Постанова

від 14.07.2014 по справі 816/913/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 р. Справа № 816/913/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Штоми О.В.

представника позивача Петька А.В.

представника відповідача Курилко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Публічного акціонерного товариства " Тепловозоремонтний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014р. по справі № 816/913/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод "

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" (далі за текстом - ПАТ "Тепловозоремонтний завод", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року №0000252301 у частині донарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ПП "Транс-Тур", №0000262301 у частині донарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1182979,50 грн, у тому числі 788653,00 грн за основним платежем, 394326,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08 квітня 2014 року (том 2, а.с. 1-2).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2014 року №0000262301 за платежем податок на додану вартість у частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 788 653,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 394 326,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2014 року №0000252301 за платежем податок на прибуток у частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 797499,67 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 199374,92 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, просить оскаржувану постанову в частині задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також із постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000252301 від 17.02.2014р., не погодився позивач та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в зазначеній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов щодо скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення №0000252301 від 17.02.2014р., в решті залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового Кодексу України, ст. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача, ПАТ "Тепловозоремонтний завод" підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача, ДПІ у м. Полтаві - залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08 січня 2014 року по 25 січня 2014 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Тепловозоремонтний завод" (код ЄДРПОУ 13962568) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 31 січня 2014 року №462/16-01-22-01-09/13962568 (том 1, а.с. 54-85), у якому зафіксовано, крім іншого, наступні порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 181.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 2118457 грн, у тому числі за 3 квартал 2012 року на 961878 грн, за 4 квартал 2012 року на 1156579 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 803153 грн, у тому числі по періодам: за вересень 2012 року на 314034 грн, за жовтень 2012 року на 360900 грн, за листопад 2012 року на 72199,00 грн, за грудень 2012 року на 56020,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року:

- №0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 204 729,50 грн, у тому числі 803153,00 грн - за основним платежем, 401576,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, а.с. 92);

- №0000252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 648 071,25 грн, у тому числі 2 118 457,00 грн - за основним платежем, 529 614,25 грн - а штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том І, а.с. 92, зворотній бік).

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо завищення суми податкового кредиту та витрат в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Транс-Тур" за перевірений період.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правова позиція контролюючого органу полягає у відсутності факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Тепловозоремонтний завод" з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" за вересень - грудень 2012 року, оскільки відповідно до акту позапланової виїзної документальної перевірки вказаного контрагента позивача встановлено ознаки нереальності здійснення ними господарської діяльності за вказаний період у зв'язку з відсутністю необхідних умов для провадження господарської діяльності. Вказані обставини, на думку податкового органу, призвели до неправомірного формування позивачем податкового кредиту на суму 787834,38 грн. та валових витрат на суму 3939171,90 грн.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є визначальною для встановлення податкових зобов'язань та виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту та витрат обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2012 року між ВАТ "Тепловозоремонтний завод" (покупець) та ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (постачальник) укладено Договір поставки №07/09 (том 1, а.с. 151-152), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві матеріали (далі "товар") відповідно до рахунків та накладних, а покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 умов договору ціна та вартість товару зазначається у специфікаціях, які є додатками до договору.

Пунктом 3.2. умов договору передбачено, що постачання товару зі складу постачальника здійснюється автотранспортом покупця або перевізника. Завантаження товару на транспортний засіб здійснюється силами та за рахунок постачальника.

На виконання умов вищезазначеного договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: податкові накладні (том 1, а.с. 24-39), видаткові накладні (том 1, а.с. 16-23), накладні (том 1, а.с. 13-15), товарно-транспортні накладні (том 1, а.с. 40-45), специфікації до договору ( том 1, а.с. 153-155), платіжні доручення на оплату товару (том 1, а.с. 156-169).

Придбаний товар (запчастини, деталі, тощо) використовувався у господарській діяльності ПАТ "Тепловозоремонтний завод", з метою надання послуг та виконання робіт по ремонту.

Отже, сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, продавець здійснив поставку товарів у обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Також, колегією суддів встановлено, що у перевіреному періоді позивачем включено до складу витрат та податкового кредиту суми від отриманих транспортно-експедиційних послуг від ПП "Транс-Тур" (витрати на суму 117409 грн., податковий кредит - 819 грн.).

Так, між позивачем (замовник) та ПП "Транс-Тур" (виконавець) укладено контракт №29/08 від 29 серпня 2012 року (том 1, а.с. 131-132), за умовами якого замовник доручає, а виконавець виконує за рахунок його засобів та за окрему плату, від свого імені, транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що перевозяться у прямому та змішаному сполученні.

Згідно з п. 4.1. контракту передбачено, що сума Контракту складається з вартості провізних платежів та вартості послуг за транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 4.3. контракту по закінченню перевезення оформлюється двосторонній акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання послуг по виконаним обсягам перевезень.

На виконання умов вищезазначеного контракту, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем надано до суду належним чином завірені копії наступних документів: податкові накладні від 05 вересня 2012 року №66 (том 1, а.с. 135), від 05 листопада 2012 року №87 (том 1, а.с. 136); акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 21 вересня 2012 року №21/09 (том 1, а.с. 134), від 17 листопада 2012 року №17/11(том 1, а.с. 133).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем не заперечується факт реальності отриманих позивачем від ПП "Транс-Тур" транспортно-експедиційних послуг. Підставою для встановленого порушення є висновок податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за господарськими операціями позивача з ПП "Транс-Тур" щодо транспортно-експедиційного обслуговування колісних пар, які не є власністю позивача.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що між ПАТ "Тепловозоремонтний завод" (виконавець) та Радянсько Монгольським АТ "Улан-Баторська залізна дорога" (замовник) укладено договір на ремонт 36 колісних пар від 16 травня 2012 року №МТZ/12/087 (том 1, а.с. 137-138).

Відповідно до п. 3.5 зазначеного договору передбачено, що поставка колісних пар з ремонту буде виконана на умовах поставки DAP прикордонна станція Наушки Росія, згідно міжнародних правил Інкотермс 2010.

Таким чином, після виконання ремонту колісних пар ПАТ "Тепловозоремонтний завод" зобов'язаний був поставити їх замовнику, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність замовлення транспортно-експедиційних послуг.

Отже, витрати на транспортно-експедиційні послуги колісних пар безпосередньо пов'язані з діяльністю ПАТ "Тепловозоремонтний завод" та не залежать від права власності на колісні пари, як на цьому наполягає відповідач, а тому, позивач правомірно відніс суми з податку на додану вартість та валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Транс-Тур" від отриманих транспортно-експедиційних послуг.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності та необґрунтованості нарахування позивачу сум податку на додану вартість та податку на прибуток в результаті фінансово-господарських відносин з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", ПП "Транс-Тур" за перевірений період.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток розмірі 2648071,25 грн., в тому числі 2118457 грн. за основним платежем та 529614,25 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), враховуючи наступне.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності віднесення позивачем до складу фінансових витрат процентів у розмірі 6290273,00 грн, нарахованих на суму непогашених кредитів, оскільки позивачем не надано до суду доказів правомірності самостійного нарахування відсотків за договорами кредиту та овердрафта, основні зобов'язання по яким взагалі не сплачені.

Колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі Кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ (том 1, а.с. 118-124) та Договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ (том 1, а.с. 174-182) віднесено до складу фінансових витрат проценти у розмірі 6290273,00 грн, у тому числі у 3 кварталі 2012 року у сумі 3144756,00 грн, у 4 кварталі 2012 року у сумі 3145517,00 грн, самостійно нараховані на суму непогашених кредитів.

Відповідно до п. 1.3.4 кредитного договору №7-КБ від 29.11.2005 року нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця.

Згідно з п.1.3.1. кредитного договору №7-КБ від 29.11.2005 року з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що є невід'ємними частинами даного договору, однозначно визначені процентні ставки за користування кредитними коштами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що умовами договору не покладено обов'язок нарахування процентів на одну із сторін і, одночасно, він не містить заборони для жодної із сторін на нарахування процентів. Внаслідок цього, обов'язок нарахування процентів є обов'язком для кожної із сторін договору, оскільки процедура та ставки нарахування чітко прописані договором і не містять двозначності трактування.

Відповідно до п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат відносяться фінансові витрати, крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як встановлено п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням певних особливостей.

Згідно з п.п. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 Кодексу датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

В силу вимог п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, якою передбачені особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ПСБО №31 "Фінансові витрати", фінансові витрати визнаються: суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами, представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності та юридичними особами, що не займаються підприємницькою діяльністю (крім бюджетних установ), витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями); іншими юридичними особами витратами того звітного періоду, за який вони були нараховані (визнані зобов'язаннями), крім фінансових витрат, які капіталізуються.

Аналіз вказаних норм законодавства дає підстави для висновку, що фінансові витрати на нарахування процентів за кредитними договорами є витратами того звітного періоду, в якому було визнано проценти за користування кредитним коштами. При цьому, такі проценти включаються до складу витрат незалежно від сплати як основної суми кредиту, так само як і процентів.

За приписами п. 138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Своєю чергою, господарська операція - це дія або подія, що зумовлює зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Тепловозоремонтний завод" було проведено щомісячне нарахування відсотків на підставі договору № 7-КБ від 29.11.2005 року шляхом складання бухгалтерських довідок, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені бухгалтерські довідки мають усі необхідні реквізити первинного документа, що надають останнім юридичної сили та доказовості.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання умов кредитних договорів, правомірно нарахував відсотки та обґрунтовано сформував фінансові витрати у складі інших витрат в деклараціях з податку на прибуток за перевірені періоди, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення №0000252301 від 17.02.2014 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 1320957,33 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 330239,33 грн є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року по справі № 816/913/13-а скасувати в частині відмови в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0000252301 від 17 лютого 2014 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області .

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000252301 від 17 лютого 2014 року, прийняте Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, за платежем податок на прибуток в частині податкового зобов'язання за основним платежем 1320957,33 грн та штрафних (фінансових) санкцій 330239,33 грн.

В інший частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2014 року по справі № 816/913/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В. Судді (підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. Повний текст постанови виготовлений 21.07.2014 р.