Ухвала

від 04.08.2014 по справі 906/422/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 серпня 2014 року Справа № 906/422/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. Іванової Л.Б. Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 906/422/13 господарського суду Житомирської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Буки" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Державний реєстратор Реєстраційної служби Малинського районного управління юстиції Житомирської області, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6 провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників від 07.02.2012 р.

в с т а н о в и в :

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 р. касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у даній справі повернуто скаржнику на підставі п. п. 3, 4, 6 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України у зв'язку з тим, що скаржником не було додано доказів направлення касаційної скарги учасникам судового процесу, відсутні докази сплати судового збору та не зазначено, в чому саме полягає суть порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з ч. 3 ст. 111 3 ГПК України після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, касаційна скарга може бути подана повторно.

ОСОБА_4 повторно подано касаційну скаргу на рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у даній справі.

Касаційна скарга, згідно зі ст. 110 ГПК України, може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Дотримання цього строку є обов'язковим для всіх учасників судового процесу.

В той же час, у випадку подання касаційної скарги після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання, або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом в порядку п. 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

З огляду на норми ст. 53 ГПК України, Вищий господарський суд України може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин пропуску цього строку.

Втім, в порушення вказаних вимог закону, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у даній справі 29.05.2014 р. (згідно з відбитком поштового штемпеля), тобто зі значним пропуском встановленого процесуального строку без відповідного клопотання про відновлення процесуального строку.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 44 ГПК України). Таким законом є Закон України "Про судовий збір".

Втім, при повторному зверненні з касаційною скаргою ОСОБА_4 не подано жодних доказів виконання зазначених вимог процесуального законодавства. Натомість, позивачем додано клопотання про витребування від позивача (скаржника) доказів сплати судового збору, обґрунтоване скрутним матеріальним становищем скаржника.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які унеможливлюють сплату судового збору у встановлених законом розмірах, покладається на заінтересовану сторону. Отже, за приписами зазначеної норми, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин. Крім того, даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Колегія суддів звертає увагу, що клопотання ОСОБА_4, всупереч вимогам ст. ст. 33, 34 ГПК України, не підтверджено жодними доказами, а відтак не може бути задоволено.

Керуючись ст. ст. 86, 111, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Житомирської області від 10.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 906/422/13 із доданими матеріалами повернути скаржнику.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіЛ. Іванова О. Попікова