Постанова

від 30.09.2014 по справі 917/2640/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 917/2640/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Круглікової К.С.

За участю представників сторін:

від позивача Хлистун І.М. (дов. від 02.06.14р.), Попровка С.А. (дов. від 02.06.14р.)

від відповідача не з'явилися

від прокуратури Гудименко Ю.В. (посвід. № 014715 )

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "СВ-транс" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.14р.

у справі № 917/2640/13 (господарського суду Полтавської області)

за позовом приватного підприємства "СВ-транс", м. Полтава

до виконавчого комітету Полтавської міської ради, м. Полтава

за участю заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава

про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.14р. у справі № 917/2640/13 (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю, визнано право власності позивача на самочинно збудований виробничий будинок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 у м. Полтаві, загальною площею 786,9 м 2 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.14р. (головуючий Івакіна В.О., судді Бондаренко В.П., Тихий П.В.) вказане рішення скасовано, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав касаційну скаргу, просить постанову від 31.07.14р. скасувати, а рішення від 31.01.14р. залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування та порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 328, ч. 2 ст. 331, ст.ст. 376, 392 ЦК України, ст.ст. 26, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 22, 32, 34, 36, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено.

Рішенням Полтавської міської ради від 11.09.07р. ТОВ "ПолінтерТранс" погоджено розташування автотранспортного підприємства та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,61 га по вул. Сосюри, 58 за рахунок вільних міських земель, рішенням ради від 28.10.08р. - продовжено термін дії вказаного рішення.

Протягом 2012-2013 років на вказаній земельній ділянці приватним підприємством "СВ-транс" було самочинно збудовано виробничий будинок (адміністративно-побутовий блок) загальною площею 786,9 м 2 , на який 18.09.13р. Полтавським бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" виготовлений технічний паспорт (а.с. 48-104 т. 1).

Згідно довідки від 05.12.13р., об'єкт будівництва "Адміністративно-побутовий блок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 в м. Полтава" балансовою вартістю 360344,50 грн знаходиться на балансі позивача.

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження виробничого будинку (адміністративно-побутового блоку) № 155 від 21.11.13р. (а.с. 30-45 т. 1), проведеного на замовлення позивача, визначено ринкову вартість будинку - 700341 грн без урахування ПДВ, а також стан будівлі І - нормальний.

Заявою № 161 від 28.11.13р. позивач просив виконавчий комітет Полтавської міської ради розглянути питання щодо реєстрації та визнання права власності на самочинно збудовану споруду - виробничий будинок автотранспортного підприємства з подальшим введенням його в експлуатацію.

Листом від 19.12.13р. Управління з питань містобудування та архітектури повідомило, що повноваженнями стосовно державної реєстрації прав на нерухоме майно та видачі свідоцтва про право власності на новостворене та реконструйоване нерухоме майно наділені нотаріуси та відповідні державні реєстратори структурних підрозділів територіальних органів Мінюсту, зокрема, реєстраційна служба Полтавського МУЮ.

31.12.13р. приватне підприємство "СВ-транс" звернулося з позовом до виконавчого комітету Полтавської міської ради про визнання права власності на самочинно збудований виробничий будинок автотранспортного підприємства по вул. Сосюри, 58 у м. Полтаві, загальною площею 786,90 м 2 .

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.14р. у справі № 917/2640/13 позов задоволено на підставі ст. 328, ч. 2 ст. 331 та ч. 1 ст. 376 ЦК України .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.14р. вказане рішення скасовано, у позові відмовлено, оскільки позивачем не доведено порушення або не визнання його права відповідачем, по-друге, не надано доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний об'єкт самочинного будівництва, дозволу на будівництво, доказів прийняття об'єкта в експлуатацію - видачу сертифіката на збудовану нежитлову будівлю.

Частиною другою ст. 331 ЦК України визначено, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 5 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (частини друга і третя наведеної норми).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем на земельній ділянці за адресою: м. Полтава, вул. Сосюри, 58 було самочинно збудовано будівлю (адміністративно-побутовий блок), загально площею 786,90 м 2 , яка знаходиться на балансі підприємства. Доказів прийняття вказаного об'єкту в експлуатацію та надання земельної ділянки приватному підприємству "СВ-транс" в користування останнім не було надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції. За таких обставин, на думку колегії, апеляційний господарський суд обгрунтовано скасував рішення місцевого суду і відмовив у задоволенні позову.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що оскаржена постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "СВ-транс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.07.14р. у справі № 917/2640/13 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

К.С. Круглікова