Ухвала

від 31.03.2015 по справі 804/16919/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"31" березня 2015 р. справа № 804/16919/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 р. у справі № 804/16919/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.09.2013 року №0000233240, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року з податку на додану вартість в сумі 55359 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 16.09.2013 року № 0000233240. Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі наказу відповідача від 01.08.2013 р. №97 в період з 12.08.2013 р. по 23.08.2013 р. відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.02.2013 р. по 28.02.2013 р. по взаємовідносинам з ТОВ "ПМТЗ Дніпропостач", за результатами якої складено Акт перевірки від 30.08.2013 р. №148/32.4-35/3/00292923.

Під час перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року на загальну суму 55359 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що документи ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" по взаємовідносинах з ТОВ "ПМТЗ "Дніпропостач", зокрема, видаткові накладні №РН-0000174 від 19.02.2013 р., №РН-0000175 від 20.02.2013 р., №РН-0000177 від 20.02.2013 р., податкова накладна №13 від 19.02.2013 р., податкова накладна №14 від 20.02.2013 р. на загальну суму 332154,29 грн., у т.ч. ПДВ 55359,05 грн. ТОВ "ПМТЗ "Дніпропостач" з отримання товару не можуть вважатися первинними документами з метою ведення податкового обліку, оскільки такі документи не підтверджують реальність здійснення господарських відносин, вказують на відсутність об'єктів оподаткування та не можливість реального здійснення замовлених операцій. Такі висновки контролюючого органу дали підстави вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними зазначеним контрагентом.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 16.09.2013 р. №0000233240, яким позивачу було позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за березень 2013 року з податку на додану вартість в сумі 55359 грн.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" скористалось своїм правом адміністративного оскарження висновків акту перевірки від від 30.08.2013 р. №148/32.4-35/3/00292923 та податкового повідомлення-рішення, однак скарга позивача рішенням податкового органу залишена без задоволення а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення відповідача, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» було укладено договір №00410 від 26.10.2012 р. на поставку металопродукції.

В ході перевірки відповідачем були досліджені первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції за договором поставки № 00410 від 26.10.2012 p., а саме: регістри бухгалтерського обліку, що підтверджують використання позивачем металопродукції, придбаної за договором поставки № 00410 від 26.10.2012 р., у власній господарській діяльності, а саме: рахунки на оплату № СФ-0000027 від 18.02.2013 р., № СФ-0000030 від 20.02.2013 р., видаткові накладні № РН-0000174 від 19.02.2013 p., № РН-0000175 від 20.02.2013 p., № РН-0000177 від 20.02.2013 р., товарно-транспортні накладні № 522135 від 20.02.2013 p., № 522151 від 19.02.2013 p., № 522175 від 19.02.2013 р., прибуткові ордери № 5007951944 від 21.02.2013 p., № 5007951991 від 21.02.2013 p., № 5007977170 від 25.02.2013 р., які підтверджують факт надходження отриманої від ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач» металопродукції на склад позивача; відомості обзору запасів зі складу № 1002 (центральний склад металу) у лютому 2013 р., які підтверджують факт використання металопродукції в господарській діяльності позивача, платіжні доручення № 110000094 від 27.03.2013 p., № 110000095 від 27.03.2013 p., № 110000026 від 07.03.2013 р., які підтверджують повний розрахунок з постачальником за поставлену металопродукцію; податкові накладні № 13 від 19.02.2013 p., № 14 від 20.02.2013 p., № 15 від 20.02.2013 р., які були включені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних за лютий 2013 р.

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 55359 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням стало те, що за результатами перевірки первинних документів, які підтверджують факт здійснення операції з поставки металопродукції між позивачем та ТОВ «ПМТЗ Дніпропостач», ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було встановлено порушення - відсутність у товарно-транспортних накладних, які оформлювалися при перевезенні металопродукції за договором поставки № 00410 від 26.10.2012 p., даних про фактичне місце навантаження та розвантаження товару, внаслідок чого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська зроблено висновок про неможливість дослідити яким чином товар навантажувався у м. Дніпропетровськ та розвантажувався у м. Кривий Ріг; смт.Новоамвросіївське, Донецької області. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по ланцюгу постачання ТОВ «Сміо Плюс», ТОВ «Дніпро-Метал», ТОВ «ТД Содружество», ТОВ «Метагор» - ТОВ «ПМТЗ «Дніпропостач»- ПАТ «Хайдельбергцемент Україна». Такі висновки контролюючого органу дали підстави вважати, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними зазначеним контрагентом.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999, №996-XIV (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ч.3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України).

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано відповідну декларацію з ПДВ за лютий 2013 року до податкового органу в якій заявлено ту суму відшкодування, яка підтверджується як сума податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяло з формальних підстав, та протиправно відмовило ПАТ "ХайдельбергЦемент Україна" у відшкодуванні ПДВ за лютий 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наведені документи бухгалтерського обліку складені відповідно до вимог чинного законодавства та підтверджують реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних також не є спростуванням реальності спірних господарських операцій. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару і не виступав як замовник за договором перевезення.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про дотримання позивачем необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань є цілком обґрунтованим.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким обставини в справі встановлені правильно та порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, тому підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року у справі № 804/16919/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун