Ухвала

від 08.06.2015 по справі 813/2713/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 р. Справа № 876/7855/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Нефедової А.О.

з участю позивача: Дубаса В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі за позовом Приватного проектно-будівельного підприємства «ЛВ-Арка» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 року №0000932201 та №000942201,-

В С Т А Н О В И Л А:

01.04.2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014 року №0000932201 та №000942201.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарські відносини з ТзОВ «БК «АТР Груп» мають реальний характер, роботи, відповідно до укладеного договору виконані у повному обсязі, первинна документація, яка підтверджує виконання робіт за договором, складена відповідно до норм чинного законодавства України, відтак повністю підтверджує реальність здійснення господарських операцій, а долучені до матеріалів справи документи, повністю спростовують висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, а тому прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.03.2014 року № 0000932201. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 18.03.2014 року № 0000942201.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «БК «АТР Груп» немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що виключає можливість виконати взяті на себе обов'язки згідно із договором, який був укладений із позивачем, а отже документи, якими обґрунтовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК «АТР Груп» не можуть підтверджувати право позивача на формування податкового кредиту за наслідками їх відображення в податковому обліку.

У ході апеляційного розгляду позивач Дубас В.М. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БК «АТР Груп», на які платник податку посилається як на підставу формування позивачем витрат та виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Жодних зауважень щодо оформлення податкових накладних з боку ДПІ у Акті перевірки не викладено, що однозначно свідчить про їх правильне та належне оформлення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі направлення від 13.03.2014 року № 151 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП БП «ЛВ-Арка» з питань достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій із ТзОВ «БК «АТР Груп» (ЄДРПОУ 37241554) за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено Акт від 17.03.2014 року № 235/13-50-22-01-17/20797182 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП БП «ЛВ-Арка» (код ЄДРПОУ 20797182) з питань достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «БК «АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554) за лютий 2011 року (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.2, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 28497,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 26727,00 грн.

Вказані порушення, згідно акта перевірки, полягають у тому, що господарські операції позивача з ТзОВ «БК «АТР Груп», є безтоварними, відтак позивачем безпідставно занижено податок на прибуток та неправомірно сформовано податковий кредит.

На підставі Акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2014 року:

- № 0000932201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 28498,00 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 28497,00 грн. та 1 грн. - розмір штрафної санкції;

- № 0000942201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26728,00 грн., у тому числі основний платіж 26727,00 грн. та 1 грн. - розмір штрафної санкції.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011 року регулює Податковий кодекс України (щодо справляння податку на прибуток підприємств - з 01.04.2011 року).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як визначено ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Щодо оподаткування податком на прибуток, то згідно з п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст.5 Закону.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи для виконання будівельних робіт, а саме проведення ремонту автомобільної дороги на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів), замовником яких був ВАТ «Миколаївцемент», позивач залучив ТзОВ «БК «АТР Груп».

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

- договір № МУК/АS/1811/10, який був укладений 24.11.2010 року з ВАТ «Миколаївцемент». Предметом такого договору є ремонт автомобільних доріг на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів). Загальна вартість робіт за таким договором визначена у п. 3.1 та становить 312 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 52000,00 грн. Строк виконання робіт за таким договором становить до 24.12.2010 року (п. 4.1. зазначеного Договору);

- кошторис з розрахунком договірної ціни по договору № МУК/АS/1811/10, де загальна сума такого обумовлена 312000,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 52000,00 грн.;

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт для ВАТ «Миклаївцемент» у лютому 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 становить 169994,40 грн., у тому числі ПДВ 28332, 40 грн.;

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 169994,40 грн., у тому числі ПДВ 28332,40 грн.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт для ВАТ «Миклаївцемент» у серпні 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 становить 142005,60 грн., у тому числі ПДВ 23667,60 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 142005,60 грн., у тому числі ПДВ 23667,60 грн.;

- акт здачі-приймання виконаних робіт, згідно з договором № МУК/АS/1811/10 від 24.11.2010 року, відповідно до якого Замовник - ВАТ «Миколаївцемент» підтвердив виконання в повному обсязі роботи за договором № МУК/АS/1811/10, а саме роботи по капітальному ремонту автомобільних доріг на Рава-Руському кар'єрі опоки (спонголітів) загальною вартістю 312 000,00 грн., у тому числі ПДВ 52000,00 грн.;

