Рішення

від 05.08.2014 по справі 25/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ УХВАЛА              05.08.2014 р.                                                    Справа№ 25/217      Суддя господарського суду Львівської області  В.М. Пазичев, розглянувши в приміщенні господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128, каб. № 618) матеріали заяви про виправлення описки в рішенні по справі №25/217 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист» (м. Львів) до відповідача: Львівської міської ради» (м. Львів) про:  визнання права власності на павільйон Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (м. Мостиська) до Львівської міської ради (м. Львів) за участю третьої особи Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” (м.Львів) про визнання права власності на павільйон. 13.11.2009 року Господарським судом Львівської області прийнято рішення по справі 25/217, яким визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (81300, Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Шевченка,63, код ЄДРПОУ 13799039) право власності на павільйон – магазин, позначений на технічному плані літ.”Б-1”, загальною площею 35,3 кв.м., що складається з першого поверху, відповідно до даних технічного паспорта БТІ та ЕО, складеного 18.05.2009 року, що знаходиться за адресою: м.Львів, площа Двірцева, 1. 04.08.2014 року за вх.№3858/14 ТзОВ «Фірма Турист» подано до Господарського суду Львівської області заяву про виправлення описки у рішенні Господарського суду Львівської області від 13 листопада 2009 року по справі № 25/217. Заявник просить виправити описку у мотивувальній частині рішення, де зазначено, що дана споруда відноситься до тимчасових конструкцій, так званих малих архітектурних форм, тобто не є капітальною спорудою та об'єктом містобудування в розумінні Закону України "Про основи містобудування" та "Про планування та забудову територій", а право власності на неї не впливає на характер правовідносин між сторонами щодо оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, що визнано представниками сторін в судовому засіданні. Отже, тимчасовий металевий павільйон – магазин на площі Двірцевій, 1 у місті Львові не підпадає під ознаки об'єкта нерухомого майна, в зв'язку з чим позивач уточнив позовні вимоги. Тому право власності на нього не підлягає державній реєстрації як на об'єкт нерухомості, шляхом видалення з мотивувальної частини рішення частину тексту. Заявник зазначає, що вищенаведений абзац мотивувальної частини рішення має всі ознаки описки, оскільки виходить за межі предмету спору, хоча такого клопотання учасниками процесу не надавалося, а відтак підлягає виправленню. При винесенні ухвали, суд виходив з наступного. Вирішення питань, пов'язаних з виправленням описок чи арифметичних помилок, не потребує обов'язкового розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін. Відповідні процесуальні дії оформлюються ухвалами, які надсилаються учасникам судового процесу у встановленому законом порядку. Крім того, Господарсько-процесуальний кодекс України не встановлює будь-яких обмежень строків надання заяв про виправлення чи роз'яснення рішення. Тому, при розгляді заяв про виправлення описки чи арифметичної помилки слід керуватися тими статтями ГПК України, які регламентують відповідні строки щодо основного рішення. Згідно ч.1 ст. 89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Згідно з п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України» №6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішення (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи, або мають технічний характер. Пункт 3 ч.1 ст.84 ГПК України, встановлюючи вимоги щодо змісту рішення, вказує, що рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін. їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення. Тобто, мотивувальна частина судового рішення - це його аналітична частина. Вона містить фактичне і правове обґрунтування остаточних висновків суду стосовно предмета спору  по даній справі. У ній аналізуються факти і докази, досліджені судом у справі в межах позовних вимог. Разом з тим, у відповідності до п.2 ч.1 ст.83 ГПК України, визначаючи права господарського суду щодо прийняття рішення, ця норма вказує, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Як зазначено вище, згідно уточнених позовних вимог, предметом позову є визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма Турист” (81300, Львівська область, Мостиський район, м.Мостиська, вул.Шевченка, 63, код ЄДРПОУ 13799039) права власності на павільйон – магазин, позначений на технічному плані літ.”Б-1”, загальною площею 35,3 кв.м., що складається з першого поверху, відповідно до даних технічного паспорта БТІ та ЕО, складеного 18.05.2009 року, що знаходиться за адресою: м.Львів, площа Двірцева, 1. Тобто, в позовних вимогах не йдеться про надання оцінки споруди, а також про характер відносин між сторонами з приводу оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, що, відповідно, не впливає на наявність або відсутність у позивача права власності на вказану споруду, тобто не впливає на надання висновку щодо предмету спору. Таким чином, оскільки у вимогах позивача, що зазначені у його заяві про виправлення описки, йдеться про абзаци мотивувальної частини, в яких подається оцінка характеру спірної споруди, а також відносинам сторін щодо оренди земельної ділянки, на якій вона знаходиться, ці обставини не входять в межі предмета позову. Тобто, цитовані вище абзаци рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2009 року у справі № 25/217 виходять за межу предмета спору, при тому, що клопотання представника позивача з приводу такого виходу за межі позовних вимог в ході розгляду справи не подавалось. Отже, оскільки у заяві позивач просить виправити описку шляхом видалення з рішення частини тексту мотивувальної частини, в якій дано правову оцінку типу (категорії) спірної споруди та характеру правовідносин між сторонами щодо оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, що виходить за межі предмета позову, при відсутності відповідного клопотання заінтересованої сторони, згідно вимог п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України, а також в зв'язку з тим, що задоволення таких вимог, що зазначені у заяві про виправлення описки, не може вплинути на зміст судового рішення, такі вимоги можуть бути задоволені. Отже, вимоги, що зазначені у вищенаведеній заяві, підлягають задоволенню. Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 86, 89 ГПК України, суд, - У Х В А Л И В : 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Турист» за вх.№3858/14 від 04.08.2014 року про виправлення описки у рішенні Господарського суду Львівської області від 13 листопада 2009 року по справі № 25/217 – задоволити. 2. Виправити описку у рішенні Господарського суду Львівської області від 13 листопада 2009 року по справі № 25/217, шляхом видалення з мотивувальної частини рішення наступних абзаців: «Таким чином, дана споруда відноситься до тимчасових конструкцій, так званих малих архітектурних форм, тобто не є капітальною спорудою та об'єктом містобудування в розумінні Закону України "Про основи містобудування" та "Про планування та забудову територій", а право власності на неї не впливає на характер правовідносин між сторонами щодо оренди земельної ділянки, на якій вона розташована, що визнано представниками сторін в судовому засіданні. Отже, тимчасовий металевий павільйон – магазин на площі Двірцевій, 1 у місті Львові не підпадає під ознаки об'єкта нерухомого майна, в зв'язку з чим позивач уточнив позовні вимоги. Тому право власності на нього не підлягає державній реєстрації як на об'єкт нерухомості.» 3. В решті частині рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2009 року по справі 25/217 залишити без змін.                    Суддя                                                                              Пазичев В.М.