Ухвала

від 20.11.2014 по справі 813/3739/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 876/7976/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Матковьскої З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетафарм» (далі - ТзОВ «Тетафарм») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.01.2014р. № 0000202210/651 та № 0000212210/652.

Ухвалою суду першої інстанції від 30.07.2014р. позовну заяву щодо позовних вимог в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 270844грн. залишено без розгляду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 року позов задоволено повністю, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. № 000212210/652 та № 000202210/651 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 231118 грн.

Відповідач оскаржив дане судове рішення, просить скасувати його та ухвалити нове про відмову в позові. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неможливістю підтвердити факт проведення позивачем операцій з ТзОВ «Мірорус-Груп», ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», оскільки дані перевірок звітності та інформація, яка міститься в матеріалах перевірок контрагентів, проведених іншими ДПІ, свідчать про відсутність у контрагентів позивача будь-яких трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів необхідних для виконання робіт. Також відсутні підстави для відображення в бухгалтерському обліку витрат на придбання товару від ФОП ОСОБА_1. Звертає увагу на безпідставне завищення витрат на собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів, послуг на 737200 грн., оскільки на дану суму було списано товарів медичного призначення на підстав акту псування.

Справа розглядалася в порядку письмового провадження.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач - ТзОВ «Тетафарм» 21.12.2010р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради, код ЄДРПОУ - 37443639, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи №719117, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.04.2014р. Місцезнаходження позивача: 79069, м. Львів, вул. Шевченка, 313. Позивач перебуває на обліку в органах Міндоходів з 22.12.2010р., взятий на облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі направлень від 25.11.2013р. №№ 1574 - 1580 ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ «Тетафарм» (код ЄДРПОУ - 37443639) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. За результатами перевірки складено акт від 27.12.2013р. № 76/22-12/37443639 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.4 ст.138, п.п. 139.1.6, п.п. 139.1.12 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 501961 грн.;

- п. 198.1. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 6294 грн.

- п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, п. 178.5 ст. 178, п.п. 164.1.2 п. 164.1, п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.3, п. 164.5 ст. 164 ПК України, в результаті чого не сплачено суму податку з доходів фізичних осіб за період з 22.12.2010р. по 31.12.2012р. на суму 354,76 грн.;

- п. 119.2 ст. 119 ПК України, а саме до податкового розрахунку форми № 1-ДФ у 1 кварталі 2011 року не включено виплату доходу ФОП ОСОБА_2

На підставі Акта перевірки від 27.12.2013р. № 76/22-12/37443639 винесено податкові повідомлення рішення від 20.01.2014р.:

- № 0000212210/652, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 7327 грн., в т.ч. 6294 грн. за основним платежем та 1033 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000202210/651, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток на суму 501962 грн., в т.ч. 501962 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Згідно матеріалів справи між позивачем та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки від 04.01.2011р. № 1-1-л, відповідно до умов якого постачальник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується постачати у встановлені вказаним договором строки покупцеві (позивачу) медичні препарати та/або вироби медичного призначення, а покупець зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати вказаний товар.

За вказаним договором поставки позивачем у І-му кварталі 2011 року отримано товари на загальну суму 147109,23 грн. (без ПДВ). ТзОВ «Тетафарм» в II кварталі 2011 року включило до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування - вартість товару, придбаного у фізичної особи - платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 147109 грн.

На підтвердження реальності здійснення отамання товарів за договором поставки позивач надав суду копії видаткових накладних.

Відповідно до Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України, вказаний Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу (Податок на прибуток), який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Таким чином, у 1-му кварталі 2011 року для визначення об'єкта оподаткування податком прибутком застосовувались положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (втратив чинність).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТзОВ «Тетафарм» правомірно включило до складу валових витрат витрати понесені у зв'язку з придбанням товару у фізичної особи - платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1, оскільки підстави для застосування до вказаних господарських відносин положень ПК України відсутні, так як відповідні норми на цей момент не діяли.

Товар, придбаний у ФОП ОСОБА_1, реалізований позивачем у 1 кварталі 2011 року, що підтверджується даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку 281 за січень 2011 року, лютий 2011 року, та березень 2011 року, довідками про прихід і реалізацію товарів, які закуплялись у ФОП ОСОБА_1 у І кварталі 2011 року, а також реєстром видаткових накладних, по яких було проведено реалізацію товарів, закуплених у ФОП ОСОБА_1

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено показник рядка 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за І квартал 2011 року на суму 1083373грн., у зв'язку з чим занижено податок на прибуток на суму 294593 грн.

Як видно з матеріалів справи, позивачем укладено договори оренди нежитлових приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме: договір оренди № 01/02/1-2011 нежитлового приміщення від 01.02.2011р., договір оренди нежитлового приміщення споруди № 008 від 30.12.2012р., договір оренди нерухомого майна № 116/6-11 від 08.07.2011р., договір № 52/11 від 01.06.2011р.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік в органах ДПС за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних Із оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце (обліку).

Інформація про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, подається у вигляді повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 11 до Порядку № 1588, за текстом - повідомлення за формою № 20- ОПП).

На виконання вказаних нормативних положень позивач подав інформацію про орендовані ним приміщення до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова.

У період 26-27 грудня 2011 року ТзОВ «Тетафарм» проводило інвентаризацію товарних залишків по всіх складах. За результатами проведеної інвентаризації складено інвентаризаційні акти, а саме: акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким на складі виявлено недостачу в порівнянні з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей на суму 737200,00 грн; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким на складі виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 144546,08 грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 166392,75 грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 132199,04 грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 150547,78 грн.; акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 71842,26 грн.; акт від 26 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено більше товарно-матеріальних цінностей на суму 68263,50 грн.; акт від 27 грудня 2011 року, згідно з яким виявлено недостачу в порівнянні з інвентаризаційним описом товарно-матеріальних цінностей на суму 3408,60 грн.

За фактом перерахунку залишків виявлена велика нестача товарів, яка зафіксована Актом списання ТМЦ. Наступного дня проведено інвентаризацію по всіх складах. Дані інвентаризацій передані до центрального офісу, де були зведені до загальної таблиці. В результаті виявлено, що залишки по складах збігаються із залишками, які є в обліковій системі взагалі, але є великі пересортування одного і того ж товару між складами.

У зв'язку з цим позивачем в системі бухгалтерського обліку, а також результатах фінансової діяльності не відображено списання товару.

На підтвердження списання товару позивач надав суду реєстри видаткових накладних за 4-й квартал 2011 року та оборотно-сальдові відомості.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на суму 1083373 грн.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Мірорус-Груп» суд першої інстанції на підставі матеріалів справи встановив наступне.

Між позивачем та ТзОВ «Мірорус-груп» укладено договір про надання послуг № 23 від 21.02.2011 року, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТзОВ «Мірорус-груп») бере на себе зобов'язання по наданню послуг з виготовлення та нанесення стікера на ін'єкцій шприц у кількості 521 шт. відповідно до умов договору.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Мірорус-груп» актом ДПІ у Печерському районі м. Києва № 801/23-6/37266846 від 05.07.2011р. «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Мірорус-груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2011р. по 31.05.2011р.», яким встановлено, що ТзОВ «Мірорус-груп» за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Крім того, у ТзОВ «Мірорус-груп» відсутні трудові ресурси, комп'ютерна техніка, виробничі потужності, устаткування, транспортні засоби тощо. Вказаним актом встановлено, що даний контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Проте судом попередньої інстанції обґрунтовано враховано, що на підтвердження реальності господарських відносин за договором позивач надав суду копії: актів прийому-передачі.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Мірорус-груп» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Мірорус-груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Мірорус-груп» з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Мірорус-груп», є законним і ґрунтується на матеріалах справи.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп» укладено договір від 01.10.2011р. № 129 про надання ІТ послуг, відповідно до умов якого виконавець (ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп») надає, а замовник (позивач) оплачує ІТ послуги для організації роботи замовника і полегшення ведення його обліку.

На підтвердження реальності господарських відносин за договором позивач надав суду копії актів приймання-здачі виконаних робіт.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні, які отримані від ТзОВ «Монтаж-Систем-Груп», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Згідно з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданими ТзОВ «Монтаж-систем-груп» за період грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, вказаним товариством відображені податкові зобов'язання по податку на додану вартість по взаєморозрахунках з всіма контрагентами, в т.ч. з позивачем.

Відповідач обґрунтовує неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських відносин позивачем з ТзОВ «Монтаж-систем-груп» з посиланням на акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 536/22.6/37508706 від 15.05.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Монтаж-систем-груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012р. по 28.02.2013р.», яким встановлено, що ТзОВ «Монтаж-систем-груп» за податковою адресою не знаходиться. Вказаним актом встановлено, що контрагент позивача здійснював діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

Водночас, судом першої інстанції враховано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2013 року у справі № 826/843 8/13-а за позовом ТзОВ «Монтаж-систем-груп» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень. Даним судовим рішенням підтверджено, що вказане підприємство здійснювало реальну господарську діяльність, в тому числі і в період за який податковим органом здійснювалася перевірка діяльності позивача у справі, що розглядається.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Монтаж-систем-груп», було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Монтаж-систем-груп» чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ «Монтаж-систем-груп» з боку Відповідача представлено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ «Монтаж-систем-груп».

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону № 996-ХІV.

Надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг), а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону № 996-XIV.

Платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постанові від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Отже суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. № 000212210/652 є протиправним та підлягає скасуванню повністю, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.01.2014р. № 000202210/651 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 231118 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують законності висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2014 року у справі № 813/3739/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:В.С. Затолочний Судді: В.М. Каралюс З.М. Матковська