Ухвала

від 15.01.2015 по справі 826/773/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2015 року м. Київ К/800/45150/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Блажівської Н.Є.

Карася О.В.

за участю секретаря судового засідання: Руденко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року

у справі № 826/773/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» (далі - ТОВ «АТА»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 4226552208 від 13 січня 2014 року та № 4326552208 від 13 січня 2014 року, а також визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття вказаних актів індивідуальної дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю платником реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «АТА» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення № 4226552208 від 13 січня 2014 року та № 4326552208 від 13 січня 2014 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 травня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АТА» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дана Плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Корпоратив», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Добрава» за період діяльності з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 815/26-55-22-08/25589927 від 23 грудня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 4326552208 від 13 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 822 339,00 грн. (1 682 142,00 грн. - основний платіж, 140 197,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 4226552208 від 13 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 749 178,00 грн. (1 497 292,00 грн. - основний платіж, 251 886,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 185, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за договорами, укладеними з ТОВ «Дана Плюс», ТОВ «ТД «Корпоратив», ТОВ «ТД «Добрава», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на акт № 147/26-55-22-08/32553052 від 02 липня 2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дана Плюс», в якому викладено думку про те, що укладені зазначеною юридичною особою з контрагентами правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а також на пояснення посадових осіб ТОВ «ТД «Корпоратив» та ТОВ «ТД «Добрава» щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності вказаних суб'єктів господарювання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас певні недоліки первинних документів, зокрема, їх підписання невстановленими особами, є свідченням недобросовісності постачальників та, у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, реальний характер здійснених на адресу позивача від ТОВ «Дана Плюс», ТОВ «ТД «Корпоратив» та ТОВ «ТД «Добрава» поставок картонної упаковки та цукру підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями, заявками на відвантаження товару, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі товару, сертифікатами відповідності, посвідченнями про якість цукру, висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Придбаний у контрагентів товар використано ТОВ «АТА» у власній господарській діяльності, а саме - реалізовано третім особам, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи.

При цьому судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів справи спростовано покладені судом першої інстанції в основу прийнятого рішення доводи про відсутність видаткової накладної, виписаної ТОВ «ТД «Корпоратив» на зазначену в податковій накладній № 4 від 01 червня 2011 року суму, непроведення позивачем повного розрахунку з ТОВ «ТД «Корпоратив» за поставлений ним товар, а також неправильність оформлення сертифікатів відповідності та посвідчень про якість цукру.

Що ж стосується посилання контролюючого органу, підтриманого Окружним адміністративним судом м. Києва, на недоліки товарно-транспортних накладних (зазначення транспортних засобів з державними номерними знаками, які не зареєстровані або належать іншим перевізникам), як на підставу для виключення з податкового обліку позивача сформованих за проведеними з контрагентами господарськими операціями даних, то Київським апеляційним адміністративним судом з'ясовано, що поставка товару в розглядуваному випадку здійснювалась на умовах Інкотермс-2000 DDP («поставка зі сплатою мита»).

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати термін DDP («поставка зі сплатою мита») означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця.

Зазначений термін передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця, що, відповідно, виключає можливість відповідальності покупця (позивача у справі) за правильність складення та достовірність даних товарно-транспортних накладних.

А відтак, враховуючи встановлені Київським апеляційним адміністративним судом обставини щодо реального характеру здійснених поставок, а також з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника податку, висновок суду апеляційної інстанції про протиправність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Блажівська Н.Є.

Карась О.В.