Постанова

від 14.08.2018 по справі 816/913/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року

Київ

справа №816/913/14

адміністративне провадження №К/9901/3151/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представники відповідача - Леонова Ю.В., Биков В.А.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2014 року (суддя - Л.М. Петрова) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року (судді: Шевцова Н.В.(головуючий), Мінаєва О.М., Старостін В.В.) у справі №816/913/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" (далі - позивач, ПАТ Тепловозоремонтний завод ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 лютого 2014 року №0000252301 у частині донарахування податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз", Акціонерним комерційним банком "УкрСиббанк" та ПП "Транс-Тур", №0000262301 у частині донарахування суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 182 979,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на відсутність реальних правових наслідків є необґрунтованими. Крім того, позивач наполягав на правомірності включення до складу валових витрат нарахованих та не сплачених відсотків у сумі 6 290 273,00 грн за користування кредитними коштами, які були отримані у АКІБ "УкрСиббанк" та не повернені у термін, визначений кредитним договором. Зауважував, що сума відсотків нарахована самостійно підприємством відповідно до Кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ та Договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2014 року задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2014 року №0000262301 за платежем податок на додану вартість у частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 788 653,00 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 394 326,50 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17 лютого 2014 року №0000252301 за платежем податок на прибуток у частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем у сумі 797 499,67 грн та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 199 374,92 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийнято у цій частині нове рішення, яким задоволено адміністративний позов частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000252301 від 17 лютого 2014 року за платежем податок на прибуток у частині податкового зобов'язання за основним платежем 1 320 957,33 грн та штрафних (фінансових) санкцій 330 239,33 грн. У інший частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

4. Суд першої інстанції часткового задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку щодо неправомірності віднесення позивачем до валових витрат процентів у розмірі 6 290 273,00 грн, самостійно нарахованих на суму непогашених кредитів, оскільки доказів правомірності самостійного нарахування відсотків за договорами, основні зобов'язання по яким жодного разу позивачем не сплачені, ПАТ "Тепловозоремонтний завод" не надано.

Суд апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги у частині віднесення позивачем до валових витрат процентів у розмірі 6 290 273,00 грн, виходив з того, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання умов кредитних договорів, правомірно нарахував відсотки та обґрунтовано сформував фінансові витрати у складі інших витрат в деклараціях з податку на прибуток за перевірені періоди, у зв'язку з чим податкове повідомлення рішення №0000252301 від 17.02.2014 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 1 320 957,33 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 330239,33 грн є незаконним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову ПАТ Тепловозоремонтний завод повністю.

6. Касаційний розгляд справи проведено у судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ, згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір у цій справі, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31 січня 2014 року №462/16-01-22-01-09/13962568, оформленого за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на суму 2 118 457,00 грн; пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 803 153,00 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17 лютого 2014 року №0000262301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 204 729,50 грн, у тому числі 803 153,00 грн - за основним платежем, 401 576,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000252301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2 648 071,25 грн, у тому числі 2 118 457,00 грн - за основним платежем, 529 614,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами встановлено, що у перевірямий період позивач здійснював господарські операції з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" (постачальник) на підставі договору поставки від 07 вересня 2012 року, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцеві матеріали (далі "товар") відповідно до рахунків та накладних, а покупець зобов'язався здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 умов договору ціна та вартість товару зазначається у специфікаціях, які є додатками до договору.

Пунктом 3.2. умов договору передбачено, що постачання товару зі складу постачальника здійснюється автотранспортом покупця або перевізника. Завантаження товару на транспортний засіб здійснюється силами та за рахунок постачальника.

Про фактичне виконання вказаних господарських операцій свідчать наявні у матеріалах справи копії первинних документів: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, специфікації до договору, платіжні доручення на оплату товару.

Судами також встановлено, що придбаний товар (запчастини, деталі) використовувався у господарській діяльності ПАТ "Тепловозоремонтний завод", з метою надання послуг та виконання робіт по ремонту.

Також, у перевіряємий період позивачем включено до складу витрат та податкового кредиту суми від отриманих транспортно-експедиційних послуг від ПП "Транс-Тур" (витрати на суму 117 409,00 грн, податковий кредит - 819,00 грн).

Між позивачем (замовник) та ПП "Транс-Тур" (виконавець) укладено контракт №29/08 від 29 серпня 2012 року, за умовами якого замовник доручає, а виконавець виконує за рахунок його засобів та за окрему плату, від свого імені, транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, що перевозяться у прямому та змішаному сполученні.

Згідно з п. 4.1. контракту передбачено, що сума Контракту складається з вартості провізних платежів та вартості послуг за транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідно до пункту 4.3. контракту по закінченню перевезення оформлюється двосторонній акт виконаних робіт, який підтверджує факт надання послуг по виконаним обсягам перевезень.

На виконання умов вищезазначеного контракту в матеріалах справи наявні копії наступних документів: податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт (послуг).

Відповідачем не заперечується факт реальності отриманих позивачем від ПП "Транс-Тур" транспортно-експедиційних послуг. Підставою для встановленого відповідачем порушення є висновок податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту та витрат за господарськими операціями позивача з ПП "Транс-Тур" щодо транспортно-експедиційного обслуговування колісних пар, які не є власністю позивача.

Разом з тим, судами встановлено, що між ПАТ "Тепловозоремонтний завод" (виконавець) та Радянсько Монгольським АТ "Улан-Баторська залізна дорога" (замовник) укладено договір на ремонт 36 колісних пар від 16 травня 2012 року №МТZ/12/087. Відповідно до п. 3.5 зазначеного договору передбачено, що поставка колісних пар з ремонту буде виконана на умовах поставки DAP прикордонна станція Наушки Росія, згідно міжнародних правил Інкотермс 2010.

Після виконання ремонту колісних пар ПАТ "Тепловозоремонтний завод" зобов'язаний був поставити їх замовнику, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність замовлення транспортно-експедиційних послуг, у зв'язку з чим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що витрати на транспортно-експедиційні послуги колісних пар безпосередньо пов'язані з діяльністю ПАТ "Тепловозоремонтний завод" та не залежать від права власності на колісні пари, як на цьому наполягає відповідач, а тому, позивач правомірно відніс суми з податку на додану вартість та валових витрат по взаємовідносинах з ПП "Транс-Тур" від отриманих транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства сформовані на підставі акту від 24 грудня 2013 року №5763/16-03-22-02-12/34957936 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 31 жовтня 2013 року, за висновками якого, встановлено відсутність необхідних умов у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" для досягнення відповідних результатів у силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів.

Крім того, за висновками перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що ПАТ "Тепловозоремонтний завод" отримав кредитні кошти на підставі кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ та договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ. Однак, протягом періоду перевірки платник податків не здійснював погашення як основного зобов'язання кредитів так і відсотків за непогашені кредитні кошти, крім того додаткові угоди до кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ та договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ, які б передбачали перенесення термінів повернення кредитних коштів, підприємством з АКІБ "УкрСиббанк" не укладено. Більш того, ухвалою від 02 липня 2012 року у справі №8/1247/12 Господарського суду Полтавської області порушено провадження у справі про банкрутство за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ВАТ "Тепловозоремонтний завод".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що, позивачем на підставі кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ та договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ віднесено до складу фінансових витрат проценти у розмірі 6290273,00 грн, у тому числі у 3 кварталі 2012 року у сумі 3144756,00 грн, у 4 кварталі 2012 року у сумі 3145517,00 грн, самостійно нараховані на суму непогашених кредитів.

Відповідно до п. 1.3.4 кредитного договору №7-КБ від 29.11.2005 року нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця.

Згідно з п.1.3.1. кредитного договору №7-КБ від 29.11.2005 року з урахуванням всіх додаткових угод до нього, що є невід'ємними частинами даного договору, однозначно визначені процентні ставки за користування кредитними коштами.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності реального здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, з огляду на наявність акту про перевірки контрагента позивача, яким не було встановлено фактичного здійснення діяльності (придбання товарів, послуг) вказаним підприємством. Крім того, контролюючий орган вказує на неправомірність віднесення позивачем до складу фінансових витрат процентів, нарахованих на суму непогашених кредитів, оскільки позивачем не надано доказів правомірності самостійного нарахування відсотків за договорами кредиту та овердрафта, основні зобов'язання по яким взагалі не сплачені.

9. Позивачем надано відзив (заперечення) на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги, з огляду на відсутність порушення вимог податкового законодавства з боку позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Стаття 138

10.2.1. Пункт 138.2

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.2.2. Підпункт 138.5.2 пункту 138.5

Датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата визнання відсотків (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів)), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

10.2.3 Підпункт 138.10.5 пункту 138.10.

До складу інших витрат відносяться фінансові витрати, крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

10.3. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.4 Пункт141.1 статті 141

У разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ":

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

16. Фінансові витрати на нарахування процентів за кредитними договорами є витратами того звітного періоду, в якому було визнано проценти за користування кредитним коштами. При цьому, такі проценти включаються до складу витрат незалежно від сплати як основної суми кредиту, так само як і процентів.

Разом з тим, судами встановлено, що зі змісту досліджених договорів на ПАТ "Тепловозоремонтний завод" не покладено обов'язку щодо самостійного нарахування відсотків.

Будь-яких інших доказів правомірності самостійного нарахування відсотків за договорами, основні зобов'язання по яким жодного разу позивачем не сплачені, ПАТ "Тепловозоремонтний завод" при розгляді даної справи не надано.

Самостійно складені позивачем довідки не містять підписів, резолюцій, печаток уповноваженої особи банку, що унеможливлює здійснити перевірку правильності та достовірності нарахування процентів.

Крім того, із пояснень представника позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що частина заборгованості по кредиту списана ПАТ "УкрСиббанк" та зазначено ним, що звірку з ПАТ "УкрСиббанк" позивач не проводив, довідки з банку щодо суми нарахованих та несплачених відсотків у позивача також відсутні, додаткові угоди до кредитного договору від 29 листопада 2005 року №27-КБ та договору овердрафта від 15 вересня 2008 року №71-ОД-КБ, які б передбачали перенесення термінів повернення кредитних коштів, підприємством з ПАТ "УкрСиббанк" судам не надано.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

18. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в акті перевірки, в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

19. З огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, а також беручи до уваги вимоги вищенаведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання умов кредитних договорів, правомірно нарахував відсотки та обґрунтовано сформував фінансові витрати у складі інших витрат в деклараціях з податку на прибуток за перевірені періоди, зважаючи на відсутність підтвердження відповідними первинними документами віднесених витрат щодо сплати відсотків за кредитом.

20. У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття рішень) та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" та ПП "Транс-Тур". Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

21. Контролюючим органом всупереч вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів надання послуг, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про неправомірну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

22. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу щодо неможливості підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом посилаючись на акт перевірки ПАТ Тепловозоремонтний завод , оскільки проведення перевірки господарської діяльності контрагента позивача, не може свідчити про відсутність у нього права на формування валових витрат та включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких, сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

23. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено кожну господарську операцію позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими позивачем було сформовано витрати та податковий кредит, та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в запереченні на позовну заяву так і апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

25. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат процентів у розмірі 6 290 273,00 грн, самостійно нарахованих на суму непогашених кредитів.

26. У ході розгляду справи платником податків з огляду на приписи процесуального закону, що діяв на момент прийняття оскаржуваних рішень (частина перша статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України) підтверджено належними та допустимими доказами правомірність формування податкового кредиту за реально вчиненими господарськими операціями. Разом з тим, позивач неправомірно відніс до складу фінансових витрат проценти у розмірі 6290273,00 грн, нараховані на суму непогашених кредитів, оскільки позивачем не надано до суду доказів правомірності самостійного нарахування відсотків за договорами кредиту та овердрафта.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статті 44, 138, 139, 141, 198 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, у частині неправильного тлумачення закону та скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, що є підставою для скасування такого судового рішення, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2014 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року підлягає частковому задоволенню.

28. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

29. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі №816/913/14 скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду 10 квітня 2014 року у даній справі - залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду