Постанова

від 31.07.2014 по справі 826/1913/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1913/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

за участю:

представника позивача Бунта В.О.

представника відповідача Гаджиєва Р.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2013 року № 100250000/2013/500135/2 та від 09 серпня 2013 року № 100250000/2013/500137/2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів № 006/13 від 26 березня 2013 року з Компанією «RISE AND SHINE (IMP AND EXP) CO., LTD» (Китай) (постачальник), додаткової угоди № 1 від 26.03.2013 до контракту та згідно з інвойсом від 16.05.2013 № RSP0303, позивачем (Покупець) придбано на умовах FOB Циндао товар ( вироби з кам'яної кераміки, посуд столовий: арт. 516424 тарілка «Повна Чаша» 27 см D1, арт. 516428 тарілка «Повна Чаша» 19 см D1, арт. 516431 тарілка супова «Повна Чаша» 17,8 см D1, арт. 516440 чашка «Повна Чаша» 300 мл D1, код товару згідно УКТЗЕД - 69120030 (товар).

Даний товар подано до митного оформлення згідно ВМД № 100250000/2013/030785 та № 100250000/2013/031405, які надано відповідачу 29 липня 2013 року та 09 серпня 2013 року відповідно через митного брокера (декларанта) позивача в порядку електронного декларування та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК за першим методом (за ціною договору) у загальному розмірі 22813,86 доларів США (за митною вартістю 0,96 доларів США за кг).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларант подав до митного оформлення: зовнішньоекономічний контракт від 26 березня 2013 року № 006/13 та доповнення до нього від 06 травня 2013 року № 1; рахунки-фактури (інвойси) від 16 травня 2013 року № RSP0303, від 06 червня 2013 року № RSP0305 та від 30 липня 2013 року № LS-3758180; платіжні доручення від 26 червня 2013 року № 49 та від 24 травня 2013 року № 14; міжнародні автомобільні накладні CMR від 24 липня 2013 року № 017104 та від 29 липня 2013 року № 021814; коносаменти від 22 травня 2013 року № QDFE007768 та від 21 червня 2013 року № 602706447; довідки про транспортні витрати від 11 липня 2013 року № 1483 та від 05 червня 2013 року № 13-77.

Враховуючи, що поставка здійснювалася на умовах FOB Циндао, страхування не здійснювалося та імпорт зазначеного товару не підлягав ліцензуванню.

Разом з тим, відповідач, посилаючись на наявність обґрунтованого сумніву щодо митної вартості товару, запропонував декларанту (електронними повідомленнями) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем було додатково надані: договори перевезення від 01 березня 2013 року № Л-06, від 01 березня 2013 року № 1 та від 23 травня 2013 року № 2305/13; прайс-листи від 20 квітня 2013 року б/н та від 28 квітня 2013 року б/н; комерційні пропозиції від 20 квітня 2013 року б/н та від 28 квітня 2013 року б/н; калькуляції 15 травня 2013 року б/н та від 06 червня 2013 року б/н; експортні митні декларації країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року № 422720130270169031.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «Сільпо ПДВПП» документів, відповідач, посилаючись на виявлені у них розбіжності, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, відмовив позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08 серпня 2013 року № 1002500000/2013/30476 та від 09 серпня 2013 року № 1002500000/2013/30483.

Підставою для відмови у митному оформленні були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2013 року № 100250000/2013/500135/2 та від 09 серпня 2013 року № 100250000/2013/500137/2, відповідно до яких митна вартість товару визначена 2,37 доларів США/кг із застосуванням резервного методу (позивач декларував за митною вартістю 0,96 доларів США за кг).

В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг згідно за митними деклараціями від 09 серпня 2013 року ВМД № 100250000/2013/031397 та № 100250000/2013/031435 під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної митним органом в повному обсязі, та щодо надання протягом 80 днів з дня випуску товарів відповідних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач, посилаючись на відсутність підстав для коригування відповідачем заявленої позивачем митної вартості товарів, невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст.ст. 53, 54, 55, 58 МК України, а також на те що до митного оформлення, на його думку, було подано документи, які містили повну і достовірну інформацію про вартість оцінюваного товару, що підтверджує правильність заявленої позивачем митної вартості товарів за першим методом (за ціною договору), звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, при цьому виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняті у відповідності та у межах чинного законодавства. Так, суд погодився з доводами відповідача, що позивачем до митного оформлення було подано документи, які містили розбіжності, зокрема, в наданих інвойсах від 16 травня 2013 року № RSP0303 та від 06 червня 2013 року № RSP0305 зазначені інші умови оплати, ніж ті, що передбачені пунктом 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26 березня 2013 року № 006/13, а копії митних декларацій країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року № 422720130270169031 не містять відміток митного органу країни відправлення. Вказані зауваження до документів, на переконання суду першої інстанції, є підставою для відмови позивачу у митному оформленні задекларованих товарів та прийняття рішень про коригування заявленої митної вартості товарів.

Позивач з таким висновком суду не погодився та подав апеляційну скаргу.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів та зважаючи на пояснення представників сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України.

