Постанова

від 31.07.2014 по справі 917/2640/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2014 р. Справа № 917/2640/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Бондаренко В.П., суддя Тихий П.В.

при секретарі Новиковій Ю.В.

за участю прокурора - Хряк О.О. ( посв. № 013774 від 06.12.2012 р.)

та представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області (вх. №921П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 30 січня 2014 року у справі

за позовом Приватного підприємства "СВ-транс", м. Полтава

до Виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП "СВ-транс", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудований виробничий будинок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 у м. Полтава, загальною площею 786,9 кв. м.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 січня 2014 року у справі №917/2640/13 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено. Визнано за ПП "СВ-транс" право власності на самочинно збудований виробничий будинок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 у м. Полтава, загальною площею 786,9 кв. м.

Заступник прокурора Полтавської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу прокурора відхилити, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідач в заяві зазначив, що тимчасовою комісією з розгляду самочинного будівництва розглядається звернення ПП "СВ-транс", тому при розгляді скарги покладається на розсуд суду. Просить справу розгляди за відсутності представника виконавчого комітету.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення та підпис представника позивача в явочному листі від 17.07.2014 р.

Колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 19-ої сесії 5-го скликання Полтавської міської ради від 11.09.2007 р. на підставі звернення ТОВ "ПолінтерТранс" погоджено розташування автотранспортного підприємства та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки по вул. Сосюри, 58, термін дії якого подовжено рішенням Полтавської міської ради від 28.10.2008 р. (а. с. 114, 115).

Протягом 2012-2013 р. р. ПП "СВ-транс", на вказаній земельній ділянці самочинно збудував виробничий будинок (адміністративно-побутовий блок).

Полтавським бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" на вказане приміщення 18.09.2013 р. виготовлено технічний паспорт (а. с. 48-104).

Загальна площа побудованого нерухомого майна становить 863,5 кв. м. Балансова вартість будівлі складає за даними підприємства 360344,50 грн.

На замовлення позивача судовим експертом Авдєєвою Н.М. складено висновок №155 від 21.11.2013 р. експертного будівельно-технічного дослідження, згідно якого стан будівлі по вул. Сосюри, 58 у м. Полтава - нормальний, ринкова вартість будинку без урахування ПДВ - 700 341,00 грн. (а. с. 30-47).

Листом №12-1259/20 від 27.11.2013 р. Державна служба України з надзвичайних ситуацій повідомила ПП "СВ-Транс" про те, що об'ємно-планувальні рішення будівлі відповідають нормативним вимогам з пожежної безпеки (а. с. 29).

28.11.2013 р. позивач звернувся до виконавчого комітету Полтавської міської ради (заява №161) з проханням розглянути питання щодо визнання права власності на самочинно збудовану споруду з подальшим введенням його в експлуатацію та реєстрацією речових прав на нерухоме майно (а.с.27).

Управління з питань містобудування та архітектури листом №011016/3294 від 19.12.2013 р. повідомило ПП "СВ-Транс", що не заперечує проти реєстрації та визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, однак введення їх в експлуатацію та присвоєння окремої адреси можливе лише після визнання в судовому порядку права власності на даний об'єкт. Для вирішення цього питання рекомендовано звернутися до суду.

Дані обставини стали підставою для звернення ПП "СВ-Транс" до господарського суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудований виробничий будинок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 у м. Полтава, загальною площею 786,9 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд Полтавської області дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій", статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією (ст.18 цього Закону).

Прийняття в експлуатацію об'єктів нерухомості регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 р., відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі Інспекцією сертифіката.

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката (п.11 Порядку).

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

За приписами п. 22 Порядку видачу сертифіката здійснює Інспекція, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 23 Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до відповідної Інспекції заяву про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката за формою згідно з додатком 2, до якої додається акт готовності об'єкта до експлуатації за формою згідно з додатком 3.

Позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції: доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт самочинного будівництва, доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво спірних об'єктів нерухомості та доказів подання заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю у відповідності до вимог Порядку.

Тобто, позивачем в порушення норм чинного законодавства будівництво нежитлових будівель було здійснено без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та без прийому їх державною технічною комісією.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують.

Статтею 392 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що ПП "СВ-Транс" зверталось до виконкому з питанням щодо визнання за ним права власності на самочинно збудовані приміщення та отримав негативну відповідь.

Однак, з матеріалів справи не вбачається яким чином відповідач порушує права ПП "СВ-Транс".

Отже, заявляючи позов про визнання права власності на об'єкти будівництва, позивач мав довести належними і допустимими доказами дотримання ним вимог зазначених вище норм щодо будівництва нерухомого майна. Втім, позивач в порушення вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не довів, а суд першої інстанції в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановив зазначених обставин.

З огляду на те, що відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою та отримання дозволу на виконання будівельних робіт, а експлуатація об'єктів дозволяється після прийому їх державною технічною комісією, судом не наведено будь-яких матеріально-правових норм на підтвердження висновку про визнання за позивачем права власності на спірне майно та не встановлено за допомогою належних засобів доказування чи прийняті вони в експлуатацію державною технічною комісією, тощо.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 30 січня 2014 року у справі №917/2640/13 прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга заступника прокурора задоволенню.

Керуючись статтями 22, 49, 99, 101, 102, п. 2 статті 103, п. п. 1, 4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30 січня 2014 року у справі №917/2640/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повна постанова складена 31.07.2014 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Тихий П.В.