- договір № 0102-2 від 01.02.2011 року, який був укладений з ТзОВ «Будівельна кмпанія АТР Груп». Предметом такого договору визначено роботи по капітальному ремонту автомобільних доріг на Руському кар'єрі опоки (спонголітів). Загальна вартість робіт за таким договором визначена у п. 2.1 та становить 160362,00 грн., у тому числі ПДВ 26727,00 грн.:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за лютий 2011 року, відповідно до якої вартість виконаних робіт ТзОВ «Будівельною компанією АТР Груп» для позивача становить 160362,00 грн., у тому числі ПДВ 26727,00 грн..

- акт № 28/02-05 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 рік за договором № 0102-2 від 01.02.2011 року на суму 160362,00 грн., у тому числі ПДВ 26727,00 грн.;

- податкову накладну № 43 від 28.02.2011 року від ТзОВ «БК «АТР Груп» на суму 160362,00 грн., в тому числі ПДВ 26727,00 грн.;

- платіжні доручення, які підтверджують проведення оплат за умовами договорів.

Як вбачається з поданих документів вартість робіт за договором 0102-2 від 01.02.2011 року становить 160362,00 грн., у тому числі ПДВ 26727,00 грн., які в подальшому були передані ВАТ «Миколаївцемент» за актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року за договором МУК/АS/1811/10 на суму 169994,40 грн., у тому числі ПДВ 28332,40 грн., тобто в проведенні таких операцій вбачається, що позивач отримав дохід у розмірі 9632,40 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Господарські операції з ТзОВ «БК «АТР Груп» позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках.

З матеріалів справи вбачається, що позивач збільшив податковий кредит на підставі належним чином оформленого акта приймання виконаних будівельних робіт, податкової накладної, платіжних доручень.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставним твердження відповідача викладене в Акті перевірки про встановлений під час перевірки факт відсутності доходу, як кваліфікуючої ознаки господарської діяльності позивача при здійсненні операції з реалізації будівельних робіт, попередньо придбаних у ТзОВ «БК «АТР Груп».

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанціїослідивши, що викладені в Акті перевірки обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу акту та матеріалів перевірки інших податкових органів і фактично зводяться до цитування та констатації тверджень, що господарські операції з ТзОВ «БК «АТР Груп» не мали реального товарного характеру. Підставою для таких висновків стали акт від 17.05.2013 року № 1707/22.8/37241554 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АТР Груп» (код за ЄДРПОУ 37241554) щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за період 01.08.2010 року по 31.03.2013 року», складений ДПІ у Печерському районі м. Києва; матеріали дослідної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від ГСУ ФР Міністерства доходів і зборів України щодо зокрема контрагента ТзОВ «БК «АТР Груп».

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актом ДПІ у Печерському районі м. Києва, не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК «АТР Груп».

Щодо твердження відповідача про існування кримінальної справи щодо фіктивного підприємництва та посилання на покази свідків, суд вважає за необхідне зазначити, що протоколи допиту свідків повиніпосилання оцінюватися судом поряд з іншими доказами в кримінальній справі та лише після винесення вироку можуть свідчити про протиправну діяльність посадових осіб контрагентів позивача. Тому, дані твердження відповідача не можуть братись до уваги податковим органом як первинні документи, що підтверджують проведення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, та є безпідставним і необґрунтованим.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між позивачем та ТзОВ «БК «АТР Груп» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку. Податковий кодекс України не ставить в залежність право на включення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагента позивача. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податку за жодних умов не повинен нести відповідальності за виконання своїми контрагентами обов'язків платників податків. Платник податку на додану вартість не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентами вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та дотримання вимог податкового законодавства. Така позиція узгоджується із практикою Європейського Суду. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (№ 3991/03) чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «БК «АТР Груп», на які платник податку посилається як на підставу формування позивачем витрат та виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано. Жодних зауважень щодо оформлення податкових накладних з боку ДПІ у акті перевірки не викладено, що однозначно свідчить про їх правильне та належне оформлення.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем також спростовані не були.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2014 року у справі №813/2713/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний