Ухвала

від 03.09.2014 по справі 816/2422/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 р.Справа № 816/2422/14

Головуючий 1 інстанції: Петрова Л.М.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 816/2422/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0033991702/11579 від 19.08.11 р. про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 6759,67 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1179,84 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. по справі № 816/2422/14 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. по справі № 816/2422/14 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 5190/17-311/НОМЕР_1 від 29.07.11 р. /а.с. 10-13/ документальної позапланової невиїзної перевірки підприємця з питань взаємовідносин з ТОВ "Креміньтрансбіт" за період з 01.08.10 р. по 31.11.10 р., в якому зафіксовані порушення суб'єктом господарювання вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за листопад 2010 р. в сумі 6759,67 грн.

Порушення платником податків вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з тим, що у ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ /а.с. 11 , зворотній бік/. Крім того, в ході перевірки не підтверджена наявність поставок товарів від ТОВ "Креміньтрансбіт" до позивача, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "Кремінтрансбіт" та СПД-ФО ОСОБА_1 здійснені без мети настання реальних наслідків /а.с. 12/, оскільки ТОВ "Креміньтрансбіт" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту по ПДВ у ТОВ "Креміньтрансбіт" відсутні об'єкти оподаткування ПДВ по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям /а.с. 12/.

За результатами процедури адміністративного оскарження податковими органами залишено без змін спірне податкове повідомлення-рішення /а.с. 31-33/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив господарські операції позивача (покупець) з ТОВ "Креміньтрансбіт" (постачальник) без укладання договорів на поставку фурнітури, профілю, комплектуючих для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 Отримання товару та його оплата підтверджується копіями податкових накладних № 1562 від 29.11.10 р. на загальну суму 8820,0 грн., у т.ч. ПДВ 1470,0 грн. /а.с. 15/, від 30.11.10 р. № 1563 на загальну суму 21520,0 грн., у т.ч. ПДВ 3586,67 грн. /а.с. 16/ та № 1564 на загальну суму 10218,0 грн., у т.ч. ПДВ 1703,0 грн. /а.с. 17/; видаткової накладної № 301110-13 від 30.11.10 р. на загальну суму 40558,0 грн., у т.ч. ПДВ 6759,67 грн. /а.с. 18/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" (код ЄДРПОУ 37015929), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 55-57/ та було зареєстровано платником ПДВ, із акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати придбаного позивачем товару підтверджено залученими до матеріалів справи копіями виписок з особового банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 /а.с. 19/ та не заперечується відповідачем у акті перевірки /а.с. 12/.

Із пояснень представника позивача судом першої інстанції встановлено, що поставка товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № 301110-13 від 30.11.10 р. здійснювалася за рахунок та силами постачальника ТОВ "Креміньтрансбіт" до місця розташування виробництва металопластикових конструкцій по АДРЕСА_1, де позивач орендує приміщення на підставі договору оренди /а.с. 67-68/.

На противагу доводам відповідача про відсутність у позивача ТТН суд першої інстанції вказав на те, що ТТН є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Товарно-матеріальні цінності приймалися позивачем по довіреності № КАГ-011 від 25.11.10 р., що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 76-77/. Придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача для виготовлення металопластикових дверей, які у подальшому були реалізовані. Дана обставина також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації від 02.10.06 р. /а.с. 79/, сертифікату відповідності серії ВВ № 323866 на продукцію вікна та двері балконні з полівінілхлориднихпрофілів системи VEKA /а.с. 78/, а також накладними на реалізацію виготовленого товару /а.с. 27-28/.

Оскільки відповідачем в акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ФОП ОСОБА_1 чи його контрагентом ТОВ "Креміньтрансбіт" під час поставки товару, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій. Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку. Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції навів зміст п. 1.7 ст. 1, п. 7.4.1, п. 7.2.6, п. 7.2.4, п. 7.4.5, п. 7.5.1 Закону України «Про ПДВ» і вказав на те, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності, а тому податковий кредит позивача за листопад 2010 р. за результатами господарських операцій з ТОВ "Креміньтрансбіт" на суму ПДВ 6759,67 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними,), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про ПДВ". Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ТОВ "Креміньтрансбіт" відхиляються судом з огляду на те, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Креміньтрансбіт" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Як припущення суд першої інстанції розцінив висновки відповідача про відсутність у контрагента позивача ТОВ "Креміньтрансбіт" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання субпідрядних робіт. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.14 р. по справі № 816/2422/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 816/2422/14 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 816/2422/14 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Водолажська Н.С.