Ухвала

від 03.06.2014 по справі 826/13887/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13887/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

сп Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М.., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з позовом до Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі міста Києва у якому просив:

-визнати протиправним та скасувати рішення Пенсійного фонду України "Про результати розгляду скарги" за вих. № 21258/09-10 від 13.08.2013 року;

-визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва № 1232 від 29.03.2013 року "Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум єдиного внеску, фінансових санкцій".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2013 року в задоволені позову буо відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 18.11.2013 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2013 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судовм першої інстанції, на підставі звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ХОЛСТАЧЕР і Ко" до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва від 31.01.2013 року № 5 Управлінням складено акт №1232 від 29.03.2013 року відносно АТ "КБ "Експобанк", у якому зафіксовано вчинення правопорушення відповідно до п. 1 ч. 12 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у вигляді несвоєчасного зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум єдиного внеску. Зокрема, платіжними дорученнями ТОВ "ХОЛСТАЧЕР і Ко" від 19.12.2012 року № 379 на суму 501, 84 грн., № 380 на суму 8, 41 грн., №381 на суму 5912, 45 грн. списано кошти з рахунку товариства, відкритого у ПАТ "КБ "Експобанк", для перерахування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за листопад 2012 року. Проте, вказані кошти зараховані на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва лише 29.12.2012 року згідно картки особового рахунку вказаного платника. На підставі акту №1232 від 29.03.2013 року Управлінням 29.03.2013 року прийнято рішення №1232 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на рахунки органів Пенсійного фонду сум єдиного внеску, фінансових санкцій, яким за вказане порушення на ПАТ "КБ "Експобанк" застосовано штраф у сумі 642, 27 грн. (10% від суми своєчасно не зарахованої суми) та нараховано пеню в сумі 64, 23 грн. Вказане рішення отримано ПАТ "КБ "Експобанк" 03.04.2013 року. Після отримання рішення позивач оскаржив його до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві скаргою від 08.04.2013 року № 1101/1489. Скарга залишена без задоволення згідно листа Головного управління, отриманого позивачем 01.06.2013 року. 10.06.2013 року позивач за вих. № 1101/2403 звернувся до Пенсійного фонду України зі скаргою, у якій просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва з приводу застосування штрафних санкцій та складанням рішення від 29.03.2013 року № 1232 протиправними. В результаті чого, 16.08.2013 року позивач отримав рішення про результати розгляду скарги від 13.08.13 р. №21258/09-10, яким Пенсійний фонд України рішення Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва від 29.03.2013 року № 1232 без змін, скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд міста Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11). На підтвердження власної правової позиції позивачем було надано копії первинних документів: договору постачання продукції 0810/1 від 03.08.2010, укладеного між ТОВ «Архонт» як покупцем та ТОВ «ВКФ «Моноліт» як продавцем товарів, найменування, кількість та асортимент яких вказується в додатку до договору та видатковій накладній на кожну партію продукції, додаткової угоди №1 від 15.03.2012 року до вказаного договору, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур. Крім того, позивачем, на підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, придбаних за договором 0810/1 від 03.08.2010 року, було надано копії договорів, укладених з контрагентами, та актів приймання виконаних будівельних робіт за відповідні періоди. Також в матеріалах справи містяться документи щодо правосуб'єктності ТОВ «ВКФ «Моноліт»: довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, статут. В той же час, як вбачається з Акту перевірки, висновку про відсутність реальності операцій між позивачем та ТОВ «ВКФ «Моноліт» податковий орган дійшов на підставі відомостей, зафіксованих у актах ДПІ у Солом'янському районі м.Києва: від 31.01.2013 року №361/22.8-17/25284783 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Моноліт», код ЄДРПОУ25284783, з питання взаємовідносин: з ТОВ «Спендер» (код ЄДРПОУ 37046475) за березень 2012 року, з ТОВ «Євротранс-Альянс» (код ЄДРПОУ 37146943) за січень та березень 2012 року, з ТОВ «Тевазгруп «М» (код ЄДРПОУ 37317188) за березень та травень 2012 року, з ТОВ «Меріком ТЛ» (код ЄДРПОУ 37192476) за січень-лютий 2012 року, з ТОВ «Константабудсервіс»(код ЄДРПОУ 37316980) за квітень-травень 2012 року та з ТОВ «Фірма Астейт» (код ЄДРПОУ 37451016) за листопад-грудень 2011 року», від 24.07.2012 № 612/22-911/25284783 «Про неможливість проведення звірки ТОВ «ВКФ «Моноліт» (код ЄДРПОУ 25284783) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Євротраст-Альянс» (код ЄДРПОУ 37146943) за період з 01.02.2012 по 29.02.2012», від 22.11.2012 № 1199/22-817/25284783 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВКФ «Моноліт», код за ЄДРПОУ 25284783 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за липень 2012 року».

Згідно абзацу 2 пункту 3 розділу І "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (№984 від 22.12.2010; далі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно абзацу 3 пп.5.2. п.5. розділу ІІ Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Тобто, акт перевірки відповідного контрагента позивача є лише носієм доказової інформації та сам по собі не свідчить про наявність чи відсутність тих чи інших фактів та обставин. А тому не може бути підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України . В той же час, висновки Акту перевірки позивача стосуються ТОВ «ВКФ «Моноліт», а не ТОВ «Архонт». Разом з тим, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. При цьому, в частині покликання Акту перевірки на норми Цивільного кодексу України щодо недійсності правочину, перевіряючий, як вбачається із змісту Акту, вказує на відсутність реального характеру такого правочину. Враховуюч викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки викладені в постанові судуд першої інстанції від 18.11.2013 року та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2013 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволені апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "18" листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Гояйнов

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.