Рішення

від 29.07.2014 по справі 911/2200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2014 р. справа № 911/2200/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за первісним позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», Одеська обл., м. Южне

до Приватного підприємства «Аскор плюс», Автономна Республіка Крим, м. Ялта

про стягнення 395 064,58 гривень

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Аскор плюс»

до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

про стягнення 351 515,67 гривень

за участю представників:

від позивача: Нечитайло О.Є. (довіреність б/н від 19.02.2014)

від відповідача: Коломаченко Г.П. (довіреність б/н від 01.01.2014)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

02.06.2014 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі-ДП «Адміністрація морських портів України»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Аскор плюс» (далі-ПП «Аскор плюс»/відповідач) про стягнення 395 064,58 грн., з яких: 369 830,02 грн. заборгованості за договором про надання послуг №59-П-ЮЖФ-13 від 17.10.2013, 11 145,56 грн. пені, 1 884,61 грн. 3% річних та 12 204,39 грн. інфляційних втрат.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 порушено провадження у справі №911/2200/14 та призначено справу до розгляду на 01.07.2014.

До початку розгляду даної справи по суті, а саме 01.07.2014, через канцелярію господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов ПП «Аскор плюс» (далі-позивач за зустрічним позов) до ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (далі-відповідач за зустрічним позовом) про стягнення 351 515,67 грн., з яких: 137 731,17 грн. вартості послуг міжпортового буксирування за договором №59-П-ЮЖФ-13 від 17.10.2013, 69 139,98 грн. безпідставно отриманих коштів та 144 644,52 грн. вартості виконаних підрядних робіт.

ДП «Адміністрація морських портів України» зустрічний позов не визнало з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву, та просив суд у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2014 розгляд даної справи було відкладено на 15.07.2014, а також прийнято зустрічний позов ПП «Аскор плюс» для сумісного розгляду з первісним позовом у даній справі.

В судовому засіданні 15.07.2014 оголошувалась перерва до 29.07.2014.

29.07.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від ПП «Аскор плюс» надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких при обґрунтуванні зустрічної позовної вимоги про стягнення 144 644,52 грн. вартості виконаних підрядних робіт останній додатково посилається на положення статей 1190, 1192 Цивільного кодексу України.

Водночас, частиною 4 ст. 22 ГПК України встановлено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, розгляд даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 01.07.2014, що підтверджується протоколом судового засідання від 01.07.2014.

Водночас, у поданих ПП «Аскор плюс» поясненнях від 29.07.2014 у якості підстави зустрічної позовної вимоги про стягнення 144 644,52 грн. вартості виконаних підрядних робіт додатково зазначено статті 1190, 1192 ЦК України, у той час, як зазначені норми не були первісно заявлені у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, ПП «Аскор плюс», в порушення наведених законодавчих положень, після початку розгляду даної справи по суті було змінено підставу зустрічного позову в частині вимоги про стягнення 144 644,52 грн. шляхом доповнення норм, покладених в основу обґрунтування означеної вимоги.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що пояснення ПП «Аскор плюс» від 29.07.2014 в частині доповнення підстав зустрічного позову судом не приймаються в силу їх невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

17.10.2013 між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії ДП «Адміністрація морських портів України» (далі-адміністрація морського порту «Южний») та ПП «Аскор плюс» (далі-замовник) було укладено договір про надання послуг №59-П-ЮЖФ-13 (далі-договір), відповідно до якого адміністрація зобов'язалась надати послуги самохідного морського плавкрана «Чорноморец-27» вантажопідйомністю 100 тон, а замовник - забезпечити буксирування плавкрана, прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.2.3 та 8.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 25.10.2013 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 01.11.2014, але у будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, з 01 по 18 березня 2014 позивачем були надані відповідачу послуги самохідного морського плавкрана «Чорноморец-27» загальною вартістю 369 830,02 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на наряді №5.

З метою оплати відповідачем вартості наданих послуг, 03.04.2014 позивачем було надіслано відповідачу акт приймання-передачі виконаних послуг №232, а також рахунок №232-АЮ від 18.03.2014 на суму 369 830,02 грн.

Зазначені документи відповідач отримав 07.04.2014, що підтверджується підписом представника останнього на квитанції кур'єрської служби доставки №350513, а також визнається відповідачем у повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору за спірний період.

Крім того, гарантійним листом №72 від 18.04.2014 відповідач гарантував здійснити оплату вартості наданих протягом березня 2014 послуг за договором до 30.04.2014.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 369 830,02 грн. заборгованості.

У відповідності до наданих суду пояснень позивача, зазначені у наданій суду довідці ПАТ «Перший український міжнародний банк» №ODE-52/187 від 18.06.2014 грошові перекази, здійснені відповідачем за договором на суму 685 523,34 грн. були зараховані в рахунок оплати вартості послуг, наданих за листопад 2013-лютий 2014, що підтверджується призначенням платежу, а також визнається відповідачем у повному обсязі. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 369 830,02 грн. заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих з 01 по 18 березня 2014 згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ст.ст. 627, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 2.2.3 та 4.3 договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно оплачувати вартість фактичного часу роботи плавкрана згідно з нарядами, які підписуються представниками замовника та адміністрації та актами здавання-приймання наданих послуг у строки, передбачені цим договором.

Строк оплати - протягом десяти банківських днів з дня оформлення рахунка адміністрацією та на підставі підписаного сторонами акту здавання-приймання наданих послуг за оплачуваний період.

З огляду наведеного, підписання відповідачем 18.03.2014 наряду №5 за договором без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем таких послуг, а отримання 07.04.2014 рахунка на оплату породжує в останнього обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у повному обсязі, у відповідності до п. 4.3 договору, до 22.04.2014.

Разом з тим, посилання відповідача на необґрунтованість заявленої позовної вимоги з огляду на непідписання останнім акта приймання-передачі виконаних послуг №232 спростовується положеннями п. 4.3 договору, яким передбачено, що обов'язок по оплаті наданих послуг пов'язаний з оформленням адміністрацією (позивачем) рахунка на оплату, а не з моментом підписання відповідного акта, як помилково вважає останній.

Покладені ж в основу заперечень проти позову посилання відповідача на безпідставність заявленої вимоги з огляду на підписання наряду №5 від 18.03.2014 за договором не уповноваженою особою судом не приймаються, у зв'язку з наявністю на вказаному наряді відбитку печатки відповідача, у той час, як ані доказів втрати відповідачем печатки, якою було скріплено спірний наряд, ані доказів наявності службового розслідування за фактом її незаконного використання, ані доказів оскарження дійсності наявної на наряді печатки відповідачем суду не надано.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по оплаті 369 830,02 грн. вартості наданих послуг за договором з огляду на існування у позивача зустрічного та однорідного, на думку відповідача, грошового зобов'язання на суму 144 644,52 грн., що складається з вартості виконаних відповідачем робіт по ремонту причалів №1, 2, пошкоджених в результаті напливу 10.03.2014 та 16.03.2014 плавкрана «Чорноморец-27» на конструкції причалів, оцінюються судом критично, позаяк суду не надано як доказів безспірності означеного зустрічного зобов'язання, так і доказів, що підтверджували б такі посилання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість отриманих протягом спірного періоду послуг не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 369 830,02 грн. заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих з 01 по 18 березня 2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 11 145,56 грн. пені, нарахованої з 02.04.2014 по 02.06.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати, вказаних у цьому договорі, адміністрація має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Водночас, ч. 1 ст. 612 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи встановлені договором строки проведення розрахунків, суд дійшов висновку, що право на нарахування пені за порушення строків оплати вартості наданих послуг за спірний період у позивача виникло з 22.04.2014, тобто після спливу десяти банківських днів з дня отримання відповідачем рахунка №232-АЮ від 18.03.2014 - 07.04.2014, а не після спливу десяти банківських днів з дня виставлення означеного рахунка, як помилково вважає позивач.

Враховуючи вищевикладене, заявлений позивачем період, а також те, що суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, суд здійснював обрахунок пені з 22.04.2014 по 02.06.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 8 085,60 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11 145,56 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 8 085,60 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого:

- 1 884,61 грн. 3% річних, нарахованих з 02.04.2014 по 02.06.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості;

- 12 204,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 02.04.2014 по 30.04.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, встановлений судом період, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, а також заявлений позивачем період, суд здійснював обрахунок:

- 3% річних з 22.04.2014 по 02.06.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

- інфляційних втрат з 22.04.2014 по 30.04.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, обрахованих судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 1 276,67 грн. та 0,00 грн. відповідно (відсутність інфляційних процесів за розрахунковий період), тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 884,61 грн. 3% річних та 12 204,39 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 276,67 грн.

Предметом зустрічного позову є, зокрема, вимога про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 137 731,17 грн. вартості послуг міжпортового буксирування плавкрана «Чорноморец-27» за договором, з яких: 136 000,00 грн. витрат на буксирування плавкарна до місця ремонту та 1 731,17 грн. витрат на оплату лоцманського проведення суден та послуг Служби регулювання руху суден у порту Южний з підстав ст. 904 ЦК України.

В обґрунтування заявленої вимоги ПП «Аскор плюс» посилається на те, що з метою виконання своїх договірних зобов'язань в частині забезпечення буксирування плавкарна від причалу адміністрації до порту Севастополь за власний рахунок, 07.11.2013 буксиром «Гріф» плавкран «Чорноморець-27» був прийняти до буксировки у порту Южний, відбуксирований до порту Севартополь та 10.11.2013 переданий адміністрації (відповідачу за зустрічний позовом). Загальна вартість послуг із міжпортового буксирування склала 136 000,00 грн. і була сплачена позивачем за зустрічним позовом власнику буксира «Гріф» - ТОВ «Марін Лаін» 28.10.2013 та 12.11.2013.

Крім того, при заході буксиру «Гріф» у порт Южний та виході з порту плавкрана «Чорноморець-27» були надані послуги з лоцманського проведення та послуги Служби регулювання руху суден у порту Южний загальною вартістю 1 731,17 грн., які були оплачені позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі 26.11.2013.

З огляду на безоплатний характер наданих послуг, а також те, що в силу вимог п. 2.2.1 договору лоцманське проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний при заході/виході плавкрана з метою ремонту не здійснюється за рахунок замовника (ПП «Аскор плюс»), усі фактичні витрати останнього, понесені при виконанні своїх договірних зобов'язань, на думку ПП «Аскор плюс», підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена зустрічна позовна вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 904, 627, 629 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З системного аналізу ч. 1 ст. 904 ЦК України слідує, що обов'язок по відшкодуванню виконавцю усіх фактичних витрат, необхідних для виконання договору виникає у разі укладення договору про безоплатне надання послуг.

Водночас, пунктами 1.1, 2.2.1 договору передбачено, що за договором адміністрація зобов'язалась надати послуги самохідного морського плавкрана «Чорноморец-27» вантажопідйомністю 100 тон, а замовник - забезпечити буксирування плавкрана, прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

За заявкою адміністрації замовник зобов'язується забезпечити буксирування плавкрана від причалу адміністрації до порту Севастополь (ремонтної бази ПАТ «Морський індустріальний комплекс») буксиром, залученим замовником за власний рахунок, протягом 10-ти діб з дати початку буксирування для виконання класифікаційного ремонту плавкрана.

Замовник зобов'язаний вчасно оформляти приходи та відходи плавкрана в портах, оплачувати внутрішнє та зовнішнє лоцманське проведення плавкрана, а також обслуговування Постами регулювання рухом суден (за винятком оформлення, лоцманського проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний, а також в порту Севастополь при заході/виході плавкрана з метою ремонту).

Таким чином, предметом спірного договору є надання адміністрацією замовнику послуг самохідного морського плавкрана «Чорноморец-27» вантажопідйомністю 100 тон, які підлягають оплаті на умовах, передбачених цим договором, що свідчить як про помилковість посилань позивача за зустрічним позовом на безоплатний характер спірного договору, так і безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст. 904 ЦК України. При цьому, в силу наведених положень договору, забезпечення буксирування плавкрана та оплата внутрішнього та зовнішнього лоцманського проведення плавкрана здійснюється замовником за власний рахунок.

