Ухвала

від 05.11.2015 по справі 826/1913/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2015 року м. Київ К/800/45770/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 08.08.2013 №100250000/2013/500135/2 та від 09.08.2013 №100250000/2013/500137/2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Київською міжрегіональною митницею Міндоходів протиправно, на підставі хибного висновку щодо не підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято необґрунтовані рішення щодо її коригування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2014 року скасовано, прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 08.08.2013 №100250000/2013/500135/2 та від 09.08.2013 №100250000/2013/500137/2; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У поданій касаційній скарзі Київська міжрегіональна митниця Міндоходів із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі зовнішньоекономічного контракту на поставку товарів від 26.03.2013 №006/13, укладеного з Компанією «RISE AND SHINE (IMP AND EXP) CO., LTD» (Китай) (постачальник), додаткової угоди від 26.03.2013 №1 до контракту та згідно з інвойсом від 16.05.2013 № RSP0303, позивачем (Покупець) придбано на умовах FOB Циндао товар (вироби з кам'яної кераміки, посуд столовий: арт. 516424 тарілка «Повна Чаша» 27 см D1, арт. 516428 тарілка «Повна Чаша» 19 см D1, арт. 516431 тарілка супова «Повна Чаша» 17,8 см D1, арт. 516440 чашка «Повна Чаша» 300 мл D1, код товару згідно УКТЗЕД - 69120030.

Даний товар подано до митного оформлення згідно з ВМД №100250000/2013/030785 та № 100250000/2013/031405, які надано відповідачу 29.07.2013 та 09.08.2013 відповідно через митного брокера (декларанта) позивача в порядку електронного декларування; митну вартість імпортованого товару визначено із застосуванням першого методу визначення - за ціною гуоди щодо товару, що імпортується, у загальному розмірі 22813,86 доларів США із розрахунку 0,96 доларів США за кг.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларантом подано: зовнішньоекономічний контракт від 26 березня 2013 року № 006/13 та доповнення до нього від 06 травня 2013 року № 1; рахунки-фактури (інвойси) від 16 травня 2013 року № RSP0303, від 06 червня 2013 року № RSP0305 та від 30 липня 2013 року № LS-3758180; платіжні доручення від 26 червня 2013 року № 49 та від 24 травня 2013 року № 14; міжнародні автомобільні накладні CMR від 24 липня 2013 року № 017104 та від 29 липня 2013 року № 021814; коносаменти від 22 травня 2013 року № QDFE007768 та від 21 червня 2013 року № 602706447; довідки про транспортні витрати від 11 липня 2013 року № 1483 та від 05 червня 2013 року № 13-77.

Враховуючи, що поставка здійснювалася на умовах FOB Циндао, страхування не здійснювалося та імпорт зазначеного товару не підлягав ліцензуванню.

Відповідач, посилаючись на наявність обґрунтованого сумніву щодо митної вартості товару, запропонував декларанту (електронними повідомленнями) надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем додатково надано: договори перевезення від 01 березня 2013 року № Л-06, від 01 березня 2013 року № 1 та від 23 травня 2013 року № 2305/13; прайс-листи від 20 квітня 2013 року б/н та від 28 квітня 2013 року б/н; комерційні пропозиції від 20 квітня 2013 року б/н та від 28 квітня 2013 року б/н; калькуляції 15 травня 2013 року б/н та від 06 червня 2013 року б/н; експортні митні декларації країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року № 422720130270169031.

За наслідками опрацювання додатково наданих ТОВ «Сільпо ПДВПП» документів, відповідач, посилаючись на виявлені у них розбіжності, а також відсутність у них всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, відмовив позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 08 серпня 2013 року № 1002500000/2013/30476 та від 09 серпня 2013 року № 1002500000/2013/30483.

Підставою для відмови у митному оформленні були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 08 серпня 2013 року № 100250000/2013/500135/2 та від 09 серпня 2013 року № 100250000/2013/500137/2, відповідно до яких митна вартість товару визначена 2,37 доларів США/кг із застосуванням резервного методу (позивач декларував за митною вартістю 0,96 доларів США за кг).

Вказуючи на протиправність рішень про коригування митної вартості товарів від 08.08.2013 №100250000/2013/500135/2 та від 09.08.2013 №100250000/2013/500137/2, товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо ПДВПП" звернулось до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних рішень як таких, що прийнято органом доходів і зборів у зв'язку з неможливістю визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом з огляду на наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, що мають значення для визначення митної вартості, а також за наявності належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості.

Зазначена позиція суду першої інстанції, ґрунтується на тому, що в наданих декларантом позивача інвойсах від 16.05.2013 №RSP0303 та від 06.06.2013 №RSP0305 зазначені інші умови оплати, ніж ті, що передбачені пунктом 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26.03.2013 №006/13. Також судом першої інстанції зазначено, що копії митних декларацій країни відправлення від 20.05.2013 №422720130270299255 та від 09.06.2013 № 422720130270169031 не містять відміток митного органу країни відправлення, у той час як відповідно до пункту 7 зовнішньоекономічного контракту від 26.03.2013 №006/13, копія митної декларації повинна бути завірена печаткою відправника.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності з боку митного органу наявності у поданих декларантом документах таких розбіжностей, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за ціною угоди.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що витребовуючи від декларанта додаткові документи на підтвердження правильності визначення митної вартості, митний орган виходив з того, що позивачем до митного оформлення подано документи, які містили розбіжності, зокрема, в наданих інвойсах від 16 травня 2013 року № RSP0303 та від 06 червня 2013 року № RSP0305 зазначені інші умови оплати, ніж ті, що передбачені пунктом 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26 березня 2013 року №006/13.

У той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом п. 8.1 контракту від 26.03.2013 №006/13 оплата 15% вартості партії товару здійснюється протягом 5 календарних днів після отримання Покупцем по факсу копії проформи інвойсу; оплата 85% вартості партії товару здійснюється через 30 календарних днів з моменту отримання Покупцем товару зігдно з пунктами 3.1 та 3.2 Контракту, і за умови отримання Покупцем по факсу або електронною поштою повного пакету документів, зазначених в п. 7.1 даного Контракту.

В абз. 3 п. 8.1 контракту від 26.03.2013 №006/13 зазначено, що дані умови можуть бути змінені за погодженням сторін за умови, що вони вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін.

У той же час, в інвойсах від 16.05.2013 №RSP0303 та від 06.06.2013 №RSP0305, на які посилається відповідач і суд першої інстанції, взагалі не зазначено умов оплати, окрім позначення «T/T payment» (пер. з англ. - «шляхом банківського переказу»).

У проформах-інвойсах від 20.04.2013 №RSP0303 (поставка 13-73) та від 28.04.2013 №RSP0305 (поставка 13-77) зазначено такі умови оплати: оплата 15% вартості шляхом передплати; оплата 85% вартості після отримання копії коносаменту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» здійснено оплату 15% вартості товару з поставки 13-73, зазначеної в попередньому проформі-інвойсі від 20.04.2013 №RSP0303, платіжним дорученням від 24.04.2013 №006, а несплачену частину відповідно до загальної суми, визначеної в остаточному інвойсі від 16.05.2013 №RSP0303, - платіжним дорученням від 30.05.2013 №022. Так само була здійснена оплата поставки 13-77: позивачем оплачено 15% вартості товару, зазначеної в попередньому проформі-інвойсі від 28.04.2013 №RSP0305, платіжним дорученням від 24.05.2013 №014, а 85% вартості згідно з остаточним інвойсом від 06.06.2013 №RSP0305, - платіжним дорученням від 26.06.2013 №049.

Таким чином, на момент митного оформлення обох поставок товарів товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо ПДВПП» здійснило повну передплату їх вартості, що підтверджується платіжними дорученнями, які надавалися позивачем під час митного оформлення, сума яких збігається з вартістю товарів, зазначеній в остаточних інвойсах до кожної поставки.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів щодо недоведеності з боку митного органу наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей для визначення митної вартості.

Наявності інших розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що є підставою для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів не обґрунтовано.

Також колегія суддів погоджується із позицію суду апеляційної інстанції в частині того, що відповідачем протиправно не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. Так, витребувавши від декларанта виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести органу доходів і зборів правильність визначення митної вартості товару за першим методом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції в частині необґрунтованості посилання органу доходів і зборів на те, що копії митних декларацій країни відправлення від 20 травня 2013 року № 422720130270299255 та від 09 червня 2013 року №422720130270169031, додатково надані декларантом до основного пакету документі, не містять відміток митного органу країни відправлення. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій експортні декларації, які подавалися під час митного оформлення оцінюваних товарів, були оформлені відправником шляхом електронного декларування. За таких обставин експортні декларації не могли містити відміток митних органів країни відправлення.

Крім того, в будь-якому випадку, відсутність відміток митного органу на митній декларації країни відправлення, відсутність печатки в експортній декларації не є свідченням наявності розбіжностей в поданих позивачем документах, що надані ним на підтвердження правильності визначення митної вартості, оскільки митна декларація країни відправлення не є основним документом, який подається на підтвердження митної вартості відповідно до положень частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується із позицією суду апеляційної інстанції щодо протиправності рішень про коригування митної вартості товарів від 08.08.2013 №100250000/2013/500135/2 та від 09.08.2013 №100250000/2013/500137/2

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: