Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/10069/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10069/14 30.07.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс"

про стягнення 108480,52 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Піскунова Л.М. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 30.07.14 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "ДПД Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" 108480,52 заборгованості за Договором про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13, з яких: 100 469,07 грн. - основний борг, 5109,38 грн. - пеня, 1696,44 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 1205,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/10069/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.06.2014р.

18.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014р. розгляд справи №910/10069/14 відкладено на 02.07.2014р.

01.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та пояснення по справі.

02.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 02.07.2014р. представник позивача - Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" надав пояснення по справі та заявив клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, просив його задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" у судове засідання 02.07.2014р. не з'явився, вимог суду не виконав, однак, 01.07.2014р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/10069/14 на 15 (п'ятнадцять) днів та відкладено розгляд справи № 910/10069/14 на 30.07.2014р.

30.07.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" надійшов розрахунок ціни позову.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" в судовому засіданні 30.07.2014р. надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" у судове засідання 30.07.2014р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 30.07.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2013р. між позивачем - Приватним акціонерним товариством "ДПД Україна" (виконавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" (клієнт) укладено Договір про надання послуг з доставки відправлень № ТЛ/1024/102/03-13 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання надавати послуги з організації та забезпечення доставки відправлень Клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана у вантажній квитанції/РПП, та у відповідності до Умов доставки виконавця (далі - Умови доставки), викладених у Додатку №1, що є невід'ємною частиною даного Договору, та чинного законодавства України, а клієнт зобов'язується сплачувати за доставку відправлень встановлену плату у відповідності з тарифами виконавця, та додатково 0,4 (нуль цілих чотири десятих) % комісійних від розміру оголошеної вартості вантажу.

Відповідно до п.п.7.2 п.7. Додатку №1 до Договору, підставою для надання послуг з доставки відправлень є заявка за забір відправлень, надана Клієнтом електронною поштою на адресу dpd/order@dpd.ua, отримання якої підтверджується зворотнім повідомленням електронною поштою на адресу клієнта.

У відповідності до п.п. 7.5. п.7. Додатку №1 до Договору, факт прийому відправлення оформлюється ВК/РПП. Відправлення приймається до перевезення згідно загальної кількості вказаних у ВК/РПП вантажних місць. У випадку невідповідності даних у ВК/РПП з фактичною кількістю відвантажених місць, у ВК/РПП ставиться позначка з інформацією про фактичну кількість прийнятих місць. ВК/РПП підписується обома Сторонами.

В п. 2.2. ст. 2. Договору, сторонами зафіксовано визначення вантажної квитанції, а саме - вантажна квитанція це транспортний документ, за яким здійснюється доставка відправлення, та яка належним чином оформлена клієнтом за формою, встановленою виконавцем.

В п.2.1. ст. 2 Договору вказано, що відправлення це кореспонденція або вантаж, який передано/прийнято до доставки, та перевозиться за вантажною квитанцією за виключенням поштових переказів, простих та реєстрованих листів, поштових карток, бандеролей.

На виконання умов Договору, у період з 15.06.2013 року по 15.08.2013 року здійснював забір відправлень від відповідача та подальшу їх доставку. Даний забір відправлень здійснювався на підставі вантажних квитанцій, та реєстрів приймання-передачі номери відправлень по яким вказані: в калькуляції до акту №8 виконаних робіт з доставки відправлень AT "ДПД Україна" від 30.06.2013 року за період з 15.06.2013 року по 30.06.2013 року; в калькуляції до акту №9 виконаних робіт з доставки відправлень AT "ДПД Україна" від 15.07.2013 року за період з 01.07.2013 року по 15.07.2013 року; в калькуляції до акту №10 виконаних робіт з доставки відправлень AT "ДПД Україна" від 31.07.2013 року за період з 16.07.2013 року по 31.07.2013 року; в калькуляції до акту №11 виконаних робіт з доставки відправлень AT "ДПД Україна" від 15.08.2013 року за період з 01.08.2013 року по 15.08.2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Згідно п.5.3. Договору, оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку-фактури, та/або в готівковій формі в порядку визначеному законодавством України.

На виконання умов Договору, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури: №4103 від 30.06.2013 року на суму 42 788,41 грн.; №3976 від 15.07.2013 року на суму 44 853,88 грн.; №4313 від 31.07.2013 року на суму 15 459,63 грн.; №4433 від 15.08.2013 року на суму 8 155,57 грн.

Відповідно до п. 5.4. Договору, клієнт зобов'язується здійснювати сплату послуг впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення рахунків-фактур та Актів виконаних робіт, та/або сплатити за послуги шляхом 100% попередньої оплати.

Відповідно до п.5.5. Договору, разом з рахунком клієнту надається два примірники Акту виконаних робіт та податкова накладна.

Пунктом п. 5.6. Договору визначено, що клієнт зобов'язаний розглянути Акт виконаних робіт, підписати його і повернути виконавцеві один примірник або надати вмотивовані зауваження. При відсутності письмово викладених та надісланих на поштову адресу виконавця зауважень в п'ятиденний строк з моменту відправки/передачі Акту клієнту, Акт виконаних робіт вважається погодженим та підписаним клієнтом, а послуги прийнятими, відповідно до умов цього Договору. Датою відправки/передачі Акту виконаних робіт сторони домовились вважати дату відмітки про прийняття від представника виконавця представником кур'єрської служби доставки, та/або безпосередньо представником клієнта, та/або дату поштового штампу на документі, що свідчить про відправлення листа через в будь-яке поштове відділення.

На виконання умов Договору, разом з рахунками відповідачу були направлені Акти виконаних робіт (наданих послуг): №8 від 30.06.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, №10 від 31.07.2013 року, №11 від 15.08.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи Акти виконаних робіт (наданих послуг): № 8 від 30.06.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, № 11 від 15.08.2013 року були підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 31.07.2013 року відповідачем не підписаний та не повернений позивачу.

Відповідач, в порушення умов Договору, частково оплатив рахунок-фактуру №4103 від 30.06.2013 соку на суму 10778,41 грн., що підтверджується банківською випискою за рахунку позивача.

Позивач в позові зазначає, що Акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату були направлені на вказану в договорі адресу відповідача шляхом відправлення простого листа через поштове відправлення.

Також, 31.10.2013 року позивач разом з вимогою про оплату заборгованості повторно направив на вказану в договорі адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення рахунки на оплату №4103 від 30.06.2013 року, №3976 від 15.07.2013 року, №4313 від 31.07.2013 року та відповідні Акти виконаних робіт (наданих послуг), а саме: №10 від 31.07.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, №8 від 30.06.2013 року. Направлення вказаних рахунків та Актів підтверджується описом вкладення в поштовий конверт від 31.10.2013р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03045 1393621 та поштовим конвертом, повернутим поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складає 100 469,07 грн.

Згідно умов викладених в п.6.10. Договору, у випадку прострочення клієнтом строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором, виконавець має право застосувати пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день заборгованості.

Враховуючи наявність заборгованості за Договором 100 469,07 грн., позивачем нараховано пеню у розмірі 5109,38 грн., 3% річних у розмірі 1696,44 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1205,63 грн.

З огляду на вищевикладене, позивач - Приватне акціонерне товариство "ДПД Україна" звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" про стягнення 108480,52 заборгованості за Договором про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13, з яких: 100 469,07 грн. - основний борг, 5109,38 грн. - пеня, 1696,44 грн. - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 1205,63 грн.

Відповідач відзиву на позов не надав, проте, в письмових поясненнях, що надійшли до суду 01.07.2014р. зазначив, що позивач не надав доказів відправлення рахунків-фактур та актів виконаних робіт, Акт виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 31.07.2013 року відповідачем не підписаний, а доказів надання послуг за вказаним Актом позивачем не надано, рахунки №4418 від 15.08.2013р. та №14668 від 15.12.2011р. позивачем суду не надані. Також, відповідач вказував, що укладений між сторонами договір є договором перевезення, а тому позивачем пропущено строки позовної давності для заявлення даного позову.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання позивачем відповідачем послуг підтверджується Актами виконаних робіт (наданих послуг) № 8 від 30.06.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, №10 від 31.07.2013 року, № 11 від 15.08.2013 року.

Судом встановлено, що Акти виконаних робіт (наданих послуг): № 8 від 30.06.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, № 11 від 15.08.2013 року були підписані сторонами та скріплені їх печатками. Будь-яких зауважень або заперечень щодо наданих послуг згідно вищевказаних актів матеріали справи не містять.

Відповідач частково оплатив рахунок-фактуру №4103 від 30.06.2013 соку на суму 10778,41 грн., що підтверджується банківською випискою за рахунку позивача.

Акт виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 31.07.2013 року відповідачем не підписаний та не повернений позивачу. Будь-яких письмових заперечень та зауважень щодо наданих послуг згідно даного Акту від відповідача позивачу не надходило. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивачем зазначено, що Акти виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки на оплату були направлені на вказану в договорі адресу відповідача (м. Київ, вул.. Очаківська, 5/6) шляхом відправлення простого листа через поштове відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що 31.10.2013 року разом з вимогою про оплату заборгованості позивач повторно направив на вказану в договорі адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення рахунки на оплату №4103 від 30.06.2013 року, №3976 від 15.07.2013 року, №4313 від 31.07.2013 року та відповідні Акти виконаних робіт (наданих послуг), а саме: №10 від 31.07.2013 року, №9 від 15.07.2013 року, №8 від 30.06.2013 року. Направлення вказаних рахунків та Актів підтверджується описом вкладення в поштовий конверт від 31.10.2013р., рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03045 1393621 та поштовим конвертом, повернутим поштовим відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що послуги надані згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) №10 від 31.07.2013 року прийняти відповідачем без зауважень та заперечень, у зв'язку з чим підлягають оплаті.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за Договором про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13 в розмірі 100 469,07 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем належними доказами не спростована.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем порушено зобов'язання за Договором про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13 у частині оплати наданих послуг, заборгованість у розмірі 100 469,07 грн. за даним Договором підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки розмір невиконаного зобов'язання за Договором про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу 100 469,07 грн. підлягають задоволенню судом.

Позивач, просить суд стягнути з відповідача 5109,38 грн. - пені, нарахованої за рахунком №4103 від 30.06.2013р. з 07.11.2013р. (181 день), нарахованої за рахунком №3976 від 15.07.2013р. з 22.07.2013р. (181 день), нарахованої за рахунком №4313 від 31.07.2013р. з 07.08.2013р. (181 день), нарахованої за рахунком №4433 від 15.08.2013р. з 22.08.2013р. (181 день), 3% річних у розмірі 1696,44 грн., нарахованих з 23.08.2013р. (203 дні), інфляційні втрати у розмірі 1205,63 грн., нарахованих в період з серпня 2013 року по лютий 2014 року.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно умов викладених в п. 6.10. Договору, у випадку прострочення клієнтом строків виконання своїх грошових зобов'язань за цим Договором, виконавець має право застосувати пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день заборгованості.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст. 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Таким чином нарахування пені, за рахунком №4103 від 30.06.2013р. має здійснюватись з 08.11.2013р. (181 день), нарахованої за рахунком №3976 від 15.07.2013р. з 23.07.2013р. (181 день), нарахованої за рахунком №4433 від 15.08.2013р. з 23.08.2013р. (181 день).

Також, враховуючи те, що Акт №10 від 31.07.2013 року не був підписаний відповідачем, враховуючи положення п. 5.6. Договору, нарахування пені за рахунком №4313 від 31.07.2013р. має здійснюватись з 01.11.2013р. (наступний день після дати відправки, яка зазначена на поштовому штемпелі) (181 день).

Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 5109,38 грн. в межах розміру позовних вимог.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 100469,07 грн. з серпня 2013р. по лютий 2014р., встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати (нарахування яких, у відповідності до строку оплати встановленого Договору та ст. 253 ЦК України має здійснюватись з 23.08.2013р.) у розмірі 1205,63 грн. в межах розміру позовних вимог.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних здійснений позивачем, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1676,32 грн. нарахування яких, у відповідності до строку оплати встановленого Договору та ст. 253 ЦК України має здійснюватись з 23.08.2013р. та на суму боргу без урахування суми інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем пропущено строки позовної давності для заявлення даного позову, то суд зазначає наступне.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Як встановлено судом вище, укладений між сторонами Договір про надання послуг з доставки відправлень від 01.03.2013р. №ТЛ/1024/102/03-13 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому положення статті 315 ГК України до даного договору не застосовуються.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи те, що обов'язок оплати заборгованості за даним Договором згідно рахунків №4103 від 30.06.2013 року, №3976 від 15.07.2013 року, №4313 від 31.07.2013 року, №4433 від 15.08.2013 року виник у відповідача в липні - серпні 2013 році, а позивач звернувся до суду в травні 2014 року, то строки позовної давності позивачем не пропущені.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лоджистікс" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 72, код ЄДРПОУ 36196857) на користь Приватного акціонерного товариства "ДПД Україна" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, будинок 5, код ЄДРПОУ 35325422) 100469 (сто тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 07 коп. - основного боргу, 5109 (п'ять тисяч сто дев'ять) грн. 38 коп. - пені, 1676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 32 коп. - 3% річних, 1205 (одну тисячу двісті п'ять) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев'ять) грн. 21 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.08.2014р.

Суддя О.В. Гулевець