Постанова

від 25.06.2014 по справі 804/6254/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. Справа № 804/6254/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняФросіну С.Ю. за участю представників сторін:

від позивача Косаревська О.М., Кривонос Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙТ ТІМ» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000442203 від 14.11.2013р., -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙТ ТІМ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000442203 від 14.11.2013р. згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 670995 грн., з них за основним платежем - 536 796 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 134 199 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом за результатами акту перевірки від 16.10.2013р. №780/223/35043011 за висновками якого відповідачем було встановлено нереальність здійснення господарських правовідносин з позивачем та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість здійснення позивачем операцій по ланцюгу з постачальником - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» за період лютий-грудень 2012р. у зв'язку з чим позивачем допущено порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України та занижено податок на додану вартість на загальну суму 536796 грн. Позивач не погоджується з вищевказаним рішенням податкового органу та вважає, що воно прийнято на підставі висновків, що викладені в акті, які не відповідають нормам чинного законодавства з підстав того, що позивачем до перевірки надані всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських взаємовідносин за договором купівлі-продажу № 24-02/12 від 24.02.2012р. укладеного з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ», однак податковою інспекцією вказані документи не були прийняті до уваги, а в основу вчиненого порушення покладено висновки акту перевірки контрагента позивача, які відображені в акті перевірки ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 15.04.2013р. Позивач вважає, що вказаний акт перевірки не може бути покладений в основу вчиненого позивачем порушення вимог податкового законодавства з урахуванням того, що відповідно до ст.61 Конституції України позивач не може нести відповідальності за дії інших юридичних осіб - зокрема за дії, вчинені його контрагентом ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ». Крім того, позивач вважає, що він не повинен доказувати правомірність вчинених контрагентом правочинів з огляду на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2014рю. у справі №813/6535/13-а були визнані протиправними дії податкової інспекції, що полягають у проведенні документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» у відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, представники позивача зазначають, що на момент укладення договору купівлі-продажу контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ, мав право складати податкові накладні, а, відповідно, і позивач мав право на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з даним контрагентом у зв'язку з чим позивач вважає висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 536796 грн. та порушення п.198.2, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України є безпідставним.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2014р. не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у судовому засіданні, яке відбулося 28.05.2014р., що підтверджується відповідною розпискою представника відповідача наявною в матеріалах справи (а.с.166 том 4).

У судовому засіданні 28.05.2014р. представник відповідача проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що податковим органом було отримано акт перевірки від ДПІ у Галицькому районі м. Львова ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за результатами якого не було встановлено факту отримання ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» товарів (послуг) від контрагентів-продавців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, відсутність трудових ресурсів, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За викладеного, зроблені висновки про те, що здійснення основного виду діяльності не є можливим, а, відповідно, і встановлено відсутність первинних документів у позивача, які б підтверджували транспортування товару (ТТН, ін.). Зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного транспортування та відвантаження товарів ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» на адресу ТОВ «Райт Тім».

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.06.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙТ ТІМ» 04.04.2007р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, Житломасив Тополя-2, будинок 3, корпус 4, квартира 13, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 02.06.2011р., копією довідки статистики від 19.11.2012р., копією свідоцтва платника ПДВ (а.с. 87-94 том 1).

У період з 03.10.2013р. по 09.10.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №530 від 01.10.2013р., згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та з податку на прибуток позивача під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за період лютий - грудень 2012р. за результатами якої складено акт від 16.10.2013р. №780/223/35043011 за висновками якого було встановлено:

- нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ «РАЙТ ТІМ», а саме: встановлено відсутність об'єкта оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «РАЙТ ТІМ» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» за період лютий-грудень 2012р.;

- порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 536796 грн. (а.с.12-38 том 1).

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 14.11.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р»№0000442203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 670995,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 536796 грн., за штрафними санкціями - 134199 грн. (а.с.39 том 1).

Вказане вище податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до органів державної податкової служби та за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення №0000442203 від 14.11.2013р. залишено без змін, що підтверджується відповідними рішеннями податкових органів, які наявні в матеріалах справи (а.с.44-69 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі неправомірних та необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 16.10.2013р., а факти реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом, вказаними в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які оформлені належним чином, були надані податковій інспекції до перевірки, але не були враховані з посиланням на акт перевірки контрагента позивача, що і стало підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки від 16.10.2013р. вбачається, що підставою для висновків щодо нереальності здійснення господарських операцій, здійснених позивачем по ланцюгу з постачальником ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» та заниження позивачем податку на додану вартість у лютому-грудні 2012р. та квітні 2013р. були висновки акту перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова контрагента позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РУШЕНЬ» щодо не підтвердження сум ПДВ за вказаний вище період по ТОВ «РАЙТ ТІМ» на загальну суму 536796 грн. у зв'язку з чим зроблені висновки податковим інспектором про те, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «РАЙТ ТІМ» здійснювало господарські операції з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат, а також зроблені висновки про те, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» - ТОВ «РАЙТ ТІМ» не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків (а.с.32-33, 36 том 1).

Однак, такі висновки податкового інспектора не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України.

Так, нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз вище зазначених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податку(покупця товару) на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності у контрагента позивача можливостей для здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу, від наявності чи відсутності у позивача ділової мети, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості постачання товару взагалі контрагентом позивача за умови наявності всіх первинних бухгалтерських документів у позивача, а саме: договору купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень про оплату за придбаний товар та інше.

Отже, право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту позивача виникає за двох умов, а саме: з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема, оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; неспеціалізована оптова торгівля; комп'ютерне програмування, що підтверджується даними копії довідки статистики від 19.11.2012р. (а.с.93-94 том 1).

