Постанова

від 26.06.2014 по справі 813/2713/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2014 року 11 год. 01 хв. м. Львів № 813/2713/14

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

представник позивача - Талалаєва О.Ю.

представник відповідача - Квасниця Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного проектно-будівельного підприємства «ЛВ-Арка» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 року № 0000932201 та № 000942201

в с т а н о в и в :

Приватне проектно-будівельне підприємство «ЛВ-Арка» (далі - позивач, ПП БП «ЛВ-Арка») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Сихівському районі м. Львова), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 року № 0000932201 та № 0000942201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акта перевірки від 17.03.2014 року № 235/13-50-22-01-17/20797182 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП БП «ЛВ-Арка» (код ЄДРПОУ 20797182) з питань достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554) (далі - ТзОВ «БК «АТР Груп») за лютий 2011 року. Вважає висновки відповідача необґрунтованими, а прийняті ним рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зазначає, що фінансово-господарські відносини з ТзОВ «БК «АТР Груп» мають реальних характер, роботи, відповідно до укладеного договору виконані у повному обсязі, первинна документація, яка підтверджує виконання робіт за договором, складена відповідно до норм чинного законодавства України, відтак повністю підтверджує реальність здійснення господарських операцій. Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, а тому прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові, просила суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечила з підстав, викладених в запереченні проти позову та в поясненнях, які були надані під час розгляду справи. Зокрема зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «БК «АТР Груп» немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконати взяті на себе обов'язки згідно із договором, який був укладений із позивачем, а отже документи, якими обґрунтовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК «АТР Груп» не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту за наслідками їх відображення в податковому обліку.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі направлення від 13.03.2014 року № 151 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП БП «ЛВ-Арка» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТзОВ «БК «АТР Груп» (ЄДРПОУ 37241554) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.03.2014 року № 235/13-50-22-01-17/20797182 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП БП «ЛВ-Арка» (код ЄДРПОУ 20797182) з питань достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «БК «АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554) за лютий 2011 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28497,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 26727,00 грн.

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТзОВ «БК «АТР Груп», є безтоварними, відтак позивачем безпідставно занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

На підставі Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 року:

- № 0000932201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 28498,00 грн, у тому числі основний платіж в розмірі 28497,00 грн та 1 грн - розмір штрафної санкції;

- № 0000942201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26728,00 грн, у тому числі основний платіж 26727,00 грн та 1 грн - розмір штрафної санкції.

Не погоджуючись із висновками податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (щодо справляння податку на прибуток підприємств - з 01.04.2011 року).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як визначено ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Щодо оподаткування податком на прибуток, то згідно з п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 Закону.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи для виконання будівельних робіт, а саме проведення ремонту автомобільної дороги на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів), замовником яких був ВАТ «Миколаївцемент», позивач залучив ТзОВ «БК «АТР Груп».

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- договір № МУК/АS/1811/10, який був укладений 24.11.2010 року з ВАТ «Миколаївцемент». Предметом такого договору є ремонт автомобільних доріг на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів). Загальна вартість робіт за таким договором визначена у п. 3.1 та становить 312 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 52000,00 грн. Строк виконання робіт за таким договором становить до 24.12.2010 року (п. 4.1. зазначеного Договору);

- кошторис з розрахунком договірної ціни по договору № МУК/АS/1811/10, де загальна сума такого обумовлена 312000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 52000,00 грн;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт для ВАТ «Миклаївцемент» у лютому 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 становить 169994,40 грн, у тому числі ПДВ 28332, 40 грн;

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 169994,40 грн, у тому числі ПДВ 28332,40 грн;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт для ВАТ «Миклаївцемент» у серпні 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 становить 142005,60 грн, у тому числі ПДВ 23667,60 грн;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 142005,60 грн, у тому числі ПДВ 23667,60 грн;

- акт здачі-приймання виконаних робіт, згідно з договором № МУК/АS/1811/10 від 24.11.2010 року, відповідно до якого Замовник - ВАТ «Миколаївцемент» підтвердив виконання в повному обсязі роботи за договором № МУК/АS/1811/10, а саме роботи по капітальному ремонту автомобільних доріг на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів) загальною вартістю 312 000,00 грн, у тому числі ПДВ 52000,00 грн.

- договір № 0102-2 від 01.02.2011 року, який був укладений з ТзОВ «Будівельна кмпанія АТР Груп». Предметом такого договору визначено роботи по капітальному ремонту автомобільних доріг на Руському кар'єрі опоки (спонголітів). Загальна вартість робіт за таким договором визначена у п. 2.1 та становить 160362,00 грн, у тому числі ПДВ 26727,00 грн.

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт ТзОВ «Будівельною компанією АТР Груп» для позивача становить 160362,00 грн, у тому числі ПДВ 26727,00 грн.

- акт № 28/02-05 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 рік за договором № 0102-2 від 01.02.2011 року на суму 160362,00 грн, у тому числі ПДВ 26727,00 грн.

- податкову накладну № 43 від 28.02.2011 року від ТзОВ «БК «АТР Груп» на суму 160362,00 грн, в тому числі ПДВ 26727,00 грн.

- платіжні доручення, які підтверджують проведення оплат за умовами договорів.

Як вбачається з поданих документів вартість робіт за договором 0102-2 від 01.02.2011 року становить 160362,00 грн, у тому числі ПДВ 26727,00 грн, які в подальшому були передані ВАТ «Миколаївцемент» за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 169994,40 грн, у тому числі ПДВ 28332,40 грн, тобто в проведенні таких операцій вбачається, що позивач отримав дохід у розмірі 9632,40 грн у т.ч. ПДВ 20%.

Господарські операції з ТзОВ «БК «АТР Груп» позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках.

З матеріалів справи вбачається, що позивач збільшив податковий кредит на підставі належним чином оформленого акта приймання виконаних будівельних робіт, податкової накладної, платіжних доручень.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним твердження відповідача викладене в Акті перевірки про встановлений під час перевірки факт відсутності доходу, як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності позивача при здійсненні операції з реалізації будівельних робіт, попередньо придбаних у ТзОВ «БК «АТР Груп».

Дослідивши Акт перевірки, суд дійшов висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акту та матеріалів перевірки інших податкових органів і фактично зводяться до цитування та констатації тверджень, що господарські операції з ТзОВ «БК «АТР Груп» не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали:

- акт від 17.05.2013 року № 1707/22.8/37241554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АТР Груп» (код за ЄДРПОУ 37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період 01.08.2010 року по 31.03.2013 року», складений ДПІ у Печерському районі м. Києва;

- матеріали дослідної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України щодо зокрема контрагента ТзОВ «БК «АТР Груп».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актом ДПІ у Печерському районі м. Києва, не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АТР Груп».

Щодо твердження відповідача про існування кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва та посилання на покази свідків, суд вважає за необхідне зазначити, що протоколи допиту свідків повині оцінюватися судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача. Тому, дані твердження відповідача не можуть братись до уваги податковим органом як первинні документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, та є безпідставним і необґрунтованим.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК «АТР Груп» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БК «АТР Груп», на які платник податку посилається як на підставу формування позивачем витрат та виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Жодних зауважень щодо оформлення податкових накладних з боку ДПІ у акті перевірки не викладено, що однозначно свідчить про їх правильне та належне оформлення.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору суду не надано.

У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які підстави для висновків про нереальність описаних господарських операцій.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлюється обов'язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, обставини щодо неправомірності дій позивача при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного проектно-будівельного підприємства «ЛВ-Арка» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень від 18.03.2014 року № 0000932201 та № 0000942201 підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.03.2014 року № 0000932201.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.03.2014 року № 0000942201.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного проектно-будівельного підприємства «ЛВ-Арка» (ідентифікаційний код 207971813049, м. Львів, вул. Хоткевич 42/5) 182 (Сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 01 липня 2014 року.

Суддя Кедик М.В.