Постанова

від 22.01.2014 по справі 804/16919/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 р. Справа № 804/16919/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенка П.О, при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Полуциганової І.В. та представника відповідача - Жаворонкова С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ХайдельбергЦементУкраїна» до Спеціалізованої державної податкової інспекцієї з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 року Публічне акціонерне товариство «Хайдельбергцемент Україна» (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним (недійсним) та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0000233240.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на Законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд суд встановив наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» (код ЄДРПОУ 00292923), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» (код ЄДРПОУ 23357348) (далі - «перевірка»), за результатами якої було складено «Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» (код за ЄДРПОУ 00292923) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» (код за ЄДРПОУ 23357348)» № 148/32.4-35/3/00292923 від 30.08.2013 р. (далі - «Акт»).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2013 р. в розмірі 55359,00 грн. На думку відповідача, позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість (далі - «ПДВ») за лютий 2013 р. та до бюджетного відшкодування в декларації з ПДВ за березень 2013 р. були віднесені суми ПДВ за операціями з ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач», які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, або іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Позивач надав «Заперечення до Акту перевірки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» № 148/32.4-35/3/00292923 від 30.08.2013 р.

Листом за вих. № 7763/32.4 від 12.09.2013 p. «Про результати розгляду заперечень» відповідач зазначив, що встановлені в ході преревірки порушення є обґрунтованими, а зазначене позивачем у запереченнях не спростовує висновків ревізорів Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

На підставі Акта відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0000233240, яким ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року з податку на додану вартість у розмірі 55359 грн.00 коп.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, в межах процедури адміністративного оскарження, оскаржив його до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків («Скарга на Податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 року № 0000233240 СДПІ у м. Дніпропетровську МГУМ»).

Відповідно до «Рішення про результати розгляду скарги» вих. № 12015/10/10-233 від 21.11.2013 p. в задоволенні скарги позивачу було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 р. № 0000233240 залишено без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, який набрав чинності з 01.01.2011.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» (Продавець) був укладений договір поставки № 00410 від 26.10.2012 р., на підставі якого виникли договірні зобов'язання позивача і ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» щодо поставки металопродукції.

В ході перевірки відповідачем були досліджені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції за Договором поставки № 00410 від 26.10.2012 p., а саме: регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують використання Позивачем металопродукції, придбаної за Договором поставки № 00410 від 26.10.2012 р., у власній господарській діяльності, а саме: рахунки на оплату № СФ-0000027 від 18.02.2013 р., № СФ-0000030 від 20.02.2013 р., видаткові накладні № РН-0000174 від 19.02.2013 p., № РН-0000175 від 20.02.2013 p., № РН-0000177 від 20.02.2013 р., товарно-транспортні накладні № 522135 від 20.02.2013 p., № 522151 від 19.02.2013 p., № 522175 від 19.02.2013 р., прибуткові ордери № 5007951944 від 21.02.2013 p., № 5007951991 від 21.02.2013 p., № 5007977170 від 25.02.2013 р., які підтверджують факт надходження отриманої від ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» металопродукції на склад Позивача; відомості обзору запасів зі складу № 1002 (центральний склад металу) у лютому 2013 р., які підтверджують факт використання металопродукції в господарській діяльності Позивача, платіжні доручення № 110000094 від 27.03.2013 p., № 110000095 від 27.03.2013 p., № 110000026 від 07.03.2013 р., які підтверджують повний розрахунок з постачальником за поставлену металопродукцію; податкові накладні № 13 від 19.02.2013 p., № 14 від 20.02.2013 p., № 15 від 20.02.2013 р, які були включені Позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р.

За результатами перевірки вказаних первинних документів, відповідачем не встановлено будь-яких порушень, як то відсутність оригіналів вищезазначених документів та порушення порядку їх оформлення.

Також, при проведені перевірки, відповідач досліджував такі документи, як довідка документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «ХЦУ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 р. № 350/27.2-00292923 від 20.05.2013 р. (далі - «Довідка за лютий») та Довідка документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПАТ «ХЦУ» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2013 р. № 431/27.2-00292923 від 14.06.2013 р. (далі - «Довідка за березень»).

При проведені документальних позапланових виїзних перевірок, результати яких викладені в Довідках за лютий та березень, відповідачем були перевірені ті самі первинні документи, що підтверджують факт здійснення в лютому 2013 р. господарської операції з поставки металопрокату між позивачем та ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» за Договором поставки № 00410 від 26.10.2012 p., які були предметом дослідження в ході перевірки.

За результатами даних перевірок, порушень щодо формування податкового кредиту позивачем в декларації з ПДВ за лютий 2013 р., по операціям з ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» відповідачем встановлено не було.

Під час судового розгляду справи позивачем надано первинну документацію підприємства, що підтверджує укладення та виконання зазначеного договору.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначеного договору, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, в акті перевірки відображено факт придбання послуг, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами, здійснення розрахунків між сторонами, використання придбаних послуг позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, придбавши послуги, для використання у власній господарській діяльності, та сплативши їх вартість, у т.ч. ПДВ у вартості послуг, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.

Акт перевірки не свідчить про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Крім того, відповідачем зроблено висновок, що ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» при укладанні та виконанні договір поставки № 00410 від 26.10.2012 р. фактично порушив норми ст.ст. 203, 215, 216, ЦК України в частині неодержання в момент вчинення правочину вимог названих статей щодо відсутності спрямування на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочин, зазначений в Акті перевірки, до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому, обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо надання та оплати наданих та отриманих послуг. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним використанням вказаних послуг платником податків у своїй діяльності.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими в судових засіданнях.

Крім того, судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідач використовував податкову інформацію, що міститься в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» з питань взаємовідносин з ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» за лютий 2013 р. № 2999/226/23357348 від 10.06.2013 р.

За результатами перевірки первинних документів, які підтверджують факт здійснення операції з поставки металопродукції між позивачем та ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач», ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було встановлено порушення - відсутність у товарно-транспортних накладних, які оформлювалися при перевезенні металопродукції за Договором поставки № 00410 від 26.10.2012 p., даних про фактичне місце навантаження та розвантаження товару, внаслідок чого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про неможливість дослідити яким чином товар навантажувався у м. Дніпропетровськ та розвантажувався у м. Кривий Ріг; смт. Новоамвросіївське, Донецької області. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «Сміо Плюс», ТОВ «Дніпро-Метал», ТОВ «ТД Содружество», ТОВ «Метагор» - ТОВ «ПМТЗ «Дніпропостач» - ПАТ «Хайдельбергцемент Україна».

Разом з тим, суд зазначає, що безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки дефектністю товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 Вищий адміністративний суд України вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання товарно- транспортної накладної для підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства, та не впливає на формування податкового кредиту та звітності. Позивач підтвердив факт здійснення господарської операції з поставки металопродукції в лютому 2013 p., згідно Договору поставки № 00410 від 26.10.2012 p., шляхом надання відповідних первинних документів. Будь-яких порушень щодо порядку оформлення первинних документів та/або їх наявності, податковими органами, зокрема, відповідачем, виявлено не було.

Більш того, слід зауважити, що згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній, зокрема, в Інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 p., навіть «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце...».

Суд критично оцінює використання відповідачем ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» з питань взаємовідносин з ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» за лютий 2013 р. № 2999/226/23357348 від 10.06.2013 р. , як підстави для висновків оскаржуваної перевірки, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано суду достовірних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Натомість судом були досліджені первинні документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності формування у перевіряємому періоді податкового кредиту та складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Вказані первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.198 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 за № 88), отже, підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку позивача.

Таким чином, позивачем були надані первинні документи, достатні для висновку про реальність вчинених правочинів з придбання товарів (послуг).

Надані позивачем і досліджені судом первинні документи не викликають сумнівів щодо реального отримання та надання ПАТ «Хайдельбергцемент Україна» товарів та послуг, зазначених у видаткових та податкових накладних і повністю спростовують висновок відповідача щодо нереальності спірних правочину. Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Хайдельбергцемент Україна»- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекцієї з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 16.09.2013 року № 0000233240.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Хайдельбергцемент Україна» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 27.01.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 27.01.2014р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді П.О.Борисенко П.О.Борисенко І.В.Калита