Ухвала

від 18.08.2015 по справі 804/6254/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 серпня 2015 рокусправа № 804/6254/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Білак С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року у справі № 804/6254/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ТІМ" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«РАЙТ ТІМВ» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000442203 від 14.11.2013р. згідно з яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у розмірі 670995 грн., з них за основним платежем - 536 796 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 134 199 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙТ ТІМ до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 14.11.2013 року - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 14.11.2013 року.

Не погодившись з вищевказаною постановою відповідач подав апеляційну скаргу, мотивуючи тим, що судом першої інстанції під час винесення судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«РАЙТ ТІМВ» 04.04.2007р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: м.Дніпропетровськ, Житломасив Тополя-2АДРЕСА_1, перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 02.06.2011р., копією довідки статистики від 19.11.2012р., копією свідоцтва платника ПДВ.

У період з 03.10.2013р. по 09.10.2013р. податковою інспекцією на підставі наказу №530 від 01.10.2013р., згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість та з податку на прибуток позивача під час здійснення взаємовідносин з ТОВ В«Торговий дім ІТ РішеньВ» за період лютий - грудень 2012р. за результатами якої складено акт від 16.10.2013р. №780/223/35043011 за висновками якого було встановлено: нереальність здійснення господарських відносин з ТОВ В«РАЙТ ТІМВ» , а саме: встановлено відсутність об'єкта оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ В«РАЙТ ТІМВ» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ В«Торговий дім ІТ РішеньВ» за період лютий-грудень 2012р.; порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 536796 грн.

В подальшому, на підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 14.11.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми В«РВ»№0000442203 за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 670995,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 536796 грн., за штрафними санкціями - 134199 грн.

Вказане вище податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до органів державної податкової служби та за результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення №0000442203 від 14.11.2013р. залишено без змін, що підтверджується відповідними рішеннями податкових органів, які наявні в матеріалах справи.

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення та просить його визнати протиправним і скасувати посилаючись на те, що оспорюване рішення прийняте на підставі неправомірних та необґрунтованих висновків, викладених в акті перевірки від 16.10.2013р., а факти реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом, вказаними в акті перевірки, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які оформлені належним чином, були надані податковій інспекції до перевірки, але не були враховані з посиланням на акт перевірки контрагента позивача, що і стало підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Вирішуючи спір у справі та задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в акті перевірки від 16.10.2013р. доводи податкового інспектора щодо нереальності здійснення позивачем господарської операції по придбанню позивачем продукції у ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» є протиправними, спростовуються доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; неспеціалізована оптова торгівля; комп'ютерне програмування, що підтверджується даними копії довідки статистики від 19.11.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ В«РАЙТ ТІМВ» (покупцем) та ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» (продавцем) було укладено договір купівлі-продажу №24-02/12 від 24.02.2012р. за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця обладнання для передачі голосу та зображення, ідентифікації даних, в асортименті, кількості та за цінами у відповідності до додатків цього договору, рахунків-фактур, товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору, при цьому, умовами розділу 3 договору було передбачено, що поставку здійснює продавець на умовах Інкотермс 2000 DDP на склад покупця, або вказане ним в замовленні місце.

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору купівлі-продажу, копіями рахунків на оплату за товар, копіями видаткових накладних, копіями податкових накладних, копіями товарно-транспортних накладних, копіями сертифікатів, а також копіями платіжних доручень про оплату за придбаний товар у ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РішеньВ» , де у складі вартості товару позивачем було сплачено і суму ПДВ.

Як свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зазначений придбаний у ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» товар був у подальшому поставлений іншим підприємствам, зокрема, ТОВ В«АТБ-МаркетВ» , ТОВ В«АллоВ» згідно договорів поставки.

Також факт отримання позивачем доходу у спірний період, у тому числі і від вказаних операцій підтверджується показниками, відображеними у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за спірний період.

У відповідності до підпункту В«аВ» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні бухгалтерські документи, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , податкові накладні оформлені у відповідності до норм ст. 201 Податкового кодексу України, фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції здійсненої позивачем по правовідносинах з ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» та досліджені судом документи спростовують висновки, викладені податковим інспектором у акті перевірки від 16.10.2013р. і викладені всупереч повноваженням податкового інспектора, виходячи з наступного.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податку (покупця товару) на формування податкового кредиту від наявності чи відсутності у контрагента позивача можливостей для здійснення господарської операції за договором купівлі-продажу, від наявності чи відсутності у позивача ділової мети, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості постачання товару взагалі контрагентом позивача за умови наявності всіх первинних бухгалтерських документів у позивача, а саме: договору купівлі-продажу, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень про оплату за придбаний товар та інше.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судова колегія апеляційної інстанції, також погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачу та його посадовим особам відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків - покупця товару на формування податкового кредиту та витрат від встановлення фактів відсутності реальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» , а тому суд приходить до висновку, що покладення в основу акту перевірки позивача висновків акту перевірки контрагента позивача є безпідставними та суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки від 16.10.2013р. доводи податкового інспектора щодо нереальності здійснення позивачем господарської операції по придбанню позивачем продукції у ТОВ В«ТОРГОВИЙ ДІМ ІТ РІШЕНЬВ» є протиправними, спростовуються доказами, є цілком обґрунтованим та законним.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 25.06.2014 року у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

Керуючись ст. п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Білак