Рішення

від 29.07.2014 по справі 536/838/14-ц

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/838/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2014 року Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі :

Головуючого - судді Колотієвського О.О.,

при секретарі - Литвинюк А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області , ПРФ ДП « Центр державного земельного кадастру» про відновлення меж земельних ділянок та встановлення твердих межових знаків,

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2014 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, треті особи Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області , ПРФ ДП « Центр державного земельного кадастру» про відновлення меж земельних ділянок та встановлення твердих межових знаків.

ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:

- Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 звільнити самовільно захоплену частину належної їй, ОСОБА_1, земельної ділянки площею 115 кв.м ( 0,0115 га), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;

- Встановити тверді межові знаки між ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 за рахунок відповідача ОСОБА_2;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму за оплачні послуги ДП «Центр Державного Земельного кадастру», за виготовлення технічного звіту по інвентаризації земель, в розмірі 1107,84 гривень;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму за оплачені послуги судового експерта в розмірі 1482,00 гривень.

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму за оплачену вартість ліків в розмірі 4191,77 гривень;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму за оплачені послуги адвоката в розмірі 3000 гривень;

- Судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2

26 травня 2014 року до канцелярії Кременчуцького районного суду Полтавської області позивач ОСОБА_1 подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_2, треті особи Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області , ПРФ ДП « Центр державного земельного кадастру» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, в якій просила суд:

- Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні їй, ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0115 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану, розташованого на вказаній земельній ділянці від лінії точки 5 до лінії точки 3, позначеній в додатку 1 до висновку експертного дослідження;

- Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно захоплену частину належної їй, ОСОБА_1, земельної ділянки, площею 0,0115 га розташованої за адресою: АДРЕСА_1;

- Стягнути з ОСОБА_2 сплачений нею, ОСОБА_1, судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та дату слухання справи була повідомлена належним чином. Письмово про причини неявки суд не повідомляла.

Представник позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні суду пояснила, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,48 га за адресою: АДРЕСА_1. Право приватної власності на земельну ділянку у позивача виникло після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 20.03.2014 року Другою Кременчуцькою державної нотаріальною конторою, яке зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Цільове призначення земельної ділянки обслуговування житлового будинку та господарських будівель та ведення особистого підсобного господарства.

Власником сусідньої земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2

Навесні 2010 року відповідач ОСОБА_2, зніс паркан, який був встановлений колишнім власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 та почав будівництво нового. Не дивлячись на неодноразові попередження ОСОБА_3 про те, що паркан виходить за межі земельної ділянки, ігноруючи норми ЗК України, без погодження з ОСОБА_3, був побудований бетонний паркан.

В результаті будівництва паркану та іншої господарської діяльності відповідачем ОСОБА_2 було самовільно захоплено частину земельної ділянки по АДРЕСА_1.

З 06 по 10 квітня 2012 року була проведена інвентаризація земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою визначення відповідності фактичній земельній ділянці згідно державного акту ОСОБА_3 про що складений звіт по інвентаризації Відповідно до даного звіту визначена площа самозахвату ОСОБА_2 земельної ділянки в розмірі 0,0115 з точки 3 до точки 5.

В червні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до Торгово-Промислової палати у м.Кременчуці з заявкою про проведення будівельно -технічної експертизи на розв'язання було поставлене питання чи мається факт самовільного захоплення частини земельної ділянки площею 0,0115 га, яка розташована в АДРЕСА_1 з боку землекористувача ОСОБА_2 та визначити площу земельної ділянки самовільно захопленої ОСОБА_2

Згідно з висновками експерта від 15.06.2012 року дійсно має місце самозахват земельної ділянки ОСОБА_2 та складає 0,0115 га.

Колишній власник земельної ділянки ОСОБА_3 зверталась з позовною з до Кременчуцького районного суду Полтавської області, але у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 справа не була розглянута по суті.

На підставі викладеного представник позивача просила суд задовольнити уточненні позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення уточнених позовних вимог заперечував, суду пояснив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори за № 1-1415, він купив приватизовану земельну ділянку розміром 0,26 га., в т.ч.: надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд -0,25 га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0033; ведення особистого селянського господарства - 0,01 га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0034, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Як вбачається із Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 222602 від 16.09.2005 р., власником земельної ділянки площею 0,25 га (кадастровий номер 5322481701:01:001:0033) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2, була ОСОБА_5, у якої він купив вказану земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_5 була також власником земельної ділянки площею 0,01 га (кадастровий номер 5322481701:01:001:0034) для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_2, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 222603 від 16.09.2005 р.

Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що в будь-якому разі, він не порушував прав померлої ОСОБА_3, не захоплював її земельну ділянку, не порушував межу та не знищував межові знаки.

В 2005 році він купив земельні ділянки, однак, при укладенні договору купівлі продажу йому не були передані на зберігання межові знаки та не був складений акт їх приймання-передачі.

Колишній власник (продавець земельної ділянки) повідомила йому , що межові знаки йдуть по вже існуючому дерев'яному паркану.

У зв'язку з тим, що старий дерев'яний паркан вже почав розвалюватися, у нього була нагальна необхідність у встановленні нового паркану. У вересні 2008 року він розпочав будівництво паркану виключно по тій межі, де знаходився дерев'яний паркан, встановлений колишнім власником. Даний факт підтверджується технічним паспортом станом на 31 жовтня 2005 р.

Відповідач вказував в своєму запереченні, що в якості доказу так званого порушення ним меж земельних ділянок позивач надала документ під назвою Звіт по інвентаризації земельної ділянки, виготовлений в 2012 році (без зазначення точної дати виготовлення).

Однак, цей документ не є належним і допустимим доказом по даній справі виходячи з наступного.

Як вбачається із розділу І вказаного звіту, основою для виконання інженерно-геодезичних робіт є заява громадянки ОСОБА_3 Між тим, як вбачається з заяви ОСОБА_3 від 15 березня 2012 року, яка приєднана до Звіту по інвентаризації земельної ділянки, вона зверталася до ПРФ ДП «Центр державного земельного кадастру» з проханням провести встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі), що є зовсім іншим видом землевпорядних робіт, має свої особливості та порядок проведення та оформлення результатів цих робіт.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено в Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженій наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 326.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції, «відновлення меж; земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також; при розгляді земельних спорів між; власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок».

Пунктом 4.3. цієї Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація.

Згідно вимог статті 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником.

Таким чином, незважаючи на звернення із заявою про встановлення меж (що передбачало б їх з ОСОБА_3 спільну участь у виконанні цих робіт), ДП «Центр державного земельного кадастру» провів роботи з інвентаризації земель без наявних на те правових підстав та не виконав те, чого власне просила ОСОБА_3 - не розробив технічну документацію по відновленню меж земельної ділянки.

Зі Звіту по інвентаризації земельної ділянки вбачається, що польові та камеральні роботи проводились з 06 по 10 квітня 2012 року. Отже, станом на ці дати інвентаризація земель здійснювалась у відповідності до Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 26 серпня 1997 р. N 85).

Водночас, Звіт по інвентаризації земельної ділянки не відповідає вимогам до оформлення робіт з інвентаризації земель, що передбачений розділом 5 «Складання і оформлення матеріалів інвентаризації земель» названого вище Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів.

Таким чином, взагалі незрозумілою є правова природа документу під назвою «Звіт по інвентаризації земельної ділянки», яким начебто визначено порушення меж, оскільки землевпорядні роботи виконувались землевпорядною організацію без завдання на проведення відповідного виду робіт. До того ж самі матеріали інвентаризації через порушення вимог до їх складання не є належним доказом по справі.

Відповідач ОСОБА_2 вказував також що, не може бути прийнятий до уваги в якості доказу будь-яких порушень Висновок експертного будівельно-технічного дослідження № П-200 від 15 червня 2012 року, складений експертом Кременчуцького відділення Полтавської ТПП ОСОБА_6, з наступних підстав.

По-перше, при проведення дослідження експертом було використано копію звіту по інвентаризації земельної ділянки в АДРЕСА_1, який із зазначених вище підстав є неспроможним доказом.

По-друге, при проведенні дослідження експерт не використовував правовстановлюючі документи на його земельну ділянку, отже не міг зробити достовірного висновку про місце розташування його земельної ділянки та її розташування по відношенню до сусідньої. З цього вбачається, що експерт ОСОБА_6 лише скопіювала висновки Звіту по інвентаризації земельної ділянки, не здійснюючи при цьому власного дослідження та вимірів.

По-третє, як зазначено у цьому висновку, «обстеження домоволодінь по АДРЕСА_1 проводилось 07.06.2012року», однак його як власника суміжної ділянки і особу, яка на думку експерта, начебто самовільно захопила ділянку ОСОБА_3, навіть не було запрошено для участі в обстеженні, також не було запропоновано надати правовстановлюючі документи на ділянку.

Таким чином, висновок експертного дослідження, як і звіт по інвентаризації не є доказами «самовільного захоплення» частини земельної ділянки, що належала покійній ОСОБА_3

Крім того відповідач ОСОБА_2 зазначив, що із наданих позивачем до позовної заяви документів вбачається, що на її земельній ділянці відсутні тверді межові знаки, які б визначали чіткі межі її земельної ділянки відповідно до землевпорядної документації.

Відповідно до вимог статті 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до п. 2.3. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (затв. наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 N 376), комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо - геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж: земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також: встановлення меж: земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Таким чином, до цього часу межі належної йому та позивачці земельних ділянок не є визначеними в розумінні вимог закону (ст.ст. 106,107 Земельного кодексу України), а отже і з цих підстав не вбачається можливим стверджувати як про наявність самовільного захоплення, так і конкретні межі можливого зайняття частини земельної ділянки позивачки. Необхідно зазначити, що позивачка також не надавала суду технічну документацію із землеустрою на належні їй земельні ділянки.

Отже, за відсутності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування земельною ділянкою не можуть бути доведені.

На підставі викладеного відповідач просив суд, ухвалити рішення, яким відмовити з задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Представники третіх осіб Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району та ПРФ ДП « Центр державного земельного кадастру» в судове засідання не з'явилися, про час та дату слухання справи були повідомлені належним чином. На адресу суду надіслали клопотання про слухання справи за їх відсутності, при винесені рішення покладалися на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши і дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до статей 3, 4, 15 ЦПК України особа має конституційне право на судовий захист своїх цивільних прав і може звернутися із позовом про захист порушеного, оспореного або невизнаного права у спосіб, передбачений ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57-60 ЦПК України

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму ВС України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7, згідно зі статтею 158 ЗК, суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Зазначені спори підлягають розгляду місцевими судами незалежно від того, розглядалися вони попередньо органом місцевого самоврядування або органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів чи ні. Рішення цих органів щодо такого спору не може бути підставою для відмови в прийнятті заяви чи для закриття провадження в порушеній справі.

Судом встановлено та не опорюється сторонами, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.03.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-242, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 року за індексним номером 19297903, ОСОБА_1 є власником приватизованої земельної ділянки площею 0,18 га ( уточнена 0,1752 га), цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району Полтавської області . Кадастровий номер: 5322481701:01:003:0091.

Відповідно до договору купівлі - продажу від 24.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1415, відповідач ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і приватизовану земельну ділянку розміром 0,26 га, надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром - 025, га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0033, ведення особистого селянського господарства -0,01 га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0034, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Відповідно до Звіту по інвентаризації земельної ділянки від 2012 року, виготовленого провідним інженером-землевпорядником та пояснень учасників процесу позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є суміжними землекористувачами.

Відповідно до вимог ст.103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Відповідно до вимог ст.106 ч.1 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновлення межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Позивачем ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_4 не наведено в позові та не надано в ході судового розгляду справи жодних достовірних та переконливих доказів, окрім Висновку експертного будівельно - технічного дослідження № П-200, того факту, що відповідач ОСОБА_2 самовільно змінив встановлений раніше порядок користування спільною земельною ділянкою шляхом переносу місця розташування паркану, що розподіляє земельні ділянки сторін, внаслідок чого розмір земельної ділянки позивача зменшився.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні здійснення таких дій категорично заперечував, пояснивши, що паркан до цього часу стоїть в тому місці, яке узгоджується з тим порядком користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, який був встановлений узгоджений станом на 2005 рік.

Доказів того, окрім Висновку будівельно - технічного дослідження № П-200 що в даний час межа між земельними ділянками ОСОБА_8 та ОСОБА_2 знаходиться не в тому місці, де мала знаходитися відповідно до вищенаведеного судового рішення, суду не надано.

Висновок будівельно - технічного дослідження № П-200 від 15 червня 2012 року не може бути взято до уваги як належний доказ, оскільки він оспорюється відповідачем по справі. При цьому, у висновку саме будівельно - технічного дослідження № 200 експерт зазначив, про факт самовільного захоплення частини земельної ділянки площею 0,48 га, яка розташована в АДРЕСА_1, Кременчуцького району Полтавської області та на праві приватної власності належить ОСОБА_3 з боку користувача сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_2, що є правовою категорією.

Відповідно до ст. 1 ЗУ « Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Суду не було надано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 53-1 КУпАП.

Відновити межі земельних ділянок в порядку визначеному ст.107 Земельного кодексу України, у сторін не представляється можливим, оскільки згідно п. 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) на їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів N 376 від 18.05.2010р., встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розроблених та затверджених, відповідно до статті 186 Земельного кодексу України, технічної документації. Однак, технічна документація, якою б встановлювались в натурі спірні межі суміжних земельних ділянок, в установленому законом порядку не розроблялась.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 107, 116, 123, 125, 152, 155, 184,186, 198 ЗК України, ст..ст.15, 16, 21 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 13, 57-60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України,, ст.56 ЗУ «Про землеустрій», Постановою пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004р., -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Кам'янопотоківська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області , ПРФ ДП « Центр державного земельного кадастру» про відновлення меж земельних ділянок та встановлення твердих межових знаків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. О. Колотієвський