Постанова

від 29.10.2014 по справі 904/2145/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2014 року Справа № 904/2145/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 904/2145/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПриватного підприємства фірми "ОКТАН" до Дніпропетровської міської ради за участю третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС" пророзірвання договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року Приватне підприємство фірма "ОКТАН" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Дніпропетровської міської ради, в якій просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0, 1321 га кадастровий номер 1210100000:09:314:0004, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська 2, укладений між Приватним підприємством фірмою "ОКТАН" та Дніпропетровською міською радою від 02.03.2004, зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 18.03.2004 за № 5011.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2014 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 (суддя Ліпинський О.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 (у складі головуючого Іванова О.Г., суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.) у даній справі позов задоволено повністю.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне підприємство фірма "ОКТАН" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Учасники судового процесу не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Дніпропетровська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, судові витрати покласти на позивача.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що 02.03.2004 між Приватним підприємством фірмою "ОКТАН" (орендарем; позивачем) та Дніпропетровською міською радою (орендодавцем; відповідачем) на підставі рішення міської ради від 19.11.2003 № 209/13 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, орендодавець передає, орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 0,1321 га строком до 19.11.2018 для розміщення автозаправної станції з магазином, що знаходитися за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2 (Самарський район), кадастровий номер земельної ділянки - 1210100000:09:314:0004, згідно з планом земельної ділянки.

Договір оренди зареєстрований в Дніпропетровському міському управлінні земельних ресурсів 18.03.2004 за № 5011 із змінами та доповненнями за додатковим договором від 19.11.2009 (а.с. 9-12).

Додатковим договором від 19.11.2009 до зазначеного договору оренди сторони погодили умови що стосуються орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с.19-21).

02.03.2004 земельна ділянка передана позивачу, що підтверджується актом приймання-передачі (а.с. 16).

10.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "БАУРІС" придбало у Приватного підприємства фірми "ОКТАН" нерухоме майно - нежитлові будівлі, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,1321 (кадастровий номер 1210100000:09:314:0004) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червоногірська, 2 (а.с. 30-32)

Право власності на зазначене майно було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю „БАУРИС" на підставі договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Верба В.М. 10.08.2011 за № 1521, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно № 10244003 від 11.08.2011 (а.с.73).

22.02.2012 Приватне підприємство фірма "ОКТАН" звернулося до Дніпропетровської міської ради з проханням вилучити у нього орендовану земельну ділянку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БАУРІС", у зв'язку з продажем останньому розміщеної на ній автозаправної станції (а.с. 35).

В своєму позові позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від розірвання договору оренди земельної ділянки. На його думку, договір оренди має бути розірвано у зв'язку з добровільною відмовою позивача від права користування земельною ділянкою та набуттям іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю „БАУРІС" права власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці. Позивач вважає, що зазначені обставини є достатніми для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

Пунктами "а", "є" частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Договір оренди землі припиняється, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина перша, третя статті 31 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його дострокове розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

У випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Крім того, відповідно до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеним на ній об'єктом здійснює її новий власник, попередній землекористувач - позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, а законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Наведена правова позиція підтверджується і судовою практикою Верховного Суду України при розгляді аналогічних спорів (постанова від 20.08.2013 у справі № 15/5005/12936/2011, постанова від 19.06.2012 у справі № 36/368-9/63).

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищезазначених висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими та зводяться до необхідності надання нової оцінки доказам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі № 904/2145/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова