Постанова

від 20.05.2014 по справі 804/3351/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 р. Справа № 804/3351/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рищенко А. Ю., при секретарі судового засідання - Тоноян А.К., за участю: представників позивача - представника відповідача - Чеснова Н.В., Абаза І.В., Ваховської Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 року за №0002252305, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Дочірнє підприємство «Завод «Динамо-Сілейр» з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 року за №0002252305.

Ухвалою суду від 08.04.2014 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки та винесене протиправне податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2013 року №0002252305, яким Дочірньому підприємству «Завод «Динамо-Сілейр» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі - 29338,50грн., з них: основний платіж - 19559,00грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 9779,50грн. За твердженнями позивача ним були надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, що вплинуло на виникнення від'ємного значення податкового зобов'язання з ПДВ. Також від реалізації товару позивачем було отримано дохід та сплачено податки, що підтверджується митною декларацією, актами виконаних робіт та банківськими виписками, що свідчить про фактичне здійснення господарської операції. Тим більше, що первинні документи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та резидентами при придбанні товару, а також реальність господарських операцій між позивачем та нерезидентами при експорті товару.

Просить суд: скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2013 року №0002252305, яким Дочірньому підприємству «Завод «Динамо-Сілейр» (далі - ДП «Завод «Динамо-Сілейр») було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 29338,50грн., з них: основний платіж у сумі - 19559,00грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 9779,50грн.

Представники позивача під час судового засідання підтримали свої позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача під час судового засідання заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивачем не було надано відповідних первинних документів на підтвердження реальності проведених господарських операцій. Так, проведеною перевіркою було визначено, що за період травень 2013 року ДП «Завод «Динамо-Сілейр» було задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі - 12690,00грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період червень 2013 року встановлено його заниження у сумі - 19559,00грн. Тому, за твердженнями відповідача винесене податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2013 року №0002252305 є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним у задоволенні даного адміністративного позову відмовити повністю з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 19.11.2013р. по 25.11.2013р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області згідно із пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.11.2013 року №765 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Завод «Динамо - Сілейр» (код за СДРПОУ 37538264) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час здійснення експортних операцій за період: червень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 02.12.2013 №1136/221/37538264, яким встановлено порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.193.1 ст.193, п.198.1 і п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, ч. 1 ст.203, ч.1 та 2 ст.215 ЦК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму - 19559,00грн., в т.ч. у травні 2013 року - 19559,00грн.

На підставі таких висновків акту перевірки податковим органом було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 17.12.2013 року №0002252305, яким Дочірньому підприємству «Завод «Динамо-Сілейр» (далі - ДП «Завод «Динамо-Сілейр») було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 29338,50грн., з них: основний платіж у сумі - 19559,00грн. і нараховані штрафні (фінансові) санкції у сумі - 9779,50грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, відповідачем були надані свої заперечення до такого, однак зазначені заперечення не були прийняті до уваги та зазначено, що всі виявлені в ході проведеної перевірки порушення вимог чинного законодавства є правомірними.

Так, в ході судового розгляду справи було встановлено, що у травні 2013 року ДП «Завод «Динамо-Сілейр» придбало у ТОВ «Перечинський лісохімічний комбінат» виробник (код ЄДРПОУ - 00274105) - деревне вугілля (по 4 кг). Придбаний товар ДП «Завод «Динамо-Сілейр» було реалізовано на експорт - Kaufland Warenhandel GmbH &Co/KC (Rotelstrasse35, 74172 Neckrarsulm, Germany).

ДП «Завод «Динамо - Сілейр» (комітент) здійснювало експортні операції за договором комісії з комісіонерами ТОВ «НО-ТІС» (код ЄДРПОУ - 34883393).

Сума придбання з урахуванням ПДВ склала - 115230,72 грн., сума реалізації склала - 97 588,62 грн.

Копії відповідних договорів є наявними в матеріалах справи.

З даних акту перевірки вбачається, що ДП «Завод «Динамо-Сілейр» не було надано для перевірки договір на придбання продукції у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (код ЄДРПОУ - 00274105), хоча за податковою інформацією згідно попереднього акту перевірки №761/221/37538264 від 14.10.2013 року було встановлено, що позивач уклав договір на придбання продукції у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (код ЄДРПОУ - 00274105), згідно якого ДП «Завод «Динамо-Сілейр» на протязі періоду червень 2013 року придбавало продукцію, яка в подальшому була реалізована - Kaufland Warenhandel GmbH &Co/KC (Rotelstrasse35, 74172 Neckrarsulm, Germany).

Також відповідачу не було надано договору зберігання, укладеного між ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» (код ЄДРПОУ - 00274105) та ДП «Завод «Динамо-Сілейр», але за попереднім актом перевірки №761/221/37538264 від 14.10.2013 року було встановлено, що згідно договору зберігання №202-535FА12 від 01.09.2012 року, укладеному між ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», відповідно до умов якого зберігач зобов'язується зберігати вугілля деревинне та дерево вугільні брикети у кількості орієнтовано 3000 тон, передане поклажодавцем, який у свою чергу приймає на себе зобов'язання прийняти це майно назад.

До перевірки також не було надано договору комісії між ДП «Завод «Динамо-Сілейр» та ТОВ «НО-ТИС» (код ЄДРПОУ - 34883393), але попереднім актом перевірки №761/221/37538264 від 14.10.2013 року встановлено, що реалізацію придбаного товару у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» ДП «Завод «Динамо-Сілейр» здійснював за договором комісії від 10.10.2012 року №401-358-АН12, який уклав з ТОВ «НО-ТИС» (код ЄДРПОУ - 34883393) - комісіонером, відповідно до умов якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду виконати від свого імені та за рахунок комітента такі дії: здійснювати реалізацію нерезидентам партії товару, що належить комітентові, інші дії за даним договором, пункт передачі товару на комісію - м.Перечин, Закарпатська область.

Отже, під час проведення вищевказаної перевірки позивачем не були надані відповідні первинні документи, а саме: копії договорів. При цьому, за відсутності відповідних первинних документів під час проведення перевірки відповідачем не була виявлена реальність проведених господарських операцій із зазначеними контрагентами задля підтвердження обґрунтованості формування складу податкового кредиту.

Так, відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, системний аналіз вказаної норми показує, що лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. Тому, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За твердженнями відповідача, при порівнянні фактурної вартості реалізованої продукції (деревне вугілля (по 4 кг) Kaufland (320) по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 17642,10 грн.

Згідно пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

В ході проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку, що реалізація деревного вугілля для грилів та камінів без врахування в ціні продажу всіх, понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля вище перерахованих товарів та їх подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності перевіряємого підприємства, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконання робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податків має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.

При цьому, згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.19 ст.2, ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основ), справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансфери, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами - податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансфери. Податковими надходженнями визначаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Отже, за результатами судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що винесене податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, з огляду на не доведеність під час проведення перевірки позивачем реальності проведених господарських операцій. При тому, що посилання податкового органу на порушення підприємством ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України в акті перевірки не підкріплені рішеннями суду про визнання їх такими.

Згідно ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Також суд вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 1, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно вимог Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову, зокрема, майнового характеру, ставка судового збору складає - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто (станом на 24.03.2014 року) - не менше - 1827,00грн. та не більше - 4872,00грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру Дочірнє підприємство «Завод «Динамо-Сілейр» сплатило - 182,70грн., тобто 10 % розміру ставки судового збору.

При цьому, обчислюючи розмір належного для доплати судового збору за подання позову майнового характеру, суд прийшов до висновку, що з позивача необхідно стягнути суму у розмірі - 1644,30грн.

Таким чином, з позивача необхідно стягнути суму судового збору у розмірі пропорційно відхиленої частини вимог - 1644,30грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.12.2013 року за №0002252305 - відмовити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Завод «Динамо-Сілейр» (код ЄДРПОУ - 37538264) на користь Державного бюджету України несплачену суму судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру у розмірі 1644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 26.05.2014 року.

Суддя А.Ю. Рищенко