Рішення
від 29.07.2014 по справі 307/2130/14-ц
ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2130/14-ц

Провадження № 2/307/1036/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Плиска Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Банк Форум" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилається на те, що 12.09.2008 р. між АКБ "Форум" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум") та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 0521/08/26-ZZv, згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 18000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 14 % річних з кінцевим терміном повернення 11.09.2018 р. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 12.09.2008 р., відповідно до якого відповідачами в іпотеку надано житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, що належить їм на праві часткової власності, на підставі Свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно і Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. ОСОБА_1 припинила виконувати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, зокрема вносити щомісячні платежі по тілу кредиту, сплачувати нараховані відсотки за його користування. У зв'язку з цим, ПАТ "Банк Форум" звернувся з позовом до Тячівського районного суду про стягнення заборгованості у сумі 208930.07 грв. за кредитним договором № 0521/08/26-ZZv від 12.09.2008 р., який був задоволений повністю 15.07.2013 р. Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності відповідачам не заявлялася і судом у вказаній справі не вирішувалося, а отже банк звертається з даною вимогою до суду вперше. У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань позивач направляв на адресу відповідачів 08.04.2014 р. письмові вимоги (претензії) про погашення позичальником простроченої заборгованості за кредитним договором, проте вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення. Просить суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 208930.07 грв. звернути стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надіслав заяву в якій просить розглядати справу в його відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Позовні вимоги підтримав.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, згідно з якими у разі неявки в судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що у позові слід відмовити виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено, що 12.09.2008 р. між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0521/08/26-ZZv, згідно якого відповідачці був наданий кредит на споживчі цілі у сумі 18000 доларів США на строк до 11.09.2018 р. зі сплатою за користування кредитом 14 % річних. Згідно п. 2.1. кредитного договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 50.3 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка площею 0.2500 га. за адресою: АДРЕСА_2. Заставна вартість майна - 90339 грв. Боржником ОСОБА_1 належним чином зобов'язання перед банком не виконані, про що свідчить рішення Тячівського районного суду від 15.07.2013 р. за № 307/1480/13-ц про стягнення на користь ПАТ "Банк Форум" з ОСОБА_1 заборгованості у сумі 208930.07 грв. за кредитним договором № 0521/08/26-ZZv від 12.09.2008 р. Рішення суду на сьогоднішній день не виконано та відкрите виконавче провадження по примусовому стягненню заборгованості по вказаному кредитному договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 12.09.2008 р. Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки відповідачі надали в іпотеку житловий будинок з надвірними спорудами, який складається: з літери "А" - житловий будинок, загальною площею 50.30 м.кв., житловою площею - 32.90 м.кв.; літера "А" - прибудова; літера "Б" - гараж; літера "В" - сарай; літера "Г" - навіс; літера "Д" - літня кухня; літера "Е" - господарська будівля незакінчене будівництво; літера "Є" - сарай; літера "Ж" - убиральня, який належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право приватної власності на нерухоме майно, що видане Бедевлянською сільською радою Тячівського району Закарпатської області 28.03.2008 р. № 656, на підставі рішення виконкому Бедевлянської сільської ради від 18.03.2008 р. за № 25/1, яке зареєстроване в Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації в реєстрову книгу № 04 під номером № 616 від 28.03.2008 р. та земельну ділянку площею 0.2500 га., кадастровий № 2124480401:03:001:0035, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка належить іпотекодавцям на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ № 450803, виданого 18.07.20018 р. Бедевлянською сільською радою і які знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Згідно п. 5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним, та інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

08.10.2014 р. позивач направив до ОСОБА_2 претензію-вимогу за вих. № 818/3600 про виконання порушеного обов'язку позичальником банку ОСОБА_1 у розмірі 208930.07 грв. шляхом внесення грошових коштів на позичковий рахунок в тридцятиденний строк з дня отримання вказаної претензії, в іншому випадку банк залишає за собою право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак таке повідомлення було залишено відповідачем без задоволення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки. Згідно ст. 33 цього ж закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Разом із тим, із 07.06.2014 р. набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03.06.2014 р. за №1304-VIІ, відповідно до п. 1 ст. 1 якого, протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і яке надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, житловий будинок АДРЕСА_2 відповідає, оскільки його площа не перевищує 250 м.кв., він являється постійним місцем проживання відповідачів, а відомостей про наявність в них іншого житла позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "Форум Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.7 Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют", суд,

Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства "Банк Форум" відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.

СудТячівський районний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення29.07.2014
Оприлюднено08.08.2014
Номер документу40061587
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —307/2130/14-ц

Ухвала від 05.11.2019

Цивільне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Гримут В. І.

Ухвала від 31.01.2019

Цивільне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Гримут В. І.

Рішення від 08.09.2015

Цивільне

Апеляційний суд Закарпатської області

Кондор Р. Ю.

Рішення від 29.07.2014

Цивільне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Гримут В. І.

Ухвала від 29.05.2014

Цивільне

Тячівський районний суд Закарпатської області

Гримут В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні