Постанова

від 31.07.2014 по справі 910/4464/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 910/4464/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівФролової Г.М., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" на постанову від 12.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№910/4464/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Німецьке дитяче харчування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" простягнення 6 176 828,18 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - Килимник А.М. (дов. від 14.04.2014)

Від відповідача - Муха А.О. директор

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ТОВ "Німецьке дитяче харчування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" про стягнення 6 176 828,18 грн. основного боргу за угодою №3 від 18.05.2011.

Ухвалою від 19.03.2014 господарського суду міста Києва порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.04.2014.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 04.04.2014 задоволено заяву ТОВ "Німецьке дитяче харчування" про забезпечення позову, з метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" в межах суми позову, а саме в межах 6 176 828 грн. 18 коп.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 у складі: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.66 ГПК України. Крім того, касатор посилається на те, що заява позивача про забезпечення позову не містить жодних обґрунтувань щодо відсутності гарантій виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ "Бебі-Лайф Плюс" на користь ТОВ "Німецьке дитяче харчування" заборгованості у розмірі 6 176 828, 18 грн.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначав, що підставами для забезпечення позову є те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки сума заявленого позову є значною, існує реальна загроза виникнення неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Відповідач на сьогоднішній день здійснює масове звільнення працівників та розриває договори оренди зі складами та офісами, що свідчить про намір відповідача припинити господарську діяльність. Позивач вважає, що є підстави вважати, що відповідач має намір розпорядитись власними грошовими коштами в зазначених розмірах та зняти кошти зі свого розрахункового рахунку, що призведе до неможливості або утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

З урахуванням підстав, викладених у заяві, господарський суд першої інстанцій ухвалою від 04.04.2014 задовольнив згадану заяву.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог

Відповідно до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до п. 3 цієї ж Постанови Пленуму умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 7.1. Постанови Пленуму у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Наявними матеріалами справи підтверджується правильність правової позиції господарських судів, оскільки викладені в заяві позивача вимоги є достатньо обґрунтованими, заходи, вжиті судами, є адекватними, співрозмірними із заявленими позовними вимогами, та такими, що не перешкоджають господарській діяльності відповідача.

Крім того, вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку відповідає вимогам розумності, обґрунтованості і адекватності забезпечення збалансованості інтересів сторін, оскільки накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявленої в позові суми, забезпечує фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З огляду на викладене, а також, враховуючи, що жодними доводами скаржника не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, судова колегія вважає, що судові акти попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного процесуального законодавства і мають бути залишені без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бебі-Лайф Плюс" залишити без задоволення.

Постанову від 12.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/4464/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко