Постанова

від 28.10.2014 по справі 921/78/14-г/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 921/78/14-г/16 Вищий господарський суд України в складі колегії

Овечкін В.Е.- головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: ПуАТ "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Кізима Т.М. розглянув касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 30 липня 2014 року у справі№ 921/78/14-г/16 господарського суду Львівської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Завод газового обладнання "Альфа-Газпромкомплект" до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" простягнення 43 519, 27 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.2014р. (Шпакович О.Ф.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод газового обладнання "Альфа-Газпромкомплект" суму боргу 20 700,000грн., 3% річних в сумі 997, 78грн. та інфляційних втрат у сумі 165, 60 грн., а також - судовий збір у сумі 917, 71 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Суд дійшов висновку, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати грошових коштів за договором б/н від 23.07.2012 р., тому задовольнив вимоги в частині стягнення суми боргу 20 700,000грн., 3% річних в сумі 997, 78грн. та інфляційних втрат у сумі 165, 60 грн., а також - судовий збір у сумі 917, 71 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. (судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б., Марко Р.І.) рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2014 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних з підстав порушення процесуальних та матеріальних норм права, прийняти нове рішення.

Скаржник вважає, що позивачем не були вчасно вжито заходів стосовно запобігання виникнення заборгованості, оскільки претензія №438 від 24.07.2013р. про оплату заборгованості була направлено лише через рік після закінчення терміну оплати за отриману продукцію, а тому виникнення боргу 3% річних та інфляційних втрат сталося з вини позивача і ці суми не підлягають стягненню з відповідача.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Завод газового обладнання "Альфа-Газпромкомплект" та публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" було укладено договір б/н від 23.07.2012 (далі - договір).

Згідно з п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити і передати у власність товар, а покупець прийняти та оплатити його у асортименті, кількості і ціни товару відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW в м. Тернопіль, відповідно до "ІНКОТЕРМС". Товар повинен бути повністю поставленим Покупцю протягом 30 днів після підписання договору. Датою поставки вважається дата підписання Сторонами накладної.(п.п. 5.1., 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору загальна сума договору складає: 41400, 00грн.

Покупець проводить розрахунки по оплаті з Продавцем після виписки накладної на продукції шляхом післяплати протягом 30 календарних днів після отримання продукції (розділ 7 договору).

Факт поставки підтверджується двосторонньою накладною № 179 від 23.07.2012 р.

Сторонами до договору було підписано специфікацію №1 від 23.07.2012 р., якою визначено, що постачанню відповідачу підлягає регулятор РТГТ-50/50(РДГ); регулятор РДГ-80В, разом по специфікації продукції на суму 41400, 00 грн.

Суд касаційної інстанції визнає правильним правовий висновок апеляційної інстанції , що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаний з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення по купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржником на виконання умов договору від 23.07.2012р. б/н було поставлено відповідачу товар на загальну суму 41400, 00грн., що підтверджується накладною №179 від 23.07.2012р.

Судом також встановлено, що не заперечується сторонами факт отримання товару від позивача в повному обсязі за вище зазначеною видатковою накладною за договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було здійснено оплату несвоєчасно та лише частково у сумі 20 700, 00 грн.

Відповідно, сума боргу складає 20 700, 00 грн.

Згідно з нормою ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, Позивачем нараховано Відповідачу 3% річних від простроченого платежу та інфляційні втрати, сума яких складає 997, 78 грн. та 165, 60 грн.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до вимог ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, доводи скаржника про безпідставність нарахування річних та інфляційних втрат правильності правових висновків суду не спростовують, так як грунтуються на невірному довільному тлумаченні умов договору, яке суперечить буквальному значенню умов договору щодо порядку розрахунків, не враховують вищенаведені норми закону щодо підстав застосування відповідальності по сплаті відсотків річних та інфляційних втрат, тому відхиляються як неправомірні.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає оскаржувані постанову та рішення такими, що відповідають нормам матеріального права, тому залишає їх без зміни, а в задоволенні скарги відмовляє.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 р. та рішення господарського суду Львівської області від 05.05.2014р. у справі № 921/78/14-г/16 господарського суду Львівської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун