Постанова

від 31.07.2014 по справі 909/278/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 909/278/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Гоц Н.О. - дов. від 21.03.14, відповідача: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.06.14 у справі№909/278/14 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомПриватного підприємства "Санрайзгроу" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" простягнення 101640,95 грн. Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 30.07.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

Приватне підприємство "Санрайзгроу" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" 18625,42 грн. пені, 58334,81 грн. штрафу, 21490,87 грн. - 15% річних, 3189,85 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої продукції за договором поставки №21 від 07.05.13, а відтак вважав підставним стягнення спірних сум штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних з відповідача.

Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від 29.04.14 (суддя Грица Ю.І.) позов задовольнив. Місцевий господарський суд виходив з факту порушення відповідачем строків оплати продукції, отриманої за договором №21 від 07.05.13, та визнав підставним стягнення з нього спірних сум штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.14 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Желік М.Б.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення і постанову у справі в частині стягнення з нього 39639 грн. Скаржник посилається на порушення судами статей 549, 604 Цивільного кодексу України та не погоджується з висновком господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних у заявленій позивачем сумі. Він вважає, що спірні суми штрафних санкцій, річних і інфляційних втрат слід нараховувати на борг, зменшений на суму повернутого товару.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.05.13 між Приватним підприємством "Санрайзгроу" - постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" - покупцем був укладений договір поставки № 21. За умовами цього договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця засоби захисту рослин та іншу продукцію виробничо-технічного призначення, яку останній зобов'язався прийняти і оплатити. Товар продається на умовах часткової попередньої оплати та надання постачальником відстрочення кінцевого розрахунку покупцю. Покупець зобов'язаний сплатити вартість товару в такі строки: 30% від суми вартості товару (часткова попередня оплата) - 250006,32 грн. до моменту поставки товару; решту 70% від суми вартості товару - 583 348,08 грн. в строк не пізніше 15.10.13 (пункт 1.3 в редакції додатку №1 від 07.05.13 до спірного договору). Товар поставляється на умовах: СРТ - перевезення товару на місце призначення за рахунок позивача (згідно з Інкотермс 2010); адреса базису поставки товару: вул. Путятинська, 3 Б, м. Рогатин, Івано-Франківська область. Поставка товару проводиться в термін з 08.05.13 до 16.05.13 (пункти 1.4,1.5 додатку №1 до договору). Відповідальність сторін обумовлена у розділі 6 спірного договору. Зокрема, договором (пункти 6.1 - 6.3) передбачені санкції за прострочення виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати пені та штрафу. Крім того, пунктом 6.6 договору сторони погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 15% річних. Господарські суди в процесі розгляду спору установили, що позивач на виконання умов спірного договору за видатковою накладною №24 від 13.05.13 передав, а відповідач прийняв товар на суму 833354,40 грн. Установили суди і те, з підтвердженням матеріалами справи, що відповідач повинен був розрахуватися за отримане в строк до 15.10.13 (кінцевий термін), як то передбачено договором. Проте, розрахувався з позивачем з простроченням, остання проплата здійснена 21.02.14. Водночас, як установили суди, частина продукції (за згодою) була повернута відповідачем позивачеві за накладною №5 від 05.12.13. Суди не встановили факту поставки неякісної продукції. Як убачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Санрайзгроу" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" 18625,42 грн. пені, 58334,81 грн. штрафу, 21490,87 грн. - 15% річних, 3189,85 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язань за договором №21 від 07.05.13. Ухвалюючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість позову. Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до приписів статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Статтею 530 цього ж Кодексу унормовано, що уразі, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами, з підтвердженням матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" повинно було виконати свої зобов'язання з оплати за отриману продукцію (відповідно до умов договору) до 15.10.13. Між тим, судами було встановлено, що свої договірні зобов'язання відповідач виконав з простроченням. За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Статтею 526 цього ж Кодексу унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України. За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України). Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України). Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Як вже зазначалося, і це установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, сторони в спірному договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. Крім того, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України). Суди установили, що сторони в договорі погодили нарахування річних та визначили їх розмір (пункт 6.6 договору). З огляду на встановлений судами факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості продукції в обумовлені спірним договором строки, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про підставність стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід касаційної скарги про те, що спірні суми мають нараховуватися на заборгованість, зменшену на вартість повернутої продукції, не може бути підставою для скасування судових актів у справі, оскільки він був предметом розгляду судами та обґрунтовано відхилений ними. Інші доводи не спростовують встановленого судами та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.14 у справі №909/278/14 залишити без змін. Поновити виконання судового рішення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокультура Рогатин" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова