Постанова

від 30.07.2014 по справі 921/78/14-г/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

---

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" липня 2014 р.                                                   Справа №   921/78/14-г/16 Текст Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого-судді                                                                       Бойко С. М. суддів                                                                                          Бонк Т. Б.                                                                                                                        Марко Р. І. при секретарі Томкевич Н., з участю  представників: позивача    не з'явився, відповідача  з'явився, розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, від імені якого діє Філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” на рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2014 року, суддя Шпакович О. Ф., у справі № 921/78/14-г/16 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газового обладнання “Альфа-Газпромкомплект” (46020, м. Тернопіль, вул. Подільська, 40; ідент.код 21131678) до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, від імені якого діє Філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (79053, м. Львів, вул. Рубчака, 3; ідент.код 25560823) про стягнення коштів у сумі 43     519,27грн. ВСТАНОВИВ: рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2014 року в справі №921/78/14-г/16 позов товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газового обладнання “Альфа-Газпромкомплект” до Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” про стягнення коштів у сумі 43     519,27грн. задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод газового обладнання “Альфа-Газпромкомплект”  суму боргу 20    700,000грн., 3% річних від простроченого платежу в сумі 997,78грн. та інфляційні втрати у сумі 165,60грн., а також – судовий збір у сумі 917,71грн. В решті вимог в частині стягнення штрафу – відмовлено, оскільки сторонами у договорі не було обумовлено розмір стягнення штрафу. Судом першої інстанції також відмовлено у стягненні витрат на послуги адвоката за їх недоведеністю. Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, від імені якого діє Філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2014р., звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати частково, а саме в частині стягнення 165, 60 грн. інфляційних витрат та 997, 78 грн. 3% річних та винести нове рішення в частині нарахувань 3% річних та інфляційних витрат. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що на думку апелянта, позивачем не було вжито заходів щодо запобігання виникнення заборгованості, оскільки претензія № 438 від 24.07.2013 року про оплату заборгованості була направлена лише через рік після закінчення терміну оплати. Жодних відзивів на дану апеляційну скаргу не надходило. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2014 року частково, а саме в частині стягнення 165, 60 грн. інфляційних витрат та 997, 78 грн. 3% річних та винести нове рішення в частині нарахувань 3% річних та інфляційних витрат. Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Розглянувши наявні в справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, від імені якого діє Філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи  23.07.2012 Сторонами укладено Договір, згідно з умовами якого (п.1) Позивач поставив Відповідачу регулятори загальною вартістю 41    400,00грн.           Факт поставки підтверджує двостороння Накладна №179 від 23.07.2012.           Згідно з умовами п.7.1. Договору, Відповідач зобов'язався здійснити оплату у 30-денний строк з моменту отримання продукції, проте, допустив порушення грошового зобов'язання: оплату здійснено несвоєчасно та лише частково (30.10.2012 сплачено кошти у сумі 20    700,00грн.).           Відповідно, сума боргу складає 20    700,00грн.           Згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦКУ, Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних від простроченого платежу та інфляційні втрати, сума яких складає 997,78грн. та 165,60грн. (відповідно).           Крім цього, Позивачем, у зв'язку з простроченням платежу, нараховано Відповідачу:           -пеню у розмірі облікової ставки НБУ (від суми боргу) за кожен день прострочення платежу (упродовж 22.08.12 - 27.01.14), сума якої складає 2    401,19грн.;           -пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару, сума якої складає 12    233,70грн.;           -штраф за прострочення платежу понад 30 днів у розмірі 7% від вартості товару, сума якого складає 2    898,00грн.           Підставою нарахування вказаних штрафних санкцій Позивачем зазначено умови п.10.1 Договору, згідно з якими “постраждала Сторона застосовує (у розмірі, визначеному ст.231 ГКУ) санкції в порядку, передбаченому законодавством України”.           Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, норма ч.6 ст.231 ГКУ визначає лише загальні умови нарахування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань, конкретний розмір яких підлягає обов'язковому погодженню у Договорі.           Крім цього, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що, згідно з нормами ст.ст. 547, 548 ЦКУ, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється лише у письмовій формі. Тому, відсутність факту погодження у Договорі підстав стягнення та розміру неустойки (за порушення грошового зобов'язання) зумовлює безпідставність її нарахування (та стягнення).           Згідно з нормами ч.ч.2, 4 ст.231 ГКУ, санкції за порушення зобов'язань, що не є грошовими, застосовуються у розмірі, визначеному договором.           Підстави застосування зазначених норм ч.ч.2, 4 ст.231 ГКУ у даному випадку – відсутні, оскільки наявний лише факт порушення грошового зобов'язання (а не іншого зобов'язання).           Суд першої інстанції вірно вказав, що відсутні правові підстави для стягнення з Відповідача вартості послуг з надання правової допомоги (4    123,00грн.), оскільки відсутні докази того, що зазначені витрати є оплатою послуг адвоката (згідно з нормами ст.ст.44 (ч.1), 49 (ч.5) ГПКУ, покладенню на відповідача підлягають витрати на оплату послуг адвоката).           Щодо твердження відповідача про те, що не було вжито заходів щодо запобігання виникнення заборгованості, оскільки претензія № 438 від 24.07.2013 року про оплату заборгованості була направлена лише через рік після закінчення терміну оплати, проте дана обставина не має правового значення. Надіслання претензії- це право, а не обов'язок позивача. Обов'язок оплати за договором поставки у відповідача виник після одержання товару(ст.692 ЦК України). Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд, вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте, з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування. Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: 1.          В задоволенні апеляційної скарги публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз”, від імені якого діє Філія “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” відмовити. 2.          Рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2014 року у справі №921/78/14-г/16 залишити без змін. 3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. 4.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського           суду.           Повний текст постанови виготовлений 04.08.2014 р. Головуючий суддя                                                            Бойко С. М. Суддя                                                                                Бонк Т. Б.           Суддя                                                                                Марко Р. І.