Постанова

від 30.07.2014 по справі 813/3739/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2014 року справа № 813/3739/14

10 год. 52 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Сулятицької І.В.,

представника відповідача Хмури Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (далі - ТзОВ «Тетафарм») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2014р. №0000202210/651, №0000212210/652.

Ухвалою суду від 30.07.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду щодо позовних вимог в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 270844грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки відповідача від 27.12.2013р. №76/22-12/37443639 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність його правовідносин з ТзОВ «Мірорус-Груп», ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Крім того, відповідач протиправно застосував до господарських відносин позивача з ФОП ОСОБА_3 положення Податкового кодексу України, які на час здійснення вказаних відносин ще не набрали законної сили. Позивач також вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про протиправність відображення позивачем вартості списаних товарів у складі собівартості реалізованих товарів.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Свої заперечення обґрунтовує неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «Мірорус-Груп», ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок контрагентів, проведених іншими ДПІ, свідчать про відсутність у контрагентів позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами і в цей період ТзОВ «Мірорус-Груп», ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» подавали податкову звітність, перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з цим вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково пояснив, що під час проведення перевірки позивачем не подано достатніх та належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами. У зв'язку з викладеним, просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з наступних підстав.

Позивач - ТзОВ «Тетафарм» 21.12.2010р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ - 37443639, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №719117, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.04.2014р.Місцезнаходження позивача: 79069, м.Львів, вул.Шевченка, 313. Позивач перебуває на обліку в органах Міндоходів з 22.12.2010р., взятий на облік в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ МІндоходів у Львівській області.

На підставі направлень від 25.11.2013р. №1574 - 1580 ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ МІндоходів у Львівській області, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Тетафарм» (код ЄДРПОУ - 37443639) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 27.12.2013р. №76/22-12/37443639 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.4 ст.138, п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 501961грн.;

- п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст.198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 6294грн.

- п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.178.5 ст.178, п.п.164.1.2 п.164.1, п.п.164.2.17 п.164.2, п.164.3, п.164.5 ст.164 ПК України, в результаті чого не сплачено суму податку з доходів фізичних осіб за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 354,76грн.;

- п.119.2 ст.119 ПК України, а саме до податкового розрахунку форми №1-ДФ у 1 кварталі 2011 року не включено виплату доходу ФОП ОСОБА_4

На підставі Акта перевірки від 27.12.2013р. №76/22-12/37443639 винесено податкові повідомлення рішення від 20.01.2014р.:

- №0000212210/652, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 7327грн., в т.ч. 6294грн. за основним платежем та 1033грн. за штрафними санкціями;

- №0000202210/651, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 501962грн., в т.ч. 501962грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо висновків Акта перевірки про неправомірне включення позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, вартості товару, отриманого від платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) суд встановив наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір поставки від 04.01.2011р. №1-1-л, відповідно до умов якого постачальник (ФОП ОСОБА_3.) зобов'язується постачати у встановлені вказаним договором строки покупцеві (позивачу) медичні препарати та/або вироби медичного призначення, а покупець зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати вказаний товар.

За вказаним договором поставки позивачем у І-му кварталі 2011 року отримано товари на загальну суму 147 109, 23 грн. (без ПДВ). ТзОВ «Тетафарм» в II кварталі 2011 року включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування - вартість товару, придбаного у фізичної особи - платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1) на загальну суму 147 109 грн.

На підтвердження реальності здійснення отамання товарів за договором поставки позивач надав суду копії видаткових накладних № РН-0000038 від 24 січня 2011 року на суму 17715,12 грн., №РН-0000401 від 28 лютого 2011 року на суму 1650,00 грн., №РН-0000009 від 13 січня 2011 року на суму 14455,20 грн., №РН-0000123 від 2 лютого 2011 року на суму 370,00 грн., №РН-0000005 від 12 січня 2011 року на суму 18657,92 грн., №РН-0000037 від 24 січня 2011 року на суму 2332,50 грн., №РН-0000010 від 13 січня 2011 року на суму 3957,00 грн., № РН-0000011 від 13 січня 2011 року на суму 5581,00 грн., №РН-0000007 від 12 січня 2011 року на суму 7178,56 грн., №РН-0000282 від 23 лютого 2011 року на суму 13200,00 грн., №РН-0000008 від 13 січня 2011 року на суму 1495,42 грн., №РН-0000108 від 2 лютого 2011 року на суму 2551,19 грн., №РН-0000769 від 22 березня 2011 року на суму 522,83 грн., №РН-0000006 від 12 січня 2011 року на суму 4280,96 грн., №РН-0000039 від 24 січня 2011 року на суму 19580,01 грн., №РН-0000032 від 24 січня 2011 року на суму 11749,89 грн., №РН-0000070 від 31 січня 2011 року на суму 302,50 грн., №РН-0000096 від 2 лютого 2011 року на суму 4274,43 грн., №РН-0000022 від 18 січня 2011 року на суму 362,50 грн., №РН-0000035 від 24 січня 2011 року на суму 10098,42 грн., №РН-0000034 від 24 січня 2011 року на суму 2145,15 грн.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України, вказаний Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу (Податок на прибуток), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Таким чином, у 1-му кварталі 2011 року для визначення об'єкта оподаткування податком прибутком застосовувались положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на наведене, суд вважає, що ТзОВ «Тетафарм» правомірно включило до складу валових витрат витрати понесені у зв'язку з придбанням товару у фізичної особи - платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 (НОМЕР_1), оскільки підстави для застосування до вказаних господарських відносин положень ПК України відсутні, так як відповідні норми на цей момент не діяли.

Суд встановив, що товар, придбаний у ФОП ОСОБА_3, реалізованих позивачем у 1 кварталі 2011 року,що підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку:281 за січень 2011 року, лютий 2011 року, та березень 2011 року, довідки про прихід і реалізацію товарів, які закуплялись у ФОП ОСОБА_3 у І кварталі 2011 року, а також реєстром видаткових накладних, по яких було проведено реалізацію товарів, закуплених у ФОП ОСОБА_3

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 147109грн.

Щодо висновків Акта перевірки про заниження позивачем доходів від продажу товарів (робіт, послуг), суд встановив наступне.

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено показник рядка 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за І квартал 2011 року на суму 1083373грн., у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 294593 грн.

Суд встановив, що позивачем укладено договори оренди нежитлових приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме: договір оренди № 01/02/1- 2011 нежитлового приміщення від 01.02.2011р., договір оренди нежитлового приміщення споруди № 008 від 30.12.2012р., договір оренди нерухомого майна № 116/6-11 від 08.07.2011р., договір № 52/11 від 01.06.2011р.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДПС за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних Із оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце (обліку).

Інформація про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, подається у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку № 1588, за текстом - повідомлення за формою № 20- ОПП).

На виконання вказаних нормативних положень позивач подав інформацію про орендовані ним приміщення до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

У період 26-27 грудня 2011 року ТзОВ «Тетафарм» проводило інвентаризацію товарних залишків по всіх складах. За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційні акти, а саме: акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким на складі виявлено недостачу в порівнянні з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей на суму 737200,00грн; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким на складі виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 144546,08грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 166392,75грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 132199,04грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 150547,78грн.; акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 71842,26грн.; акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 68263,50грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено недостачу в порівнянні з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей на суму 3408,60грн;

За фактом перерахунку залишків виявлена велика нестача товарів, яка зафіксована Актом списання ТМЦ. Наступного дня проведено інвентаризацію по всіх складах. Дані інвентаризацій передані до центрального офісу, де були зведені до загальної таблиці. В результаті виявлено, що залишки по складах збігаються із залишками, які є в обліковій системі взагалі, але є великі пересортування одного і того ж товару між складами.

У зв'язку з цим, позивачем в системі бухгалтерського обліку, а також результатах фінансової діяльності не відображено списання товару.

На підтвердження списання товару позивач надав суду реєстри видаткових накладних за 4-й квартал 2011 року та оборотно-сальдові відомості.

Таким чином, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 1083373грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Мірорус-Груп» (код ЄДРПОУ - 37266846) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Мірорус-груп» укладено договір про надання послуг № 23 від 21.02.2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «Мірорус-груп») бере на себе зобов'язання по наданню послуг з виготовлення та нанесення стікера на ін'єкцій шприц у кількості 521шт. відповідно до умов договору.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Мірорус-груп» актом ДПІ у Печерському районі м.Києва №801/23-6/37266846 від 05.07.2011р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Мірорус-груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011р.», яким встановлено, що ТзОВ «Мірорус-груп» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Крім того, у ТзОВ «Мірорус-груп» відсутні трудові ресурси, комп'ютерна техніка, виробничі потужності, устаткування, транспортні засоби тощо. Вказаним актом встановлено, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Проте, суд бере до уваги, що на підтвердження реальності господарських відносин за договором позивач надав суду копії: актів прийому-передачі №ПМ-0003021 від 14 березня 2011р., № ПМ-0003013 від 11 березня 2011р., № ПМ-0003014 від 11 березня 2011р., № ПМ-0003022 від 14 березня 2011р., № ПМ-0003036 від 15 березня 2011р., № 46 від 25.03.2011р., № 45 від 25.03.2011р., № 44 від 25.03.2011р., № 43 від 25.03.2011р., № 42 від 25.03.2011р., акта прийому-передачі виконаних робіт № 109 від 30.03.2011р.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Мірорус-груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Мірорус-груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Мірорус-груп» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Мірорус-груп».

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» (код ЄДРПОУ - 37508706) суд встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» укладено договір від 01.10.2011р. №129 про надання ІТ послуг, відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп») надає, а замовник (позивач) оплачує ІТ послуги для організації роботи замовника і полегшення ведення його обліку.

На підтвердження реальності господарських відносин за договором позивач надав суду копії актів приймання-здачі виконаних робіт від 30.12.2011р., від 30.11.2012р., від 31.10.2012р., від 28.09.2012р., від 30.08.2012р., від 31.07.2012р., від 27.06.20112р., від 31.05.2012р., від 28.04.2012р., від 30.03.2012р., від 29.02.2012р., від 31.01.2012р., від 30.03.2012р..

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні: № 123 від 30.12.2011р. на загальну суму 45000,00 грн., в тому числі ПДВ 7500,00грн., № 55 від 30.11.2012р. на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі 2500,00грн., № 66 від 31.10.2012р. на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00грн., № 72 від 28.09.2012р. на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00грн., № 68 від 30.08.2012р. на загальну суму 15000,00грн., в тому числі ПДВ 2500,00грн., № 69 від 31.07.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00грн., № 73 від 27.06.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., № 84 від 31.05.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., №87 від 28.04.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., № 72 від 30.03.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., № 64 від 29.02.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., № 71 від 31.01.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., № 72 від 30.03.2012р на загальну суму 15000,00 грн., в тому числі ПДВ 2500,00 грн., які отримані від ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданими ТзОВ «Монтаж-систем-груп» за період грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, вказаним товариством відображені податкові зобов'язання по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з всіма контрагентами, в т.ч. з позивачем, а саме: за грудень 2011 року в графі № 50 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 37500,00грн., ПДВ 7500,00грн., з квитанцією; за січень 2012 року в графі № 28 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за лютий 2012 року в графі № 32 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за березень 2012 року в графі № 36 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за квітень 2012 року в графі № 26 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за травень 2012 року в графі № 47 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за червень 2012 року в графі №36 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за липень 2012 року в графі № 32 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за серпень 2012 року в графі № 24 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за вересень 2012 року в графі № 26 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за жовтень 2012 року в графі №29 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за листопад 2012 року в графі № 21 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією; за грудень 2012 року в графі № 23 відображено ТзОВ «Тетафарм» (індивідуальний податковий номер 374436313074) та задекларовано обсяг постачання без ПДВ на суму 12500,00грн., ПДВ 2500,00грн., з квитанцією.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Монтаж-систем-груп» з посиланням на акт ДПІ у Оболонському районі м.Києва №536/22.6/37508706 від 15.05.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Монтаж-систем-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012р. по 28.02.2013р.», яким встановлено, що ТзОВ «Монтаж-систем-груп» за податковою адресою не знаходиться. Вказаним актом встановлено, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Водночас, суд бере до уваги постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 826/843 8/13-а, якою апеляційну скаргу ТзОВ «Монтаж-систем-груп» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ТзОВ «Монтаж-систем-груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29 грудня 2012 року № 0000502207, № 0000512207.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Монтаж-систем-груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Монтаж-систем-груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Монтаж-систем-груп» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Монтаж-систем-груп».

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущені порушення податкового законодавства в межах цього спору.

Враховуючи все наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. №000212210/652 є протиправним та підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. №000202210/651 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 231118 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір.

Суд враховує те, що ухвалою від 30.07.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду щодо позовних вимог в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 270844грн.

З огляду на те, що позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог за клопотанням позивача, відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачений судовий збір в цій частині позивачу не повертається.

Таким чином, з Державного бюджету України слід стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" судові витрати у розмірі 266,11грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. №000212210/652.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. №000202210/651 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 231118 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (код ЄДРПОУ - 37443639) судові витрати у розмірі 266 (двісті шістдесят шість) грн. 11 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений та підписаний 04.08.2014р.

Суддя А.Г. Гулик