Постанова

від 30.07.2014 по справі 804/10075/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 р. Справа № 804/10075/14

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфлекс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

16.07.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Біфлекс» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) з наступними позовними вимогами:

1. Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» та складання Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс»;

2. Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення коригувань показників податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс»;

3. Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс».

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем незаконно проведено коригування податкових зобов'язань, оскільки останнім порушено порядок проведення зустрічних звірок та складено Акт, висновки якого не відповідають дійсності.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності у порядку письмового провадження. Надав додаткові матеріали до позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Частиною 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; у разі проведення зустрічної звірки.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Облік запитів на проведення зустрічних звірок у суб'єктів господарювання здійснюється органами державної податкової служби (як ініціаторами, так і виконавцями).

Довідка про проведення зустрічної звірки підлягає реєстрації в органах державної податкової служби (як ініціатора, так і виконавця).

Ті самі положення містяться у Методичних рекомендаціях щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації від 22.04.2011 року № 236.

Судом встановлено, що відповідачем проведені заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентом ТОВ «Катеринославські Меблеві Майстерні» (код ЄДРПОУ 33698667) та ПП «АТЛЕТИК САН» (код ЄДРПОУ 37607992) за березень, квітень 2014 р., за результатами яких складено Акт №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» (надалі - Акт звірки).

З вказаного Акту вбачається, що в ході проведення зустрічної звірки, відповідачем з метою вручення посадовим особам ТОВ «Біфлекс» листа щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за березень 2014 р. при виході за юридичною та фактичною адресою підприємства (Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. 8 березня, буд.23) було з'ясовано, що за даною адресою ТОВ «Біфлекс» та його посадові особи не знаходяться (акт виходу від 10.03.2013 р. №129/22-02/38873279).

В ході організації проведення зустрічної звірки, відповідачем направлено запит на встановлення місцезнаходження товариства (запит до ВПМ від 06.06.2014 р. №97/04-17-15-01-41). 17.06.2014 р. від підрозділу податкової міліції було отримано довідку №2238, відповідно до якої місцезнаходження платника податків не встановлено.

Від відділу ВМП Лівобережної ОДПІ отримано висновок від 02.07.2014 р. №2541/0403-15-01, згідно якого встановлено, що за вказаною адресою ТОВ «Біфлекс» не знаходиться. Будь-які ознаки підтверджуючі фінансову-господарську діяльність підприємства ТОВ «Біфлекс», а саме вивіска з назвою підприємства, працюючі співробітники не встановлені. Проведено фотозйомку адреси. За вказаною адресою посадових осіб та будь-якого органу управління ТОВ «Біфлекс» не встановлено.

Акт виходу податкового органу за юридичною та фактичною адресою підприємства, запит до ВПМ від 06.06.2014 р. №97/04-17-15-01-41, довідка №2238, висновок відділу ВМП Лівобережної ОДПІ від 02.07.2014 р. №2541/0403-15-01 відповідачем до суду не надані.

Разом з тим, на підставі Акту звірки, податковим органом зроблено висновок про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками за березень 2014 р., у т.ч. ТОВ «Катеринославські Меблеві Майстерні» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Біфлекс» операцій по ланцюгу постачання з контрагентами-покупцями за березень 2014 р.

Відповідачем встановлено відсутність у позивача виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарських операцій. Податкові накладні виписані ТОВ «Катеринославські Меблеві Майстерні» та ПП «АТЛЕТИК САН» на адресу позивача не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 14.1.231 и.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду,

Господарським Кодексом України визначено наступне.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу....

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються: доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг); діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

25.12.2013 р. між ПрАТ «Аграрно-виробниче підприємство «СОДРУЖЕСТВО» (орендодавець) та ТОВ «БІФЛЕКС» (орендар) було укладено договір оренди № 178. Відповідно до п. 1.1. наведеного договору орендодавець зобов'язався надати орендарю в тимчасове користування майно - частину приміщення за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. 8 Березня, 23, а орендар зобов'язався виплачувати орендну плату в розмірі і терміни, вказані в договорі.

Згідно п. 1.4. договору передане в користування майно призначене для розміщення офісу. Відповідно до п. 5.1. наведеного договору строк оренди майна закінчується 31.12.2014 р.

Суд звертає увагу, що згідно даних, що містяться в базі ДП «Інформаційно- ресурсний центр» відомості щодо ТОВ «БІФЛЕКС» підтверджені, тобто інформація щодо відсутності товариства за місцем знаходження відсутня.

Також в матеріалах справи містяться фотоматеріали вивіски підприємства, що підтверджує знаходження останнього за належною адресою.

Відповідно поданої ТОВ «БІФЛЕКС» форми №1 ДФ за перший квартал 2014 р., тобто на час виконання зобов'язань за укладеними договорами, чисельність працівників товариства становила 11 осіб, тобто твердження працівників ДПІ щодо відсутності у підприємства трудових ресурсів є хибним не відповідає фактичним обставинам справи та не може бути підставою для обґрунтування висновків щодо нереального характеру правочинів.

02.01.2014 р. між ТОВ «БІФЛЕКС» (орендар) та ТОВ «ЛЮКС КЕПІТАЛ» (орендодавець) було укладено договір суборенди складського приміщення № 02/01-14, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування складське приміщення площею 100 метрів квадратних, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Губініха, вул. Берегового, буд. 34-В. Строк користування орендованим складським приміщенням відповідно до п. 11.1. цього договору закінчується 31.12.2014 р.

Також ТОВ «БІФЛЕКС» 01.04.2014 р. було укладено з ТОВ «Укртехпром» договір суборенди № 01/04-14, відповідно до якого останній надає позивачу в платне строкове користування складське приміщення площею 100 метрів квадратних, яке знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Губініха, вул. Берегового, буд. 34-В.

Дане спростовує висновок відповідача щодо відсутності у підприємства складських приміщень.

Викладене підтверджує, що відповідачем при проведенні перевірки не було досліджено зміст договорів укладених між позивачем та його контрагентами, що дає підстави вважати необґрунтованими висновки щодо відсутності транспортного, торгівельного обладнання, складських приміщень, трудових ресурсів та щодо не реєстрації податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Біфлекс» в ЄРПН.

Так, згідно п. 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України податкова накладна, в якій сума ПДВ не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Крім того, відсутність у підприємства умов для досягнення результатів економічної діяльності через відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортного обладнання, не може бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій, оскільки наявність вище перелічених ресурсів не визначено законодавством України як умови, необхідні для чинності договорів.

Надаючи характеристику правовідносин ТОВ «БІФЛЕКС» з контрагентами ТОВ «Катеринославські Меблеві Майстерні» (код ЄДРПОУ 33698667) та ПП «АТЛЕТИК САН» (код ЄДРПОУ 37607992) за березень, квітень 2014 року позивач надав пояснення, відповідно до яких між ТОВ «Катеринославські Меблеві Майстерні» (постачальник) та ТОВ «БІФЛЕКС» (покупець) було укладено договір поставки № 3738 від 03.02.2014 р. згідно положень якого постачальник зобов'язується поставляти товарно-матеріальні цінності покупцю, а покупець в свою чергу зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити. Також між ПП «АТЛЕТИК САН» (продавець) та ТОВ «БІФЛЕКС» було укладено договір купівлі-продажу № 310301 від 31.03.2014 р., відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, обумовлений видатковими накладними. Так, на виконання двох вищенаведених договорів ТОВ «БІФЛЕКС» було придбано на умовах, зазначених в договорах товар, за який позивач розрахувався у повному обсязі. Факт постачання товарів підтверджується відповідними видатковими накладними. На виконання приписів податкового законодавства Постачальниками на адресу ТОВ «БІФЛЕКС» було виписано відповідні податкові накладні, на підставі яких у чіткій відповідності податкового законодавства, а саме ст. 198 Податкового кодексу України позивачем суми ПДВ по наведеним господарським операціям було віднесено до складу податкового кредиту. Поставка товарів зафіксована в бухгалтерському та податковому обліку на підставі платіжних документів, актів, податкових накладних, договорів, тощо.

Позивачем здійснювалася діяльність, передбачена Статутом підприємства з метою досягнення підприємницької мети.

Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідно до п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Згідно з п. 45.2 ст. 45 вказаного Кодексу податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За пп. 4.4.п. 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, при отриманні від суб'єкта господарювання (у встановлений ст. 73 Податкового кодексу України термін) інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження відповідальний підрозділ проводить зустрічну звірку суб'єкта господарювання протягом 3 робочих днів з дня, наступного за днем отримання такої інформації та її документального підтвердження.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд звертає увагу, що висновки Акту звірки зроблені без співставлення та дослідження даних первинних документів підприємства. У Акті перевірки не міститься жодної доказової бази на підтвердження зробленим висновкам.

Дана обставина відповідачем не спростовується.

Аналізуючи зміст Акту звірки, суд приходить до висновку, що фактично звірку було проведено, що мало бути оформлено шляхом складання Довідки.

За своєю правовою природою Акт про неможливість проведення зустрічної звірки не повинен містити висновки щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками.

Слід також додати, що як вже зазначалося, відповідно до Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232 орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Існування запиту про надання інформації вбачається зі змісту Акту звірки. Доказів отримання даного запиту відповідачем до суду не надано. Крім того, період проведення звірки (березень, квітень 2014 р.) не збігається з періодом запитуваної інформації згідно запиту (березень 2014 р.).

З даного приводу податковим органом пояснень не надано.

Крім іншого слід додати, що відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Правочини, зазначені укладені позивачем та його контрагентами за визначений період, до теперішнього часу не визнані недійсними у судовому порядку.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Під час проведення звірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з іншими контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Суд вважає, що нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не актом (довідкою) звірки (перевірки), незважаючи на те, які факти в ньому відображені. Висновки у таких актах (довідках), у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Таким чином, позовна вимога 1 підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог 2 та 3.

Судом встановлено, що податковим органом на підставі Акта звірки здійснено коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємства. Податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки не приймалося.

Дані обставини відповідачем не спростовуються.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пунктами 1, 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що дії суб'єктів владних повноважень можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, якщо такі дії порушують права, свободи та інтереси позивача.

У частині 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та інших положеннях даного кодексу йдеться про захист не будь-якого інтересу, а тільки того, що охороняється законом, визначення якого наведено у Рішенні Конституційного Суду від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004р.

Наказом Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 року було введено в експлуатацію ІС «Податковий блок» в органах державної податкової служби всіх рівнів».

Згідно п. 2.1 наказу Державної податкової служби України № 1197 від 24.12.2012 року «Про введення в експлуатацію інформаційної системи «Податковий блок» існуючі інформаційні системи, в тому числі АС «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», експлуатувалися паралельно з інформаційною системою «Податковий блок» до 31.01.2013 року.

Наказом ДПС України № 1198 від 24.12.2012 року «Про введення в дію Тимчасового регламенту експлуатації інформаційної системи «Податковий блок» з 01.01.2013 р. затверджено та введено в дію Тимчасовий регламент експлуатації інформаційної системи «Податковий блок».

Суд вважає за необхідне наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Водночас, суд звертає увагу, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі порушує його права та законні інтереси, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, шкодить діловій репутації позивача та може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Відповідно до ст. 71, 72, 73 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; за результатами податкового контролю;

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у ст. 72 цього Податкового кодексу України, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

У пп. 14.1.171. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вказано, що податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Згідно ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Конституційний Суд України визначив поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)» від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004).

Водночас, суд звертає увагу, що самостійна зміна відповідачем задекларованих показників у автоматизованій системі порушує його права та законні інтереси, оскільки декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності. Невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ, показникам, відображеним в електронній базі, шкодить діловій репутації позивача та може мати негативні наслідки як для самого платника податків, так і для його контрагентів.

Виходячи зі специфіки податку на додану вартість, який сплачується у складі ціни товарів (робіт, послуг), одна операція з продажу товару викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін цієї операції, які є платниками ПДВ, - у продавця - податкові зобов'язання, а у покупця - податковий кредит на аналогічну суму.

За таких обставин суд вважає, що невідповідність показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки так невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, як то погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо, а тому позовні вимоги у частинах визнання протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення коригувань показників податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» та зобов'язання Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс», підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами і нормативними актами.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а також те, що позивачем надано до суду належні та достатні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфлекс» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс» та складання Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс»;

Визнати протиправними дії Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо проведення коригувань показників податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс»;

Зобов'язати Дніпропетровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Біфлекс» за період березень, квітень 2014 р. у автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», що були змінені на підставі Акту №405/22-02/38873279 від 02.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біфлекс».

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біфлекс» судовий збір в розмірі 73,08 грн. (сімдесят три грн. 08 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30.07.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Парненко В.С. Парненко Ю.Ю. Ковтун