Постанова

від 30.07.2014 по справі 810/3648/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року місто Київ № 810/3648/14

11.34

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача: - Панченко Н.А., відповідача: - Литвин В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марко Дім» доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

П О С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марко Дім» (далі - позивач, ТОВ «Марко Дім») з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дії та скасування податкового повідомлення-рішення щодо завищення бюджетного відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що вся сума податку, яка була заявлена у декларації за лютий 2014 року до бюджетного відшкодування була фактично сплачена отримувачем товарів - позивачем постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх (звітних) періодах. Факт здійснення такої оплати підтверджується первинними бухгалтерськими документами - банківськими виписками за період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року.

За наведених обставин, позивач вважає дії податкового органу незаконними, рішення протиправним, оскільки при проведенні перевірки відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

У призначений день та час в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 15.04.2014 по 08.05.2014 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Марко Дім» бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за лютий 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 08.05.2014 № 1280/15-1/37083014 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зафіксовані наступні порушення норм податкового законодавства:

- безпідставно завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації з ПДВ за лютий 2014 року у розмірі 596932 гривень у зв'язку з порушенням пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, позивач подав заперечення. Листом від 28.05.2014 № 4467/10/15-1 висновки Акта перевірки залишені без змін.

30.05.2014 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004711501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 596932 гривень та накладено штрафні санкції у розмірі 149233 гривні.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням і просить його скасувати, а також визнати протиправними дії позивача щодо проведення перевірки, що і є предметом розгляду даної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.2 та 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, із даними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума податку на додану вартість складає 357615 гривень.

Із врахуванням підтверджених сум та даних додатка 2 до податкової декларації з податку на додану вартість з лютий 2014 року частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена позивачу постачальником, не брала участь у розрахунках бюджетного відшкодування складає 357615 гривень за січень 2014 року (звітній (податковий) період у якому виникла сума).

На суму ж 596932 гривні перевіркою встановлено відхилення.

Позивач надав суду всі платіжні документи за період з січня по лютий 2014 року і стверджував, що відповідач їх безпідставно не врахував і позивачу не зрозуміло твердження відповідача в Акті перевірки щодо надання не в повному обсязі платіжних документів, що підтверджують факт оплати за придбаний товар (послуги) у звітному та попередньому (податкових) періодах, в якому виникло від'ємне значення податку на додану вартість.

У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_3 - головний державний ревізор-інспектор - особа, яка проводила перевірку.

Свідок пояснила, що платіжними документами, які були досліджені у ході проведення перевірки підтвердилась оплата лише частина залишку від'ємного значення у сумі 357615. Зазначила, що в додатку 2 декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року вказано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду у розмірі 954547 гривень, а звітний (податковий) період, в якому виникла сума вказано як січень 2014 року.

Свідок пояснила, що всі інші платіжні документи, які надавалися з жовтня по грудень 2013 року не були взяті до уваги, оскільки позивач неправомірно включив ці суми у період січень 2014 року.

Тобто, позивач безпідставно і штучно збільшив залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - січень 2014 року, включивши суми оплачених товарів з жовтня 2013 по грудень 2013 року.

Таким чином, суми, які не були заявлені як від'ємне значення податку на додану вартість, або не були оплачені у відповідному періоді, або були погашені поточними додатними податковими зобов'язаннями, до відшкодування з бюджету не декларуються.

У зв'язку з цим, позивач неправомірно завищив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року у розмірі 569932 гривні.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду, що оскаржуване рішення винесено у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України, а дії податкового органу під час проведення перевірки були правомірними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 596932 та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 11938, 64 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це є більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218 гривень.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 11.06.2014 № 1304 позивачем сплачено 487, 20 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4 384, 80 гривень (1218 гривень * 4 розміри мінімальної заробітної плати - 487, 20 гривень сплаченого судового збору) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко Дім» (код ЄДРПОУ: 37083014) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 04 серпня 2014 р.