Ухвала

від 31.07.2014 по справі 826/5176/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5176/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представника позивача Бунта В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Лізинг» до управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач), в якому просив:

- скасувати вимогу про сплату боргу від 13 березня 2014 року №Ю-622;

- скасувати рішення відповідача від 13 березня 2014 року №360 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (далі по тексту - рішення №360);

- скасувати рішення відповідача від 13 березня 2014 року №361 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків (далі по тексту - рішення №361);

- скасувати рішення відповідача від 13 березня 2014 року №362 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески (далі по тексту - рішення №362);

- скасувати рішення відповідача від 13 березня 2014 року №363 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду (далі по тексту - рішення №363).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ТОВ «Профі Лізинг» просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Профі Лізинг» (код за ЄДРПОУ 35533327) в силу положень пункту 1 статті 1 та статті 14 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР (далі по тексту - Закон N 400/97-ВР) є платником зазначеного збору, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва.

В період з 27 лютого по 12 березня 2014 року посадовою особою відповідача на підставі направлення від 27 лютого 2014 року №3782/02, виданого УПФУ у Печерському районі м. Києва, відповідно до статті 13 та абзацу 7 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058-IV, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (далі по тексту - Закон №2464-VІ) та відповідно до плану проведення перевірок платників єдиного внеску, у зв'язку з надходженням листа про ліквідацію, проведено позапланову перевірку ТОВ «Профі Лізинг».

Результати перевірки відображено в акті перевірки №40 від 12 березня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки), в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог Інструкції зі статистики заробітної плати №5 від 13.01.2004 року (далі по тексту - Інструкція №5), яке полягало у не включенні позивачем до сум, з яких утримуються внески до Пенсійного фонду суми додаткового блага, а саме суми відшкодування послуг стільникового зв'язку, сплачені працівникам.

Виявлення зазначеного порушення стало підставою для донарахування фонду оплати праці у розмірі 12494,13 грн. та збільшення зобов'язань зі сплати внесків за ставкою 33,2% на 4148,03 грн. та за ставкою 2% на 174,08 грн.

Під час проведення перевірки посадовою особою УПФУ в Печерському районі м. Києва виявлено заниження страхових внесків в сумі 320,19 грн. в звіті за липень 2009 року. Допущення зазначеного порушення було виправлено позивачем самостійно в звіті за вересень 2009 року, проте стало підставою для складання рішення №361.

Виявлення під час перевірки допущення позивачем несвоєчасного перерахування страхових внесків у квітні 2012 року стало підставою для винесення рішення №362.

Оскаржуваним рішенням відповідача від 13.03.2014 року було застосовано штраф у розмірі 0,65 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Рішенням управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 13 березня 2014 року №362 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 494,13 грн. відповідно до п. 3 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за приховування (заниження) сум заробітної плати (виплат, доходу).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування вказаного рішення відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що суми доходу, отриманого працівниками, як додаткове благо у вигляді суми компенсації вартості мобільного зв'язку, згідно із законодавством включаються до фонду оплати праці, на розмір якого нараховується єдиний страховий внесок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464), платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця).

Відповідно п.1 ч.2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно ст.2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати, зокрема, відносяться інші заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до підпункту 4.3.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5 (далі - Інструкція № 5).

Згідно п.п.2.3.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. № 5, до додаткової заробітної належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зокрема виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством).

Згідно з вимогами п. 2.2.9 Інструкції зі статистики заробітної плати до фонду додаткової заробітної плати відноситься вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати.

Враховуючи те, що Інструкція № 21-5, була прийнята пізніше у часі ніж Інструкція № 5, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 №5, то для визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску підлягає саме застосуванню Інструкцією № 5.

Таким чином, відшкодування підприємством вартості стільникового зв'язку, послуги якого надавалися працівникам підприємства, за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою, яка в розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці» є складовою заробітної плати, зокрема інші компенсаційні виплати, які в свою чергу відповідно п.1 ч.1 ст.7 Закону № 2464 є базою для нарахування єдиного внеску.

Зазначене порушення мало місце у листопаді та грудні 2010 року, тобто до 01.10.2011 року (до втрати чинності ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV).

Пунктом 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків у зв'язку з виявленим порушенням відповідачем було винесене рішення № 360 на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону 1058-IV, відповідно д якої за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішень відповідача № 360 та 362, оскільки компенсація вартості послуг стільникового зв'язку не входить до Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010р. № 117 0, а несплата сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми

Крім того, під час проведення перевірки посадовою особою УПФУ в Печерському районі м. Києва виявлено заниження страхових внесків в сумі 320,19 грн. в звіті за липень 2009 року. Допущення зазначеного порушення було виправлено позивачем самостійно в звіті за вересень 2009 року, проте стало підставою для складання рішення №361, яким до позивача застосовано штраф у розмір 32,02 грн. на підставі п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV.

Ні підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-IV, згідно з якою за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум відповідачем було прийнято рішення № 363, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 0 грн, 65 коп.

Відповідно до п.9.1 Інструкції №21-1 (чинній на день прийняття відповідачем оскаржуваних рішень), до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно п.9.3 Інструкції №21-1 фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев'ятої статті 106 Закону №1058-IV у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року, зокрема, у таких розмірах:

- за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14.

- за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу). При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 15 цієї Інструкції.

- за донарахування органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість місяців розраховується починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми внесків, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким страхувальником акта перевірки від органу Пенсійного фонду або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованих (своєчасно не обчислених) та не сплачених страхових внесків, то за кожне таке донарахування накладається штраф у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 16 цієї Інструкції.

Підставами для прийняття таких рішень є: акт про порушення, що складається в довільній формі (пп. 9.3.1 п. 9.3.); акт документальної перевірки або акт звірки з органами податкової служби (пп.9.3.3 п.9.3 Інструкції 21-1); акт перевірки або акт звірки, розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України, звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України (пп. 9.3.4 п.9.3 Інструкції 21-1) відповідно.

Обґрунтовуючи неправомірний характер рішень відповідача № 361 та 363, позивач посилався на їх необґрунтованість у зв'язку з наявністю в нього переплати по страхових внесках. Такі доводи колегія суддів вважає помилковими у зв'язку з тим, що наявність переплати не спростовує правомірності винесення контролюючим органом рішення про застосування до підприємства санкцій за виявлені під час проведення перевірки порушення законодавства.

Посилання позивача на незаконність оскаржуваних рішень відповідача у зв'язку з на втратою чинності ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV на час прийняття оскаржуваних рішень спростовуються наступним.

Частиною дев'ятою статті 106 Закону № 1058-IV (у редакції, що була чинною на час допущення порушення) передбачені випадки застосування фінансових санкцій виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і накладені фінансові санкції, які виникли у підприємства у 2009-2010 роках, відповідно до вимог абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI, мають бути застосовані (стягнуті) і після 1 січня 2011 року, оскільки зазначені фінансові санкції виникли в період дії пункту 4 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV, тобто відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення зазначеної заборгованості.

Слід також зазначити, що Верховний Суд України аналогічну правову позицію вже висловив у постановах від 3 липня 2012 року (справа № 21-157а12) і 26 березня 2013 року (справа № 21-71а13).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача та вимогу про сплату боргу від 13 березня 2014 року №Ю-622 винесені правомірно, а тому в суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Профі Лізинг» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді О.О. Беспалов О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 04.08.2014 року

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.