У своїй діяльності позивач використовує офісне приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 121-Д загальною площею 13,1 кв.м., яке перебуває у суборенді у позивача на підставі договору №09/АР від 01.09.2007р., що підтверджується змістом акту перевірки та копією договору суборенди від 01.09.2007р.(а.с. 14 том 1, 187-192 том 2).

Окрім того, у штаті позивача у І кварталі 2012р. працювало 12 чол.; у 2 кварталі 2012р. - 14 чоловік; у 3 кварталі 2012р. - 15 чол.; у 4 кварталі 2012р. - 0 чол.(а.с.14 том 1).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» щодо придбання у останнього продукції ( обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних), який на момент здійснення господарської операції перебував зареєстрованим як юридична особа у Єдиному державного реєстрі та був платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва платника ПДВ №200016377 від 23.12.2011р. (а.с.198 том 4).

Так, між ТОВ «РАЙТ ТІМ» (покупцем) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №24-02/12 від 24.02.2012р. за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до додатків цього договору, рахунків-фактур, товарних накладних, які є невідємною частиною договору, при цьому, умовами розділу 3 договору було передбачено, що поставку здійснює продавець на умовах Інкотермс 2000 DDP на склад покупця, або вказане ним в замовленні місце (а.с.40-43 том 1).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору купівлі-продажу, копіями рахунків на оплату за товар, копіями видаткових накладних, копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копіями сертифікатів, а також копіями платіжних доручень про оплату за придбаний товар у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ Рішень», де у складі вартості товару позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с.40-43, 102-251 том 1, а.с.2-186 том 2, а.с.40-113 том 3, а.с.48-152 том 4).

Як свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зазначений придбаний у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» товар був у подальшому поставлений іншим підприємствам, зокрема, ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Алло» згідно договорів поставки (а.с.11-39,40-46 том 4).

Також факт отримання позивачем доходу у спірний період, у тому числі і від вказаних операцій підтверджується показниками, відображеними у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за спірний період (а.с.124-153 том 3).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні оформлені у відповідності до норм ст. 201 Податкового кодексу України, фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції здійсненої позивачем по правовідносинах з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» та досліджені судом документи спростовують висновки, викладені податковим інспектором у акті перевірки від 16.10.2013р. і викладені всупереч повноваженням податкового інспектора, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу та його посадовим особам відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 16.10.2013р., він не містить будь-яких посилань на порушення, які вчинені саме позивачем і у чому вони полягають.

В той же час, податковим органом в основу встановленого порушення позивачем норм податкового законодавства України було покладено висновок акту перевірки контрагента позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» за яким було встановлено ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності вищевказаним контрагентом позивача у спірний період, у зв'язку з чим зроблені висновки, що наявні у позивача первинні документи не підтверджують факту здійснення операцій по ланцюгу постачання товару.

Проте, норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків - покупця товару на формування податкового кредиту та витрат від встановлення фактів відсутності реальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ», а тому суд приходить до висновку, що покладення в основу акту перевірки позивача висновків акту перевірки контрагента позивача є безпідставними та суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені контрагентом позивача, які викладені в акті перевірки від 16.10.2013р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Є неспроможними і доводи податкового інспектора у акті перевірки про те, що операції з поставки по ланцюгу: ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» - ТОВ «РАЙТ ТІМ» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на те, що вказані обставини не є підставами для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та нереальність господарської операції позивача щодо придбання продукції у ТОВ «Торговий дім ІТ Рішень» спростовуються вищенаведеними дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення з підстав порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ», оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків - покупця товару права на формування податкового кредиту за умови порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача, у даному випадку, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ».

При цьому, судом критично оцінюються доводи представника відповідача щодо не надання до перевірки документів, які підтверджують транспортування товару, а саме: не надання товарно-транспортних накладних з огляду на те, що таких висновків зміст акту перевірки від 16.10.2013р. не містить.

До того ж, слід зазначити, що за умовами договору купівлі-продажу, позивач не брав на себе зобов'язання щодо постачання товару, такі зобов'язання покладені на продавця товару - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ», а тому є безпідставними посилання представника позивача на не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних.

Окрім того, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про безумовну безтоварність господарських операцій за умови надання інших первинних бухгалтерських документів, які свідчать про передачу товару від продавця до покупця, якими є, зокрема, видаткові накладні, які були надані позивачем як до перевірки, так і суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 16.10.2013р. доводи податкового інспектора щодо нереальності здійснення позивачем господарської операції по придбанню позивачем продукції у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

В той же час, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи представників позивача про те, що позивач не повинен доказувати правомірність вчинених ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ» правочинів у відповідності до вимог ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності судових рішень щодо визнання протиправності дій з проведення перевірки контрагента позивача за результатами якої був складений акт від 15.04.2013р. з огляду на те, що згідно до вимог ч.1 ст. 72 вказаного Кодексу, підставами для звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, як вбачається зі змісту наданих судових рішень, вони стосуються прав та обов'язків саме контрагента позивача - ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬ», наведені вище правовідносини не були предметом судового розгляду, позивач не був стороною у справі №813/6535/13-а, а тому вказані судові рішення, які набрали законної сили, не можуть бути підставами для звільнення від доказування у даній справі у розумінні ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Виходячи з норм ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що позивачем при поданні позову за платіжним дорученням №98 від 29.04.2014р. сплачено судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп.(а.с.10 том 1), то зазначені судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ТІМ до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000442203 від 14.11.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000442203 від 14.11.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ТІМ (49040, м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, Житломасив Тополя-2, буд.3, корпус 4, кв.13, код ЄДРПОУ 35043011) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.07.2014р.

Суддя С.О. Конєва