Разом з тим, обов'язок адміністрації (відповідача за зустрічним позовом) по відшкодуванню замовнику витрат, пов'язаних з оплатою послуг буксира та/або лоцманського проведення плавкрана та обслуговування ПРРС ані вказаними пунктами договору, ані іншими його положеннями не передбачений, що свідчить про необґрунтованість заявленої вимоги.

Посилання ж ПП «Аскор плюс» на те, що згідно квитанції про виконані послуги СРРС №23901 від 07.11.2013, послуги лоцманського проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний вартістю 1 731,17 грн. були надані як судну (плавкрана) «Чорноморец-27», так і судну (буксиру) «Гріф» оцінюють судом критично з огляду на те, що у відповідності до акта виконання робіт (послуг) від 30.11.2013 на суму 1 731,17 грн., означені послуги були надані виключно буксиру «Гріф», що не породжує для ДП «Адміністрація морських портів України» жодних зобов'язань, в тому числі і грошових. До того ж, квитанція про виконані послуги СРРС №23901 датована 07.11.2013, у той час, як акт виконання робіт (послуг), як документ, що підтверджує надання спірних послуг, підписаний між ПП «Аскор плюс» та Філією «Дельта-лоцман» ДП «Адміністрація морських портів України» лише 30.11.2013.

Інших доказів надання послуг лоцманського проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний плавкрана «Чорноморец-27» вартістю 1 731,17 грн. суду не надано.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що обов'язок відшкодування відповідачем за зустрічним позовом витрат ПП «Аскор плюс», пов'язаних з забезпеченням буксирування плавкрана від причалу адміністрації до порту Севастополь та оплатою внутрішнього та зовнішнього лоцманського проведення плавкрана та обслуговування ПРРС договором не передбачений, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога про стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» 137 731,17 грн. вартості послуг міжпортового буксирування та лоцманського обслуговування плавкрана «Чорноморец-27» за договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, посилаючись на те, що відповідачем за зустрічним позовом безпідставно було виставлено рахунки на оплату послуг плавкрана «Чорноморец-27» з 07.11.2013 по 10.11.2013 за договором на суму 69 139,98 грн., що в подальшому були оплачені замовником у повному обсязі, у той час, як протягом вказаного періоду ПП «Аскор плюс» забезпечив буксирування плавкарна з порту Южний до порту Севастополь через його технічну непридатність, останній просить суд стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» 69 139,98 грн. з підстав ст. 1212 ЦК України.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з системного аналізу зазначеної норми, суд дійшов висновку, що зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої; 2) відсутність для цього правових підстав, або коли така підстава згодом відпала. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України, від 22.01.2013 у справі №3-69гс 12.

Водночас, пунктами 4.2 та 4.3 договору передбачено, що час фактичного надання послуг за договором включає, зокрема, час переходу, який визначається з моменту відходу плавкрана від причалу адміністрації до ремонтної бази ПАТ «Морський індустріальний комплекс» в порту Севастополь (за виключенням терміну ремонту плакрана) та до моменту приходу плавкрана до місця штатної стоянки - причали адміністрації.

Строк оплати - протягом десяти банківських днів з дня оформлення рахунка адміністрацією та на підставі підписаного сторонами акту здавання-приймання наданих послуг за оплачуваний період.

З огляду наведеного, погодження сторонами за договором включення до часу фактичного надання послуг за договором періоду, протягом якого відбувається буксирування плавкарна, а також встановлення строків, протягом яких надані послуги підлягають оплаті замовником, свідчить як про підставність виставлення ДП «Адміністрація морських портів України» рахунків на оплату послуг плавкрана «Чорноморец-27» з 07.11.2013 по 10.11.2013 за договором на суму 69 139,98 грн., так і підставність оплати ПП «Аскор плюс» таких рахунків в рамках виконання своїх договірних зобов'язань.

Разом з тим, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів визнання спірного договору недійсним, його розірвання та/або визнання його неукладеним, суд дійшов висновку про безпідставність посилань ПП «Аскор плюс» на те, що оспорювана сума вважається отриманою ДП «Адміністрація морських портів України» безпідставно у розумінні ст. 1212 ЦК України.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу, характеру правовідносин, а також враховуючи недоведеність ПП «Аскор плюс» наявності умов для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України з огляду на існування між сторонами договірних відносин, на виконання яких останнім було сплачено 69 139,98 грн., суд дійшов висновку, що зустрічна позовна вимога позивача про стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» 69 139,98 грн., як безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі №21/162-10.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що відсутність на четвертій сторінці спірного договору підпису ПП «Аскор плюс» не може бути підставною для визнання правочину неукладеним у розумінні ч. 8 ст. 181 ГК України, з огляду на скріплення договору підписами та відбитками печаток сторін, а також подальше вчинення ПП «Аскор плюс» фактичних дій щодо його виконання, як-то: забезпечення буксирування плавкарна «Чорноморец-27» від причалу адміністрації до порту Севастополь, отримання послуг плавкарна «Чорноморец-27» протягом строку дії договору та здійснення оплати вартості таких послуг за листопад 2013-лютий 2014, що підтверджується наданою суду довідко ПАТ «Перший український міжнародний банк» №ODE-52/187 від 18.06.2014.

Що ж до зустрічної позовної вимоги про стягнення з ДП «Адміністрація морських портів України» 144 644,52 грн. вартості виконаних ПП «Аскор плюс» підрядних робіт по ремонту причалів №1, 2, пошкоджених в результаті напливу 10.03.2014 та 16.03.2014 плавкрана «Чорноморец-27» на конструкції причалів Ялтинського порту, з підстав ст.ст. 875, 843, 882 ЦК України, слід зазначити наступне.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України унормовано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205, п. 1 ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Дана норма кореспондує з приписами ст. 180 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору; пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина друга статті 642 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

Строки виконання роботи за договором підряду регламентовано статтею 846 ЦК України. Цією нормою передбачено, що: строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо в договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Отже, істотними умовами договору підряду є предмет договору (робота) та його ціна, при цьому остання може бути визначена в кошторисі.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Разом з тим, в порушення наведених законодавчих приписів, позивачем за зустрічним позовом належних та допустимих доказів досягнення сторонами домовленості щодо оплати ДП «Адміністрація морських портів України» виконаних ПП «Аскор плюс» ремонтних робіт причалів №1, 2, суду не надано, що свідчить про необґрунтованість посилань ПП «Аскор плюс» на існуванням між сторонами договірних правовідносин у сфері підряду, які регулюються покладеними в основу обґрунтування заявленої вимоги положеннями ст.ст. 875, 843, 882 ЦК України. При цьому, як звернення ПП «Аскор плюс» з пропозицією укласти договір підряду на виконання ремонтних робіт, так і укладення означеного правочину заперечується ДП «Адміністрація морських портів України» у повному обсязі.

Крім того, покладений в основу обґрунтування заявленої позовної вимоги гарантійний лист капітана плавкарна «Чорноморец-27» б/н від 11.03.2014 про відновлення причалу №2 у м. Ялта, пошкодженого 10.03.2010 у штормових умовах, також не є належним та допустимим доказом наявності між сторонами договірних правовідносин у сфері підряду у розумінні ст. 34 ГПК України

Відтак, беручи до уваги наведені законодавчі положення, суб'єктний склад, характер правовідносин, а також враховуючи недоведеність ПП «Аскор плюс» існування між сторонами договірних зобов'язань у сфері будівельного підряду, наявність якого породжує для ДП «Адміністрація морських портів України» обов'язок прийняти та оплатити проведені ремонті роботи на причалах №1, 2 у м. Ялта, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення 144 644,52 грн. вартості підрядних робіт в порядку ст.ст. 875, 843, 882 ЦК України.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, результатами розгляду даної справи, за первісним позовом покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 205, 207, 208, 525, 526, 612, 625, 627, 629, 638, 641, 843, 875, 882, 901, 903, 904, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 180, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Аскор плюс» (98600, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, вул. Дарсанівська, 9, ідентифікаційний код 35490158) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, 11, ідентифікаційний код 38728549) 369 830 (триста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 02 коп. заборгованості, 8 085 (вісім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. пені, 1 276 (одну тисячу двісті сімдесят шість) грн. 67 коп. 3% річних та 7 583 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 85 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

4. У задоволені зустрічних позовних вимог відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 01.08.2014

Суддя В.А. Ярема