Відповідно до частин 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;7) копію митної декларації країни відправлення;8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України у справі № 21-148а14 (постанова від 17 червня 2014 року), згідно з якою митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, відповідач, розпочинаючи процедуру консультації та витребовуючи додаткові документи, мотивував наявність сумніву у заявленій позивачем митній вартості тим, що позивачем до митного оформлення було подано документи, які містили розбіжності, зокрема, в наданих інвойсах від 16 травня 2013 року № RSP0303 та від 06 червня 2013 року № RSP0305 зазначені інші умови оплати, ніж ті, що передбачені пунктом 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26 березня 2013 року № 006/13.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами, зокрема було запропоновано надати: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

На вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи, проте, за наслідками їх опрацювання, відповідачем виявлено, що копії митних декларацій країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року № 422720130270169031 не містять відміток митного органу країни відправлення, крім того, вказав, що позивачем документи надано не у повному обсязі, зокрема не надано висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, у зв'язку з чим прийшов до висновку про відсутність у додатково наданих документах всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, відносно того, що в наданих інвойсах від 16 травня 2013 року № RSP0303 та від 06 червня 2013 року № RSP0305 зазначені інші умови оплати, ніж ті, що передбачені пунктом 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26 березня 2013 року № 006/13, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту п. 8.1 контракту №006/13 від 26.03.2013 вбачається, що оплата 15% вартості партії товару здійснюється протягом 5 календарних днів після отримання Покупцем по факсу копії проформи інвойсу; оплата 85% вартості партії товару здійснюється через 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем товару зігдно з пунктами 3.1 та 3.2 Контракту, і за умови отримання Покупцем по факсу або електронною поштою повного пакету документів, зазначених в п. 7.1 даного Контракту.

В абз. 3 п. 8.1 контракту №006/13 від 26.03.2013 зазначено, що дані умови можуть бути змінені за погодженням сторін за умови, що вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

В той же час, в інвойсах від 16.05.2013 №RSP0303 та від 06.06.2013 №RSP0305, на які посилається відповідач і суд першої інстанції, взагалі не зазначено умов оплати, окрім позначення «T/T payment» (пер. з англ. - «шляхом банківського переказу»).

У проформах-інвойсах від 20.04.2013 №RSP0303 (поставка 13-73) та від 28.04.2013 №RSP0305 (поставка 13-77) зазначено такі умови оплати: оплата 15% вартості шляхом передплати; оплата 85% вартості після отримання копії коносаменту.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Сільпо ПДВПП» оплатило 15% вартості товару з поставки 13-73, зазначеної в попередньому проформі-інвойсі від 20.04.2013 №RSP0303, платіжним дорученням від 24.04.2013 №006, а несплачену частину відповідно до загальної суми, визначеної в остаточному інвойсі від 16.05.2013 №RSP0303, - платіжним дорученням від 30.05.2013 №022. Так само була здійснена оплата поставки 13-77: позивачем оплачено 15% вартості товару, зазначеної в попередньому проформі-інвойсі від 28.04.2013 №RSP0305, платіжним дорученням від 24.05.2013 №014, а 85% вартості згідно з остаточним інвойсом від 06.06.2013 №RSP0305, - платіжним дорученням від 26.06.2013 №049.

Таким чином, на момент митного оформлення обох поставок товарів TOB «Сільпо ПДВПП» здійснило повну передплату їх вартості, що підтверджується платіжними дорученнями, які надавалися позивачем під час митного оформлення, сума яких збігається з вартістю товарів, зазначеній в остаточних інвойсах до кожної поставки.

Отже, враховуючи, що на момент митного оформлення, вартість товару була повністю оплачена в заявленому в документах митного оформлення (інвойсах, прайс-листах, комерційних пропозиціях та експортних деклараціях країни відправлення) розмірі, що в свою чергу лише підтверджує числові значення такої складової заявленої митної вартості, як ціна контракту, колегія суддів вважає, що відповідачем не обґрунтовано наявність сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, в тому числі наявність розбіжностей, що мають вплив на числове значення складових митної вартості товарів.

Стосовно посилань відповідача на те, що копії митних декларацій країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року № 422720130270169031 не містять відміток митного органу країни відправлення, то, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечувалося сторонами, експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування. За таких обставин експортні декларації не могли містити відміток митних органів країни відправлення.

Також, на думку апеляційного суду, в будь-якому випадку, відсутність відміток митного органу на митній декларації країни відправлення, відсутність печатки в експортній декларації не є свідченням наявності розбіжностей в поданих позивачем документах, тим більше в числових значеннях складових митної вартості.

Отже, твердження митного органу про неможливість підтвердження митної вартості товарів є безпідставними і повністю спростовуються наданими до митного оформлення документами, а також додатково наданими документами.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не зазначив об'єктивних причин, які виключали використання першого методу та не встановив жодної із вказаних обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

В свою чергу, матеріали справи свідчать, що позивачем було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, які базуються на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню і які є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару.

В той же час, неподання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, на думку колегії суддів, в даному випадку не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

При цьому, апеляційний суд враховує, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі 21-262а12.

Згідно ч.1 ст.. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить о висновку, що позиція відповідача щодо наявності у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару та неможливість митного органу у зв'язку з цим здійснити митне оформлення товарів за першим методом згідно заявленої позивачем митної вартості товарів останнім не доведено та спростовується наявними у справі доказами, тому, на думку апеляційного суду позовні вимоги є обґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2013 року № 100250000/2013/500135/2 та від 09 серпня 2013 року № 100250000/2013/500137/2 підлягають скасуванню

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2013 року № 100250000/2013/500135/2 та від 09 серпня 2013 року № 100250000/2013/500137/2.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" (ідентифікаційний код юридичної особи 38559175, МФО 307123) здійснені документально підтверджені за платіжними дорученнями № 2246320 від 04 лютого 2014 року та № 2312246 від 24 березня 2014 року судові витрати в сумі 1660 грн. 85 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови виготовлено 5 серпня 2014 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.