Постанова

від 23.07.2014 по справі 816/2422/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року м. ПолтаваСправа №816/2422/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Давиденко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року 0033991702/11579.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 29 липня 2011 року №5190/17-311/НОМЕР_1, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01 серпня 2010 року по 31 листопада 2010 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, оскільки податкові органи не наділені повноваженнями щодо встановлення недійсності правочинів, а також, не мають повноважень щодо встановлення вини особи. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" мали реальний характер та підтверджені документами бухгалтерського обліку. Висновок про нікчемність угод з ТОВ "Креміньтрансбіт", яку перевіряючі пов'язують з безтоварністю операцій є помилковим, оскільки зміст договору, укладеного з вищевказаним підприємством, не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися перевіряючим під час проведення перевірки. Контрагент позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 29 липня 2011 року №5190/17-311/НОМЕР_1, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що у ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення підпунктів 7.4.1., 7.4.4. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у результаті чого занижено податок на додану вартість за листопад 2010 року на суму 6759,67 грн. Зазначав, що Кременчуцькою ОДПІ було отримано та використано при проведенні перевірки Акт ДПІ у м. Сімферополі. Згідно податкової звітності у ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Креміньтрансбіт" до СПД-ФО ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Кремінтрансбіт" та СПД-ФО ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних налідків.

На вищезазначені обставини посилався відповідач, як на підстави визнання правочинів між позивачем та ТОВ "Креміньтрансбіт" нікчемними. У зв'язку із зазначеним, за результатами перевірки, позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10139,51 грн, у тому числі 6759,67 грн за основним платежем, 3379,84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31 жовтня 2001 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, про що видано свідоцтво серії НОМЕР_2, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 8/.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість з 03 січня 2002 року згідно свідоцтва НОМЕР_3, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 9/.

У період з 18 липня 2011 року по 22 липня 2011 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань взаємовідносин з ПП "Кремнет" (код ЄДРПОУ 36410492) суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01 серпня 2010 року по 31 листопада 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 29 липня 2011 року №5190/17-311/2864305136 /а.с. 10-13/, у якому зафіксовано порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму у розмірі 6759,67 грн, у тому числі по періодах: за листопад 2010 року у сумі 6759,67 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у контрагента позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ /а.с. 11 , зворотній бік/.

У ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від ТОВ "Креміньтрансбіт" до СПД-ФО ОСОБА_1, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Кремінтрансбіт" та СПД-ФО ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних налідків /а.с. 12/.

На думку відповідача, ТОВ "Креміньтрансбіт" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з непідтвердженням податкового кредиту по ПДВ у ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям /а.с. 12/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року №0033991702/11579, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 10139,51 грн, у тому числі 6759,67 грн за основним платежем, 3379,84 грн за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 14/.

За результатами процедури його адміністративного оскарження податковими органами залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення /а.с. 31-33/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 19 серпня 2011 року №0033991702/11579, суд виходить з наступного.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Креміньтрансбіт" (Постачальник) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з поставки фурнітури, профілю, комплектуючих для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1

Письмовий договір не укладався, що не суперечить вимогам законодавства, чинного на момент здійснення господарських операцій.

На виконання досягнутої домовленості ФОП ОСОБА_1 отримано від вказаного контрагента фурнітуру, профіль, комплектуючі і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, банківських виписок.

Зокрема, за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Креміньтрансбіт", позивачу виписано наступні документи:

- податкові накладні від 29 листопада 2010 року №1562 на загальну суму 8820,00 грн, у тому числі ПДВ 1470,00 грн /а.с. 15/, від 30 листопада 2010 року №1563 на загальну суму 21520,00 грн, у тому числі ПДВ 3586,67 грн /а.с. 16/, від 30 листопада 2010 року №1564 на загальну суму 10218,00 грн, у тому числі ПДВ 1703,00 грн /а.с. 17/;

- видаткову накладну від 30 листопада 2010 року №301110-13 на загальну суму 40558,00 грн, у тому числі ПДВ 6759,67 грн /а.с. 18/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" (код ЄДРПОУ 37015929), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 55-57/ та було зареєстровано платником ПДВ, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати придбаного позивачем товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями виписок з особового банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 /а.с. 19/ та не заперечується відповідачем у Акті перевірки /а.с. 12/.

Із пояснень представника позивача судом встановлено, що поставка товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною від 30 листопада 2010 року №301110-13 здійснювалася за рахунок та силами постачальника ТОВ "Креміньтрансбіт" до місця розташування виробництва металопластикових конструкцій по вул. Свіштовській, 21, м. Кременчук, де позивач орендує приміщення на підставі договору оренди /а.с. 67-68/.

На противагу доводам відповідача про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Товарно-матеріальні цінності приймалися позивачем по довіреності від 25 листопада 2010 року №КАГ-011, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 76-77/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача, а саме для виготовлення металопластикових дверей, які у подальшому були реалізовані. Дана обставина також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації від 02 жовтня 2006 року /а.с. 79/, сертифікату відповідності серії ВВ №323866 на продукцію вікна та двері балконні з полівінілхлориднихпрофілів системи VEKA /а.с. 78/, а також накладними на реалізацію виготовленого товару /а.с. 27-28/.

Представник позивача у судовому засіданні 23 липня 2014 року зазначив, що перед укладення угоди з ТОВ "Креміньтрансбіт", позивач перевіряв у базі даних ДПС відомості щодо державної реєстрації контрагента та наявності свідоцтва платника ПДВ, та через інтернет-ресурс переконався у наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про підтвердження відомостей про юридичну особу ТОВ "Креміньтрансбіт".

Суд звертає увагу, що перевіряючими у Акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ФОП ОСОБА_1 чи його контрагентом ТОВ "Креміньтрансбіт" під час поставки товару.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за листопад 2010 року за результатами господарських операцій з ТОВ "Креміньтрансбіт" на суму ПДВ 6759,67 грн позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними,), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість". Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" відхиляються судом з огляду на те, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Креміньтрансбіт" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Креміньтрансбіт", власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт", підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 6759,67 грн, є безпідставним, оскільки позивачем у процесі судового розгляду доведено правомірність формування податкового кредиту на зазначену суму.

Враховуючи зміст позовних вимог та заперечень сторін, у ході судового розгляду справи було з'ясовано обставини щодо правомірності формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

З огляду на викладене, необґрунтованим є також висновок податкового органу про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3379,84 грн.

Системний аналіз вказаних правових норм та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв з недотриманням приписів закону, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору (від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати), що становить 182,70 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 19 серпня 2011 року 0033991702/11579.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн /сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2014 року.

Суддя Л.М. Петрова