Постанова

від 03.11.2014 по справі 911/2200/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа№ 911/2200/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Алданової С.О.

Калатай Н.Ф.

за участю представників:

Від позивача: представник Нечитайло О.Є. - за довіреністю.

Від відповідача: представник Коломаченко Г.П. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аскор Плюс"

на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2014 року

у справі №911/2200/14 (суддя Ярема В.А.)

позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів

України" в особі Южненської філії Державного підприємства

"Адміністрація морських портів України"

до Приватного підприємства "Аскор плюс"

про стягнення 395 064,58 грн.

та за зустрічним

позовом Приватного підприємства "Аскор плюс"

до Державного підприємства "Адміністрація морських

портів України" в особі Южненської філії Державного

підприємства "Адміністрація морських портів

України"

про стягнення 351 515,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Аскор плюс" про стягнення 395 064,58 грн., з яких: 369 830,02 грн. заборгованості за договором про надання послуг №59-П-ЮЖФ-13 від 17.10.2013, 11 145,56 грн. пені, 1 884,61 грн. 3% річних та 12 204,39 грн. інфляційних втрат.

01.07.2014 року до Господарського суду Київської області надійшов зустрічний позов Приватного підприємства "Аскор плюс" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення 351 515,67 грн., з яких: 137 731,17 грн. вартості послуг міжпортового буксирування за договором №59-П-ЮЖФ-13 від 17.10.2013 року, 69 139,98 грн. безпідставно отриманих коштів та 144 644,52 грн. вартості виконаних підрядних робіт.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2014 року у справі № 911/2200/14 первісні позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства "Аскор плюс" на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 369 830 (триста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот тридцять) грн. 02 коп. заборгованості, 8 085 (вісім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. пені, 1 276 (одну тисячу двісті сімдесят шість) грн. 67 коп. 3% річних та 7 583 (сім тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 85 коп. судового збору. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Приватне підприємство "Аскор плюс" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у первісному позові відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, крім підстав, зазначених у позовній заяві, посилається на те, що наряд №5 від 18.03.2014 року з його боку було підписано не уповноваженою особою.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо неправомірності здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог.

Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надано відзив на апеляційну скаргу, в якому воно проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.10.2013 року між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") та Приватним підприємством "Аскор плюс" (замовник) було укладено договір про надання послуг №59-П-ЮЖФ-13, за умовами якого адміністрація зобов'язалась надати послуги самохідного морського плавкрана "Чорноморец-27" вантажопідйомністю 100 тон, а замовник - забезпечити буксирування плавкрана, прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно оплачувати вартість фактичного часу роботи плавкрана згідно з нарядами, які підписуються представниками замовника та адміністрації та актами здавання-приймання наданих послуг у строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 4.3. договору строк оплати здійснюється протягом десяти банківських днів з дня оформлення рахунка адміністрацією та на підставі підписаного сторонами акту здавання-приймання наданих послуг за оплачуваний період.

Відповідно до п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 25.10.2013 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 01.11.2014, але у будь-якому випадку не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.03.2014 по 18.03.2014 року Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" були надані Приватному підприємству "Аскор плюс" послуги самохідного морського плавкрана "Чорноморец-27" загальною вартістю 369 830,02 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на наряді №5.

Встановлено, що 03.04.2014 року Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було надіслано Приватному підприємству "Аскор плюс" акт приймання-передачі виконаних послуг №232, а також рахунок №232-АЮ від 18.03.2014 року на суму 369 830,02 грн., які отриманні останнім 07.04.2014 року, що підтверджується підписом представника Приватного підприємства "Аскор плюс" на квитанції кур'єрської служби доставки №350513 (Том І, а.с. 27).

В матеріалах справи міститься гарантійний лист №72 від 18.04.2014 року, відповідно до якого Приватне підприємство "Аскор плюс" гарантувало здійснити оплату вартості наданих протягом березня 2014 року послуг за договором до 30.04.2014 року (Том І, а.с. 33)..

Проте, Приватне підприємство "Аскор плюс" свої обов'язки за договором в частині оплати вартості наданих послуг не виконало, внаслідок чого за ним утворилось 369 830,02 грн. заборгованості.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на те, що наряд №5 від 18.03.2014 року з його боку було підписано не уповноваженою особою, оскільки, як вбачається з вказаного наряду, на ньому є посилання на договір укладений між сторонами, він скріплений печаткою підприємства, доказів втрати якої в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що підписання відповідачем 18.03.2014 року наряду №5 за договором без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості наданих послуг свідчить про прийняття відповідачем таких послуг, а отримання 07.04.2014 рахунка на оплату породжує в останнього обов'язок по оплаті вартості наданих послуг у повному обсязі.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що первісна позовна вимога про стягнення з Приватного підприємства "Аскор плюс" 369 830,02 грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім, стягнення основної заборгованості Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Аскор плюс" 11 145,56 грн. пені, 1 884,61 грн. 3% річних та 12 204,39 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення замовником строків оплати, вказаних у цьому договорі, адміністрація має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що право нарахування пені у позивача виникло з 22.04.2014 року, тобто після спливу десяти банківських днів з дня отримання відповідачем рахунка №232-АЮ від 18.03.2014 - 07.04.2014, а не після спливу десяти банківських днів з дня виставлення зазначеного рахунка, як помилково вважає позивач.

Перерахувавши розмір пені за період з 22.04.2014 року по 02.06.2014 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Приватного підприємства "Аскор плюс" підлягає стягненню пеня у розмірі 8 085,60 грн.

Крім цього, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" просить суд стягнути з Приватного підприємства "Аскор плюс" 1 884,61 грн. 3% річних, нарахованих з 02.04.2014 по 02.06.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості та 12 204,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих з 02.04.2014 по 30.04.2014 на 369 830,02 грн. заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений вище вірний період, з якого відповідач вважається таким, що прострочив у розумінні ст. 612 ЦК України, судова колегія, перерахувавши розмір 3 % річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з Приватного підприємства "Аскор плюс" підлягає стягненню 1 276,67 грн. 3% річних та 0,00 грн. інфляційних втрат, враховуючи відсутність інфляційних процесів за розрахунковий період.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, частково задовольняючи первісний позов.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Приватне підприємство "Аскор плюс" посилається на те, що з метою виконання своїх договірних зобов'язань в частині забезпечення буксирування плавкарна від причалу адміністрації до порту Севастополь за власний рахунок, 07.11.2013 року буксиром "Гріф" плавкран "Чорноморець-27" був прийнятий до буксировки у порту Южний, відбуксирований до порту Севартополь та 10.11.2013 року переданий адміністрації (відповідачу за зустрічний позовом). Загальна вартість послуг із міжпортового буксирування склала 136 000,00 грн. і була сплачена позивачем за зустрічним позовом власнику буксира "Гріф" - Товариству з обмеженою відповідальністю "Марін Лаін" 28.10.2013 року та 12.11.2013 року.

Крім того, Приватне підприємство "Аскор плюс" стверджує, що при заході буксиру "Гріф" у порт Южний та виході з порту плавкрана "Чорноморець-27" були надані послуги з лоцманського проведення та послуги Служби регулювання руху суден у порту Южний загальною вартістю 1 731,17 грн., які були оплачені позивачем за зустрічним позовом у повному обсязі 26.11.2013 року.

Приватне підприємство "Аскор плюс" вважає, що оскільки, в силу вимог п. 2.2.1 договору лоцманське проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний при заході/виході плавкрана з метою ремонту не здійснюється за рахунок замовника (ПП "Аскор плюс"), усі фактичні витрати останнього, понесені при виконанні своїх договірних зобов'язань, підлягають відшкодуванню за рахунок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до ч. 1 ст. 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, з цього слідує, що обов'язок по відшкодуванню виконавцю усіх фактичних витрат, необхідних для виконання договору виникає у разі укладення договору про безоплатне надання послуг.

Проте, п.п. 1.1, 2.2.1 договору передбачено, що за договором адміністрація зобов'язалась надати послуги самохідного морського плавкрана "Чорноморец-27" вантажопідйомністю 100 тон, а замовник - забезпечити буксирування плавкрана, прийняти та оплатити надані послуги на умовах, передбачених цим договором.

За заявкою адміністрації замовник зобов'язується забезпечити буксирування плавкрана від причалу адміністрації до порту Севастополь (ремонтної бази ПАТ "Морський індустріальний комплекс") буксиром, залученим замовником за власний рахунок, протягом 10-ти діб з дати початку буксирування для виконання класифікаційного ремонту плавкрана.

Відповідно до п. 2.2.11 замовник зобов'язаний вчасно оформляти приходи та відходи плавкрана в портах, оплачувати внутрішнє та зовнішнє лоцманське проведення плавкрана, а також обслуговування Постами регулювання рухом суден (за винятком оформлення, лоцманського проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний, а також в порту Севастополь при заході/виході плавкрана з метою ремонту).

Дослідивши умови зазначених вище пунктів укладеного між сторонами договору, судова колегія приходить до висновку про те, що предметом спірного договору є надання адміністрацією замовнику послуг самохідного морського плавкрана "Чорноморец-27" вантажопідйомністю 100 тон, які підлягають оплаті на умовах, передбачених цим договором, що свідчить як про помилковість посилань позивача за зустрічним позовом на безоплатний характер спірного договору, так і про безпідставність застосування до спірних правовідносин положень ст. 904 ЦК України. При цьому, в силу наведених положень договору, забезпечення буксирування плавкрана та оплата внутрішнього та зовнішнього лоцманського проведення плавкрана здійснюється замовником за власний рахунок.

Крім цього, обов'язок адміністрації (відповідача за зустрічним позовом) по відшкодуванню замовнику витрат, пов'язаних з оплатою послуг буксира та/або лоцманського проведення плавкрана та обслуговування ПРРС ані вказаними пунктами договору, ані іншими його положеннями не передбачений, що свідчить про необґрунтованість заявленої вимоги.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання Приватного підприємства "Аскор плюс" на те, що згідно квитанції про виконані послуги СРРС №23901 від 07.11.2013 року, послуги лоцманського проведення та обслуговування ПРРС в порту Южний вартістю 1 731,17 грн. були надані як судну (плавкрана) "Чорноморец-27", так і судну (буксиру) "Гріф" , оскільки у відповідності до акта виконання робіт (послуг) від 30.11.2013 року на суму 1 731,17 грн., зазначені послуги були надані виключно буксиру "Гріф", що не породжує для Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" жодних зобов'язань, в тому числі і грошових. До того ж, квитанція про виконані послуги СРРС №23901 датована 07.11.2013, у той час, як акт виконання робіт (послуг), як документ, що підтверджує надання спірних послуг, підписаний між ПП "Аскор плюс" та Філією "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" лише 30.11.2013 року.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічна позовна вимога про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 137 731,17 грн. вартості послуг міжпортового буксирування та лоцманського обслуговування плавкрана "Чорноморец-27" за договором є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Також, Приватне підприємство "Аскор плюс" вважає, що адміністрацією було безпідставно виставлено рахунки на оплату послуг плавкрана "Чорноморец-27" з 07.11.2013 року по 10.11.2013 року за договором на суму 69 139,98 грн., що в подальшому були оплачені замовником у повному обсязі, у той час, як протягом вказаного періоду Приватне підприємство "Аскор плюс" забезпечив буксирування плавкарна з порту Южний до порту Севастополь через його технічну непридатність, враховуючи, що останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 69 139,98 грн. з підстав ст. 1212 ЦК України.

За приписами ст. 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що погодження сторонами за договором включення до часу фактичного надання послуг за договором періоду, протягом якого відбувається буксирування плавкарна, а також встановлення строків, протягом яких надані послуги підлягають оплаті замовником, свідчить як про підставність виставлення Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" рахунків на оплату послуг плавкрана "Чорноморец-27" з 07.11.2013 року по 10.11.2013 року за договором на суму 69 139,98 грн., так і підставність оплати Приватним підприємством "Аскор плюс" таких рахунків в рамках виконання своїх договірних зобов'язань.

Отже, зустрічна позовна вимога Приватного підприємства "Аскор плюс" про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 69 139,98 грн., як безпідставно отриманих коштів в порядку ст. 1212 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.01.2011 року у справі №21/162-10.

Зустрічна позовна вимога про стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" 144 644,52 грн. вартості виконаних Приватним підприємством "Аскор плюс" підрядних робіт по ремонту причалів №1, 2, пошкоджених в результаті напливу 10.03.2014 та 16.03.2014 плавкрана "Чорноморец-27" на конструкції причалів Ялтинського порту, з підстав ст.ст. 875, 843, 882 ЦК України, судовою колегією визначається необґрунтованою, оскільки належних та допустимих доказів досягнення сторонами домовленості щодо оплати Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" виконаних Приватним підприємством "Аскор плюс" ремонтних робіт причалів №1, 2, в матеріалах справи не міститься, що свідчить про необґрунтованість посилань Приватним підприємством "Аскор плюс" на існуванням між сторонами договірних правовідносин у сфері підряду.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтовані та такі, що задоволенню не підлягають.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо неправомірності здійсненого зарахування зустрічних однорідних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2014 року Приватне підприємство "Аскор плюс" звернулось до Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з заявою про зарахування зустрічних позовних вимог №111 на суму 144 644,52 грн.

Статтею 601 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Однак, враховуючи встановлену вище безпідставність пред'явлення Приватним підприємством "Аскор плюс" зустрічних позовних вимог до Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду про неправомірність здійсненого Приватним підприємством "Аскор плюс" зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким первісний позов задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених первісних вимог, а за зустрічним позовом - на позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Аскор Плюс" на рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2014 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2014 року у справі № 911/2200/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 911/2200/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді С.О. Алданова

Н.Ф. Калатай