Постанова

від 04.08.2014 по справі 803/1465/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року Справа № 803/1465/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,

за участю представника позивача Мороза І.С.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтехпром" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000312200,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньтехпром" (далі - ТзОВ "Волиньтехпром") звернулося з позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000312200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ківерцівською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом від 22 вересня 2012 року №0003 при розрахунках з фірмою "Ксучанг Фухуа Глас, ЛТД". За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000312200, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 10 527,86 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу помилковими в частині визначення пені у сумі 3158,39 грн. за прострочення терміну надходження товару за вказаним вище контрактом, оскільки моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Відповідач пов'язує момент надходження товару за зовнішньоекономічним контрактом з датою оформлення вантажно-митної декларації (ВМД), що не відповідає нормам чинного законодавства.

Також позивач вказує, що акт перевірки від 23 січня 2014 року №88/2200/35281349 за своїм змістом не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема статті 86 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №984, і не узгоджується за своїм змістом з фактичними обставинами.

З урахуванням викладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову його вимог не визнав (а.с.83-84). В обґрунтування заперечень вказав, що перевіркою встановлено факт проведення позивачем авансових платежів за контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003. Товар на суму 29269,82 доларів США надійшов з порушенням терміну, встановленого статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - митне оформлення проведено 27 грудня 2013 року.

Вважає, що з урахуванням положень Митного кодексу України під моментом імпорту слід розуміти завершення усіх заходів, встановлених законодавством (в тому числі щодо митного оформлення і декларування), що засвідчується ВМД. Так згідно з Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, банк знімає з контролю операцію нерезидента в разі імпорту товару з ввезенням його на територію України після отримання інформації про цю операцію в реєстрі митних декларацій.

Щодо розбіжностей в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні щодо номера акта перевірки, суми авансових платежів відповідач зазначив, що в даному випадку мають місце механічні помилки, що в цілому не роблять ці документи недійсними та не є підставою для скасування рішення у разі правильного відображення порушень позивачем вимог чинного законодавства.

З наведених підстав Ківерцівська ОДПІ просила відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та з урахуванням уточнення предмету позову просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 23 січня 2014 року №0000312200 в частині нарахування пені у сумі 3158,39 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення позивачем визнається.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні, та просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов з урахуванням заяви представника позивача у судовому засіданні про зменшення позовних вимог підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ "Волиньтехпром" зареєстроване у встановленому порядку як юридична особа, перебуває на податковому обліку в Ківерцівській ОДПІ. Вказані обставини підтверджуються спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, актом від 23 січня 2014 року №88/2200/35281349 (а.с.37, 71).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 17 січня 2014 року № 15 (а.с.93) згідно з пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та з урахуванням інформації Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" від 06 грудня 2013 року № 12804/850 Ківерцівською ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ "Волиньтехпром" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 15 травня 2013 року по 20 січня 2014 року. Перевіркою передбачено вивчення стану розрахунків позивача за зовнішньоекономічними контрактами від 22 вересня 2012 року № 0003 та контракту від 15 травня 2013 року № 2.

За результатами перевірки складено акт від 23 січня 2014 року №88/2200/35281349, яким встановлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що полягає у порушенні визначених законом строків надходження товару за контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003 (а.с.70-79, далі - акт перевірки).

На підставі акта перевірки Ківерцівською ОДПІ 23 січня 2014 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000312200, яким позивачеві нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 10 527,86 грн. згідно з розрахунком, викладеним у додатку 2 до акта перевірки (а.с.80).

Враховуючи те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте Ківерцівською ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору воно перевірялось судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000312200 в частині нарахування пені у сумі 3 158,39 грн., а тому воно в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 22 вересня 2012 року між ТзОВ "Волиньтехпром" (покупцем) та фірмою "Ксучанг Фухуа Глас, ЛТД" (продавцем) укладено контракт № 0003, відповідно до умов якого продавець погодився продати, а покупець купити товар (автоскло) відповідно до додатку до контракту, на загальну суму 1 000 000,00 доларів (а.с.51-67).

Отже, відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

Пунктами 1.1, 3.2, 3.3 контракту передбачено, що покупець сплачує 30 відсотків загальної вартості товару до початку його виготовлення, на підставі виставленого рахунку фактури, та специфікації, які є узгодженими двома сторонами, та 30 відсотків вартості товару після виготовлення замовленого товару, перед відправкою покупцю. Після відправлення товару з порту міста Чіндао (Китай) покупець сплачує 100 відсотків передоплату вартості товару до отримання в порту на умовах поставки CIF м. Іллічівськ, Україна, або CIF м. Одеса, Україна, або CIF м. Гдиня , Польща.

Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - Інкотермс-2000, поставка за умовами CIF вважається виконаною продавцем з моменту передачі товару на борт судна в порту відвантаження.

Як вбачається з акта перевірки і не заперечується представниками сторін в судовому засіданні, на виконання договірних зобов'язань за вказаним контрактом ТзОВ "Волиньтехпром" у 2013 році здійснило передоплату за імпортну продукцію (автоскло) на рахунок фірми "Ксучанг Фухуа Глас, ЛТД" у сумі 29 269,82 доларів (або 233 953,67 грн.)., зокрема: платіжними дорученнями від 29 серпня 2013 року № 5 та від 15 жовтня 2013 року № 6 перераховано по 14 634,84 доларів (а.с.81-82).

Товар, який був поставлений згідно з контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003, - скло зміцнене загартоване у кількості 20850 кг на суму 29 269,82 доларів - фактично перетнув митний кордон України 18 грудня 2013 року (порт м. Одеса), що підтверджується відповідною відміткою "Під митним контролем", зробленою Південною митницею на коносаменті № MSCUQN259331 (а.с.68), який є перевізним документом, як передбачено контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003 (а.с.54) і засвідчує прийняття вантажу для перевезення морським шляхом та, водночас, є товаросупроводжуючим документом для одержання вантажу тим, на кого він виписаний - ТзОВ "Волиньтехпром".

З ВМД № 205070000/2013/63022 слідує, що мите оформлення вказаної партії товару, імпортованої на митну територію України, завершено Ягодинською митницею 27 грудня 2013 року (а.с.69) на підставі документів, що подавалися для митного оформлення, в тому числі і коносаменту № MSCUQN259331.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що граничним терміном надходження товару є 27 листопада 2013 року, а моментом імпорту (надходження) слід вважати дату завершення оформлення ВМД, тобто 27 грудня 2013 року. За таких обставин, податковий орган стверджує, що поставка товару була здійснена із затримкою у 30 днів, що потягнуло за собою нарахування пені у сумі 10527,86 грн.

Проте з такими доводами, а відповідно і з розрахунками, суд не погоджується та зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін "момент перетину товаром митного кордону України" конкретизується існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема, у Митному кодексі України .

Так, пунктом 4 статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час ввезення позивачем товару на митну територію України) встановлено, що ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

У розумінні статті 10 Митного кодексу України межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Відповідно до статті 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Частиною шостою статті 321 МК України встановлено, що митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Аналіз відповідних положень МК України дає підстави для висновку, що перебування товару "під митним контролем" неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску "Під митним контролем" з відповідною датою перетину митного кордону, що підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину митного кордону.

Слід зазначити, що дата оформлення ВМД не завжди збігається з датою фактичного перетину митного кордону України, оскільки сама ВМД є документом, що підтверджує права особи на розміщення товарів у заявленому митному режимі і права та обов'язки зазначених у ній осіб щодо здійснення ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій. Тобто, така дія має дещо інше юридичне значення, ніж підтвердження виконання поставки продавцем до покупця.

Поняття "перетин товаром митного кордону України" та "пропуск через митний кордон України" не є тотожними, і обов'язковими для врахування при вирішенні питання визначення дати імпорту, оскільки пропуск через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.

З огляду на викладене, суд вважає, що для цілей застосування статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Отже, моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України, що у даному випадку підтверджується проставлянням 18 грудня 2013 року відбитку штампа Південної митниці "Під митним контролем" на коносаменті № MSCUQN259331, - додатку до ВМД типу ІМ-40.

Такі висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 01 липня 2009 року № 21-890во09, від 22 грудня 2009 року № 21-1411во09, від 4 липня 2011 року №21-136а11, які в силу частини першої статті 244-2 КАС України є обов'язковими для врахування і суб'єктами владних повноважень, і усіма судами України.

В свою чергу, судом встановлено, що висновок про прострочення позивачем розрахунків в іноземній валюті за згадуваним зовнішньоекономічним контрактом, відповідач пов'язує з моментом завершення митного оформлення поставки конкретної партії товару. Однак такий висновок податкового органу про визначення моменту імпорту в залежності від оформлення вантажної митної декларації є помилковим, оскільки, як встановлено судом, оформлення ВМД відбувається за результатами митного оформлення вже після фактичного переміщення товару через митний кордон.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14 листопада 2013 року № 453 (чинна на час виникнення спірних правовідносин, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за № 1951/24483) передбачено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Підставою для зупинення строку, передбаченого статтями 1 і 2 цього Закону або встановленого Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, та не нарахування пені за його порушення в цей період, є прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами (частина друга статті 4 Закону).

Висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, на імпортні операції позивачем не отримувався. Позивач не заперечує відсутність у вказаний період підстав для зупинення строку та не нарахування пені відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Згідно із дослідженим розрахунком пені за прострочення термінів надходження імпортного товару (додаток №2 до акта перевірки) сума пені, нарахованої контролюючим органом за контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003, становить 10527,86 грн. за період з 28 листопада 2013 року по 27 грудня 2013 року. При цьому перебіг визначеного постановою правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 90-денного строку для розрахунків закінчився 27 листопада 2013 року, з чим погоджуються обидві сторони (позивач провів оплату за товар на підставі платіжного доручення від 29 серпня 2013 року № 5 у сумі 14634,84 доларів). Момент імпорту товару відповідач пов'язує з завершенням митного оформлення - 27 грудня 2013 року на підставі ВМД № 205070000/2013/63022 (а.с.88).

Однак, як уже зазначалося, товар за контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003, - скло зміцнене загартоване у кількості 20850 кг на суму 29 269,82 доларів фактично імпортований (перетнув митний кордон України) 18 грудня 2013 року, про що свідчить відповідна відмітка Південної митниці "Під митним контролем" на коносаменті № MSCUQN259331.

Отже, через помилковість визначення відповідачем моменту вчинення імпортної операції, Ківерцівською ОДПІ неправомірно нараховано ТзОВ "Волиньтехпром" пеню за зовнішньоекономічним контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003 у зв'язку із простроченням розрахунків у сумі 14634,84 доларів за період з 19 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року, оскільки датою здійснення імпорту (дата перетинання митного кордону України) є 18 грудня 2013 року, а не 27 грудня 2013 року.

При цьому, зі змісту позовної заяви та з наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, встановлено, що позивачем визнається факт прострочення встановленого частиною першою статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" строку поставки товарів при їх імпортуванні та не оспорюється нарахована сума пені за період з 28 листопада 2013 року по 18 грудня 2013 року - 7369,47 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, Ківерцівською ОДПІ неправомірно визначено позивачу суму пені за прострочення термінів надходження імпортного товару за період з 19 грудня 2013 року по 27 грудня 2013 року у сумі 3 158,39 грн.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що відповідач неповно і невсебічно провів перевірку стану здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003, діяв необґрунтовано та нерозсудливо, не на підставі закону, застосовуючи фінансові санкції за час, протягом якого товар знаходився на митній території України і був фактично імпортований суб'єктом господарювання. На думку суду, в даному випадку Ківерцівською ОДПІ належними та допустимими доказами не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року №0000312200 в частині нарахування пені у сумі 3 158,39 грн.

За таких обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Ківерцівської ОДПІ від 23 січня 2014 року №0000312200 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення ТзОВ "Волиньтехпром" пені за прострочення термінів надходження імпортного товару у сумі 3 158,39 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення керувався Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, якою передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України, зокрема, після отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД, якщо для митного оформлення продукції використовується митна декларація, оскільки вищенаведені норми Митного кодексу України та Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" мають вищу юридичну силу, ніж норми вказаної інструкції.

Таким чином, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то відповідно до частини першої статті 94 КАС України на користь позивача слід присудити з Державного бюджету України 182,70 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 18 липня 2014 року №41 за ставками і правилами, визначеним Законом України "Про судовий збір" (а.с.2).

Керуючись статтями 2, 71, 94, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 січня 2014 року №0000312200 в частині нарахування пені у сумі 3 158,39 грн. (три тисячі сто п'ятдесят вісім грн. 39 коп.).

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтехпром" (45200, Волинська область, Ківерцівський район, село Клепачів, вулиця Березнева, 50, ідентифікаційний код 35281349) судові витрати у сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 08 серпня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк