Рішення

від 24.09.2014 по справі 536/838/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/838/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/2893/14

Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О.

Доповідач Панченко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, ПРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И Л А :

29 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням уточнень просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні їй, ОСОБА_1, земельною ділянкою площею 0,0115 га за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану, розташованого на вказаній земельній ділянці від лінії точки 5 до лінії точки 3, позначеній в додатку 1 до висновку експертного дослідження та звільнити вказану частину земельної ділянки, а також просила стягнути з ОСОБА_2 понесені нею судові витрати.

В обґрунтування вказаного позову посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,48 га за адресою: АДРЕСА_1, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.03.2014 року Вказувала, що відповідач, який є власником сусідньої земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 навесні 2010 року зніс паркан, який був встановлений колишнім власником будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 та почав будівництво нового, в результаті чого ним було самовільно захоплено частину земельної ділянки по АДРЕСА_1, в розмірі 0,0115 з точки 3 до точки 5, що підтверджується звітом інвентаризації земельної ділянки та висновком експерта Торгово-Промислової палати у м. Кременчуці від 15.06.2012 року. Колишній власник земельної ділянки ОСОБА_3 зверталась з позовом до Кременчуцького районного суду Полтавської області, але у зв'язку зі її смертю справа не була розглянута по суті.

Рішенням Кременчуцького районного суд Полтавської області від 29 липня 2014 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

З даним рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю.

Зокрема вказує, що суд дав невірну оцінку наданим нею доказам у підтвердження факту використання відповідачем частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.03.2014 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-242, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.03.2014 року за індексним номером 19297903, ОСОБА_1 є власником приватизованої земельної ділянки площею 0,18 га (уточнена 0,1752 га), цільове призначення якої будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1. Кадастровий номер: 5322481701:01:003:0091.

Згідно договору купівлі - продажу від 24.11.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Кременчуцької державної нотаріальної контори Литвиненко Л.І, зареєстрованого в реєстрі за № 1-1415, відповідач ОСОБА_2 купив у ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і приватизовану земельну ділянку розміром 0,26 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розміром - 025, га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0033, ведення особистого селянського господарства -0,01 га, кадастровий номер 5322481701:01:001:0034, що знаходиться в АДРЕСА_2.

Звітом інвентаризації земельної ділянки, проведеного з 06 по 10 квітня 2012 року, виготовленого Кременчуцьким міськрайонним виробничим відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», встановлено факт невідповідності межі земельної ділянки ОСОБА_3 між державним актом і фактичним користуванням (а.с. 13-23).

Висновком експертного будівельно-технічного дослідження № п-200 від 15 червня 2012 року, проведеного експертом Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-Промислової палати на підставі заяви ОСОБА_3 від 06.06.2012 року, визначено, що площа земельної ділянки самовільно захопленої ОСОБА_2, яка розташована в АДРЕСА_1 складає 115 кв.м. (0,0115 га) (а.с. 25-30).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних доказів, окрім висновку експертного будівельно-технічного дослідження № п-200, того факту що відповідач самовільно змінив встановлений станом на 2005 рік порядок користування земельними ділянками сторін, внаслідок чого розмір земельної ділянки позивача зменшився.

Далі, місцевий суд вказав про відсутність доказів щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 53 КУпАП, що свідчило б про неправомірність дій ОСОБА_2

Проте, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що доводи позивача про зайняття відповідачем частини її земельної ділянки, яка дісталася їй у спадок після померлої ОСОБА_3, що створює перешкоди у користуванні нею, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, тому уточнені позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні та звільнення земельної ділянки підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 152 та ст. 212 Земельного кодексу України захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушень прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для користування стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Визнаючи висновок експертного будівельно-технічного дослідження № п-200 від 15 червня 2012 року неналежним доказом, місцевий суд виходив з того, що він оспорюється відповідачем, та в ньому встановлено факт самовільного захоплення частини земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 з боку користувача сусідньої земельної ділянки - ОСОБА_2, що є правовою категорією.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку колегії суддів, наданий суду висновок експертного будівельно-технічного дослідження навпаки підтверджує факт порушення межі між суміжними землекористувачами, а відповідач у відповідності до вимог ст. 10 ЦПК України, такий висновок не спростував.

Разом з тим, місцевий суд вказує про неможливість відновлення межі земельних ділянок в порядку визначеному ст. 107 ЗК України, оскільки технічна документація, якою б встановлювалися в натурі спірні межі суміжних земельних ділянок, в установленому законом порядку не розроблялася.

Такий висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки з урахуванням уточнених позовних вимог, вимога про відновлення меж земельних ділянок ОСОБА_1 не заявлялася.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

В матеріалах справи знайшов своє підтвердження лише доказ про сплату позивачем судового збору за подачу позовної заяви в сумі 243, 60 грн.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до положень п.4 ч.1. до ст.. 309 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового про задоволення позову.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що при подачі апеляційної скарги на рішення суду апелянтом не було сплачено судовий збір.

Статтею 4 частиною 2 Закону України «Про судовий збір», який набув чинності з 01.11.2011р., визначено розмір ставок судового збору. Пунктом 1.8. закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір з розрахунку 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви. В свою чергу за звернення із позовною заявою немайнового характеру законом встановлено розмір судового збору - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки апелянтом не сплачено судовий збір в сумі 121,80 грн., то сума несплати підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 309, 314 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 29 липня 2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0115 га, за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення паркану, розташованого на вказаній земельній ділянці від лінії точки 5 до лінії точки 3, позначеній в додатку 1 до висновку експертного будівельно-технічного дослідження № п-200 від 15 червня 2012 року.

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити самовільно захоплену частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0115 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243, 60 гривень в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави несплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 21, 80 гривень за реквізитами:

отримувач: УДКСУ у м. Полтаві;

код ЄДРПОУ: 38019510;

банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

код банку отримувача: 831019;

розрахунковий рахунок: 31217206780002;

код доходів бюджету: 22030001.

код ЄДРПОУ суду: 02893077.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Обідіна О.І. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області