підставі діючих норм законодавства, зокрема у зв'язку з переходом права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

З приводу заперечень апеляційної скарги стосовно форми поданої позивачем заяви про вилучення з його користування орендованої земельної ділянки, та надання згоди на передачу її в оренду ТОВ "БАУРІС", як новому власнику, колегія суддів встановила наступне.

Законом, та договором не встановлено вимоги, щодо форми вищезазначеної заяви. Подана позивачем заява від 15.08.2011 року, у розумінні п.п. "а" ч. 1 ст. 141 ЗК України - є добровільною відмовою від права користування земельною ділянкою, яке реалізується в через оренду земельної ділянки. Оскільки позивач заявив про вилучення земельної ділянки з його користування, то це аж ніяк не є підтвердженням його бажані вподальшому використовувати дану земельну ділянку, так як вилучення означає фактичне повернення земельної ділянки орендодавцю, що тягне за собою розірвання договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що

- фактичне користування земельною ділянкою, переданою позивачу за спірним договором, на якій зведені будівлі та споруди, відчужені позивачем, здійснюють нові власники,

- позивач добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою, наданою йому за договором від 02.03.2004 року,

- плату за землю, якою він фактично не користується, продовжує сплачувати відповідно до чинного законодавства (а.с. 34).

Таким чином, в зв'язку з тим, що позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, фактичне користування якої здійснює новий власник розташованого на ній об'єкта нерухомості, вимоги про розірвання спірного договору в судовому порядку є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Дніпропетровською міською радою, якій надано відстрочку у сплаті судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, судовий збір так і не сплачено. Тому, за результатами розгляду справи з Дніпропетровської міської ради в доход Державного бюджету України підлягає стягненню 609 гривні судових витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі № 904/2145/14 залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (49000, м. Дніпропетровськ пр. Карла Маркса, 75) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 609 гривень.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлений 04.08.2014 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко