Ухвала

від 11.06.2015 по справі 803/1465/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року м. Львів Справа № 876/8332/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника відповідача - Кузьменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року по справі № 803/1465/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтехпром» до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньтехпром» (далі - ТзОВ «Волиньтехпром») звернулося до суду з адміністративним позовом до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ківерцівська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнення до позовних вимог, висловленого в судовому засіданні суду першої інстанції, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23 січня 2014 року № 0000312200 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, Ківерцівська ОДПІ подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог порядку проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 23 січня 2014 року № 88/2200/35281349, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність такого податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 23 січня 2014 року № 88/2200/35281349, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Волиньтехпром» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 15 травня 2013 року по 20 січня 2014 року, Ківерцівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2014 року № 0000312200, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов'язань на суму 10527,86 грн.

Підставою для визначення позивачеві грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказаний висновок обґрунтований посиланням на порушення позивачем термінів проведення розрахунків в іноземній валюті у зв'язку з надходженням на митну територію України товарів, імпортованих на умовах сплати авансових платежів, при виконанні контракту від 22 вересня 2012 року № 0003, укладеного з фірмою «Ксучанг Фухуа Глас ЛТД» (резидент Китаю), на поставку скла зміцненого (загартованого) безпечного для автомобілів, поза межами строку, встановленого згаданою вище статтею.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «Волиньтехпром» вимог порядку проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Як видно з матеріалів справи, позивач уклав зовнішньоекономічний (імпортний) контракт від 22 вересня 2012 року № 0003 з фірмою «Ксучанг Фухуа Глас ЛТД» (резидент Китаю) на поставку скла зміцненого (загартованого) безпечного для автомобілів вартістю 1000000,00 доларів США. Контрактом передбачено, що покупець сплачує 30 відсотків загальної вартості товару до початку його виготовлення, на підставі виставленого рахунку фактури, та специфікації, які є узгодженими двома сторонами, та 30 відсотків вартості товару після виготовлення замовленого товару, перед відправкою покупцю. Після відправлення товару з порту міста Чіндао (Китай) покупець сплачує 100 відсотків передоплату вартості товару до отримання в порту на умовах поставки CIF м. Іллічівськ, Україна, або CIF м. Одеса, Україна, або CIF м. Гдиня , Польща.

Згідно з платіжними дорученнями від 29 серпня 2013 року № 5 та від 15 жовтня 2013 року № 6 позивач здійснив оплату за вказаний товар в розмірі по 14634,84 доларів США кожним.

Митне оформлення товару на суму 29269,82 доларів США в режимі «імпорт», що знаходився під митним контролем з 18 грудня 2013 року, про що свідчить відмітка митниці на коносаменті, було закінчено 27 грудня 2013 року, що підтверджується копією вантажної митної декларації (ВМД).

Спір стосується дати імпорту, тобто дати, з настанням якої закінчується строк відстрочення поставки, який передбачений статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки як слідує з висновку контролюючого органу датою імпорту є дата закінчення оформлення вантажної митної декларації в режимі імпорту.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» момент здійснення експорту (імпорту) - це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Статтею 321 Митного кодексу України встановлено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно з статтею 322 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон України, пред'являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються органам доходів і зборів у пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених органами доходів і зборів для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене органами доходів і зборів місце.

Згідно з частиною 1 статті 195 Митного кодексу України переміщення товарів через митний кордон України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, вантажна митна декларація (далі - ВМД) - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує наявність у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим, підтверджує, а не встановлює, права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну. При цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, наявність на якому запису митного органу «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Виходячи з викладеного, датою імпорту (надходження на митну територію України) є не дата оформлення ВМД в режимі «імпорт», а дата фактичного перетину товаром митного кордону України, що в свою чергу є підставою для висновку про своєчасність здійснення позивачем розрахунків в іноземній валюті за зовнішньоекономічним контрактом від 22 вересня 2012 року № 0003 за авансовим платежем, здійсненим 15 жовтня 2013 року, та прострочення такого розрахунку на 21 днів за товар згідно з платіжним дорученням від 29 серпня 2013 року № 5.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про протиправність нарахування позивачу пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов'язань на суму 3158,39 грн.

Також слід зазначити, що судом першої інстанції не враховано вимог статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи, та прийнято усне уточнення позовних вимог, заявлене представником позивача в судовому засіданні, однак, таке порушення норм процесуального права не вплинуло на правильність ухвалення судом першої інстанції рішення, відтак, не є підставою для його скасування.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2014 року по справі № 803/1465/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 16 червня 2015 року.