Ухвала

від 22.07.2014 по справі 809/2130/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року Справа № 876/12030/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О. І., Запотічного І. І.

за участю секретаря Корнієнко О. А.

представників відповідача Федорова Л. Б., Дейнеги М. Я.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Музею мистецтв Прикарпаття на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 809/2130/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Музею мистецтв Прикарпаття про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Музею мистецтв Прикарпаття про стягнення заборгованості.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції належно не дослідив всіх обставин справи і зробив невірні висновки. Задовольняючи позов, суд взяв до уваги лише одні докази, а інших, які спростовують позовні вимоги не дослідив. Так, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про призначення пенсії, при цьому подала видану Музеєм мистецтв Прикарпаття довідку про заробіток для обчислення пенсії № 10 від 17 квітня 2007 року з січня 1994 року по грудень 1998 року. Однак, суд не дослідив та не надав належної правової оцінки тій обставині, що з метою здійснення контролю за правильністю призначення, нарахування та виплати пенсій пенсіонерам, управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську було проведено зустрічну перевірку правильності та повноти відображення заробітку особи для перерахунку пенсії ОСОБА_3 саме в 2007 році.

Суд формально розглянув справу не з'ясувавши всіх обставин у справі. Суд не дослідив наявність доказів звернення позивача до громадянки ОСОБА_3 з пропозицією повернути виплачені надміру кошти в добровільному порядку.

Представники апелянта в судовому засіданні підтримали подану апеляційну скаргу та надали пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, просять скаргу задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про місце та час розгляду справи, тому, на підставі частини 4 статті 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга належить до задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками проведеної перевірки, що відображені в акті № 29 від 15 травня 2013 року, встановлено, що з січня 1994 року по вересень 1994 року відповідачем неправильно переведено курс купона, крб. до гривні (поділено на 1,000, а потрібно на 1,00000), проводились заокруглення після п'яти знаків після коми, у листопаді 1996 року зарплата відсутня, так як була відпустка без збереження заробітної плати .

17 травня 2013 року відповідачем видано нову довідку про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_3 за № 16/05 за фактичними нарахуваннями, які відповідають обставинам, встановленим у акті № 29 від 15 травня 2013 року.

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області виведено суму надміру виплаченої пенсії ОСОБА_3, розмір якої за період з травня 2007 року по травень 2013 року склав 5496,75 грн, що підтверджується довідкою № 2437/03 від 13 червня 2013 року та розрахунком суми переплати по пенсійній справі № 193766.

Судом першої інстанції встановлено, що факт переплати виник в результаті подання до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області довідки про заробіток для обчислення пенсії № 10 від 17 квітня 2007 року відповідача, складеної із недостовірними даними.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції і вважає, що дані позовні вимоги не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В силу пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною 2 статті 21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Пунктом 16.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України про окремі питання юрисдикції адміністративних судів № 8 від 20 травня 2013 року встановлено, що право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 14 лютого 2014 року, пункти 16.2 і 24 виключені з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів".

Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем недостовірних відомостей. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 червня 2013 року у справі №21-124а13.

На підставі зазначеного вище, враховуючи характер спірних правовідносин, те, що відповідачем по справі є юридична особа, суд приходить до висновку, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, позивач вправі звертатись в суд із позовом до відповідача, проте цей спір повинен вирішуватись (враховуючи особу відповідача) в порядку господарського судочинства.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і закрити провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 198 КАС України) з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у даній справі у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України з підстав не належності розгляду її в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Музею мистецтв Прикарпаття задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2013 року у справі № 809/2130/13-а скасувати, а провадження в справі закрити та роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до компетенції господарського суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Довга О. І.

Запотічний І. І.

Повний текст ухвали складений 25 липня 2014 року