Постанова

від 29.07.2014 по справі 826/773/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/773/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Міщука М.С., Федотова І.В.,

при секретарі: Бєліцькій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 року у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «АТА» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2014 року № 4226552208 і № 4326552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ТОВ «АТА» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, які мають істотне значення для справи, а встановлені судом висновки не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились в засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом періоду з 11.12.2013р. по 17.12.2013р. згідно з нормами пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75, п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу начальника ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.12.2013р. №2767, працівником відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «АТА» (ПН 25589927) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Дана Плюс» (ПН 32553052), ТОВ «ТД «Корпоратив» (ПН 37195613), ТОВ «ТД «Добрава» (ПН 38085122) за період діяльності з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 23.12.2013р. № 815/26-55-22-08/35589927 (далі - Акт перевірки).

13.01.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві підставі Акта перевірки від 23.12.2013р. № 815/26-55-22-08/35589927 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 4326552208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «АТА» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1822339,00 грн., в т.ч. 1682142,00 грн. - основний платіж, 140197,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- за № 4226552208, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог ст. 185, п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «АТА» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1749178,00 грн., в т.ч. 1497292,00 грн. - основний платіж, 251886,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факти здійснення господарських операцій з отримання товарів від названих вище контрагентів належними первинними документами.

В даному випадку апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 24.02.2011р. між ТОВ «АТА» (Покупець), в особі директора Догана О.Й., і ТОВ «Дана Плюс» (Постачальник), в особі директора Пацьори С.А., був укладений письмовий договір за № 16/11-1 поставки продукції. За умовами цього Договору Постачальник (ТОВ «Дана Плюс») зобов'язується виготовити та поставити Покупцю картонну упаковку в асортименті згідно з погодженими Сторонами технічними умовами, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.

Згідно з розділом 2 названого Договору асортимент, найменування та ціна поставленої продукції зазначається в додатку до Договору. Продукція поставляється в кількості, зазначеній у накладних, а загальна сума Договору складається із загальної суми продукції, поставленої у період дії Договору, згідно накладних.

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт позивач надав до суду копії договору від 24.02.2011р. № 16/11-1; видаткової накладної №115 від 28.02.2011р. на суму 820000,00грн., в тому числі ПДВ 136666,67 грн.; податкової накладної від 28.02.2011р. №115 на суму 820000,00грн., в тому числі ПДВ 136666,67 грн.; платіжних доручень №1492 від 17.03.2011р. на суму 435000,00 грн. та №1521 від 22.03.2011р. на суму 385000,00 грн.

01.06.2011р. між ТОВ «АТА» (Покупець), в особі директора Догана О.Й., і ТОВ «ТД «Корпоратив» (Продавець), в особі директора ГліняноваХ.В., був укладений письмовий договір за № 327/2011 купівлі - продажу цукру. За умовами цього Договору Продавець (ТОВ «ТД «Корпоратив») зобов'язується продати, в Покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору, наступний Товар - цукор буряковий, українського походження в мішкотарі або насипом. Кількість, ціна товару узгоджуються Сторонами згідно накладних.

Відповідно пункту 2.1. названого Договору Покупець здійснює 100% оплату кожної партії товару шляхом банківського переведення вартості партії товару на розрахунковий рахунок Продавця згідно виставленого рахунку.

Згідно з розділом 4 Договору купівлі - продажу цукру відвантаження товару здійснюється при умові підписання даного Договору та надходження від Покупця заявки на завантаження товару. При відвантаженні товару Продавець надає Покупцю наступні документи: посвідчення якості та видаткову накладну.

На підтвердження факту виконання умов договору позивач надав до суду копії наступних документів: договору від 01.06.2011р. №327/2011 купівлі - продажу цукру; видаткових накладних; податковий накладних; платіжних доручень.

Крім того, у період, що перевірявся податковим органом, між позивачем (Покупцем) та його контрагентом - ТОВ «ТД «Добрава» (Постачальником) 03.05.2012р. було укладено договір поставки №0305-12, згідно з яким Постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити цукор - пісок (кристалічний) виробництва України в строки та на умовах, передбачених в даному Договорі.

Найменування, кількість та вартість товару в партії, зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а загальна сума Договору є добутком вартості товару, зафіксованій в підписаних Сторонами видаткових накладних.

Згідно пункту 4.5. Договору відвантаження товару оформлюється наступними документами: видатковою товарною накладною, свідоцтвом про якість на товар та висновком державної санітарно-епідеміологічної експертизи, податковою накладною.

На підтвердження їх реальності позивачем надано копії договору поставки №0305-12 від 03.05.2012р.; видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень .

Додатково на підтвердження реальності названих вище договірних відносин, позивачем надано копії договорів, укладених між позивачем та його контрагентами щодо реалізації придбаного у ТОВ «Дана Плюс», ТОВ «ТД «Корпоратив» та ТОВ «ТД «Добрава» товару - цукру. Крім того, позивачем надано видаткові накладні та платіжні доручення, яким підтверджено відпуск позивачем реалізованого товару та отримання останнім грошових коштів від покупців за відповідний товар.

Також на підтвердження наявності виробничих можливостей ТОВ «АТА» надано копію договору купівлі - продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення, в якому знаходиться цех по виготовленню пресованого цукру, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи, яким підтверджено відповідність приміщення цеху вимогам діючого санітарного законодавства України, журналу обліку вантажів, яким підтвердженого відвантаження виробленого позивачем товару.

Щодо твердження суду першої інстанції про відсутність видаткової накладної, виписаної ТОВ «ТД «Корпоратив» на суму зазначену у податковій накладній № 4 від 01.06.2011 р., то вони є помилковими, оскільки в матеріалах справи, а саме в п. 43 Додатків до позовної заяви є в наявності видаткова накладна № ТД-0000010 від 01.06.2011 р. на суму зазначену у податковій накладній № 4 від 01.06.2011 р. (а.с. № 123 т. І).

Щодо податкової накладної на Товар, відпущений ТОВ «ТД «Корпоратив» на підставі видаткової накладної № ТД - 0000022, твердження суду першої інстанції також є помилковими, оскільки у зв'язку з тим що до податкової накладної були зауваження, податковий кредит взагалі не використовувався. Таким чином, спірні податкові нарахування взагалі відсутні по цій видатковій накладній. Доказом того що податковий кредит не був нарахований до видаткової накладної № ТД - 0000022 є Додаток №5 по реєстру отриманих та виданих податкових накладних, та квитанція № 2 про реєстрацію Додатку №5, тому до суду першої інстанції не була надана така податкова накладна.

Щодо твердження суду першої інстанції відносно порівняння сум коштів, перерахованих Позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД «Корпоратив», також є помилковими, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги, що в призначеннях платежів на одну накладну декілька разів було оплачено інші накладні. Виходячи з вище викладеного, та згідно картки-рахунку № 631 вбачається, що сума отриманого та сума сплаченого Товару на кінець розрахунку станом на 27.09.11 року відповідає дійсності та має місце повного розрахунку між сторонами за отриманий Товар. Доказом цього також є додатки з повним переліком банківських виписок по картці рахунку 631 на суму 3 204 500,00 грн. тобто на весь отриманий Товар від ТОВ «ТД «Корпоратив».

Щодо сертифікатів відповідності та посвідчень про якість цукру білого кристалічного твердження суду першої інстанції також є такими, що не відповідають дійсності, оскільки, посвідчення № 113 від 06.09.2011р. містить заповнену графу отримувач, а саме: ТОВ «ТД «Корпоратив». Щодо сертифікатів відповідності, а саме сертифікату № UA1.038.Х003823-11 вони взагалі видаються лише виробнику Товару, у зв'язку з чим там і зазначений виробник ВАТ «Володимирцукор», а графи «отримувач» сертифікати відповідності взагалі не мають. Таким чином, вписувати у сертифікат відповідності іншого контрагента окрім виробника взагалі неможливо.

Посилання суду першої інстанції на ТТН оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є необгрунтованим, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності, а також перевірки товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Поставка товару відбувалась згідно Договору поставки з контрагентами на підставі яких товар поставлявся Позивачу за рахунок Відповідачів на умовах Інкотермс 2000 DDP. Delivered Duty Paid - вказане місце призначення, товар доставляєтся замовнику, очищений від податків і зборів. Згідно з п. А. 3. Міжнародних правил роз'яснення торгових термінів "ИНКОТЕРМС 2000" « а) Договор перевозки: Продавец обязан заключить за свой счет договор перевозки товара до согласованного места назначения», тобто відсутність відповідальності Позивача за ТТН є абсолютно очевидною.

Слід зауважити, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 06.03.2014 року № К/800/61508/13.

Стосовно відсутності у позивача права власності на автомобілі слід зазначити наступне.

Судом першої інстанції взято до уваги дані з АІС «Автомобіль» надані Відповідачем без дотримання законодавчих норм, зокрема, п. 2.3 Наказу МВС України № 379 від 11.08.2010 р. де чітко зазначено: «Інформація про зареєстровані ТЗ та відомості про їх власників, які містяться в АІС "Автомобіль" та Єдиному державному реєстрі Державтоінспекції, мають конфіденційний характер і можуть надаватися виключно власникам ТЗ про зареєстровані за ними ТЗ, а також за запитами судів, органів місцевого самоврядування, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів державної податкової служби, державних виконавців, нотаріусів, органів Служби безпеки України та інших органи державної влади (посадових осіб), якщо запит зроблено у зв'язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом, страхових компаній у разі необхідності встановлення обставин страхових випадків. Тобто, ні офіційного запиту ні офіційної відповіді з приводу вище зазначених автомобілів Відповідач взагалі не мав, а до суду надав лише докази роздруковані з електронної мережі Інтернет.

Таким чином, прийняті судом першої інстанції, як доказ, роздруківки вкрай сумнівні, оскільки це не Єдиний держреєстр ДАІ. Більш того, автомобілі можуть бути в оренді у підприємств.

Слід звернути увагу і на той факт, що кредиторської заборгованості підприємство перед контрагентами, які містяться у апеляційній скарзі, не має. Суд першої інстанції не врахував цих обставин, які мають вагому силу у формуванні податкового кредиту.

Таким чином, вищевказаними документами підтверджується правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, а обставини, викладені відповідачем в Акті перевірки не можуть сприйматися, як належний та допустимий доказ протиправності поведінки позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, необхідно зазначити, що в розумінні ст. 16 ПК України, навіть за умови допущення, попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

ПК України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ, як припущення контролюючого органу щодо ознак фіктивності право чинів, або існування тверджень податкового органу щодо нікчемності правочинів, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями письмових доказів, що наявні в матеріалах справи.

При цьому, поняття «безтоварності» господарської операції помилково сприймається представником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС виключно через призму припущень фіктивності контрагента позивача та нікчемності правочинів по всьому ланцюгу постачання, адже актом перевірки підтверджується аналіз ДПІ первинних бухгалтерських та податкових документів під час проведення перевірки по взаємовідносинам позивача з Контрагентами, однак, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарської операції, що міститься в даних документах, податковий орган приходить до помилкових висновків про відсутність об'єктів оподаткування з ПДВ, посилаючись при цьому на недотримання норм податкового, цивільного та господарського законодавства іншими, ніж позивач, особами, в той же час застосовуючи відповідальність саме до позивача, а не до таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст. З, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що підставою для віднесення витрат по певній господарській операції до складу валових витрат платника є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є належним чином оформлена податкова накладна.

Всі первинні бухгалтерські та податкові документи позивача оформлені у відповідності до вимог вказаних статей Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно вимог ст.201 ПК України, п. 3 Порядку заповнення, затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969, чому судом першої інстанції належної оцінки не надано.

Товари, придбані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних товарів також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент фактичного виконання даних відносин контрагенти позивача, як юридичні особи, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Вищевказана позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено неправильний висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Згідно ст. ст. 198, 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Доводи представника відповідача в судовому засіданні не спростовують фактичні обставини справи та зміст апеляційної скарги, тому вони не заслуговують на увагу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160, 161, 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2014 року - скасувати.

Постановити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 4226552208 та № 4326552208.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: М.С. Міщук

І.В. Федотов

Повний текст постанови виготовлено 01.08.2014 року

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Міщук М.С.

Федотов І.В.