Рішення

від 08.09.2015 по справі 307/2130/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/2130/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 вересня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ГОТРИ Т.Ю., КОЖУХ О.А.

при секретарі МАРИНЕЦЬ Д.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» Соловйова Наталія Анатоліївна, до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форум» на заочне рішення Тячівського районного суду від 29 липня 2014 р., -

в с т а н о в и л а :

28.05.2014 ПАТ «Банк Форум», від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» Соловйова Н.А., звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мотивуючи наступним. За кредитним договором від 12.09.2008 № 0521/08/26-ZZv АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 18000,00 дол. США зі сплатою за нього 14,0% річних і строком по 11.09.2018. На забезпечення виконання зобов'язань позичальником банк уклав 12.09.2008 із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 іпотечний договір, на підставі якого в іпотеку були передані житловий будинок з надвірними спорудами, що належить на праві спільної часткової власності іпотекодавцям ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка площею 0,25 га, що належить на праві власності ОСОБА_3 і знаходиться за цією ж адресою, які складають разом предмет іпотеки. Банк свої зобов'язання виконав, тоді як позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу. Чинним рішенням Тячівського районного суду від 15.07.2013 на користь банку стягнуто з ОСОБА_3 208930,07 грн боргу, рішення ще не виконане, заборгованість існує. Питання про звернення стягнення на предмет іпотеки раніше не ставилося.

Посилаючись на ці обставини, на умови договорів та на положення цивільного законодавства щодо права стягнення боргу за рахунок предмета іпотеки, позивач просив:

у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 12.09.2008 № 0521/08/26-ZZv у розмірі 208930,07 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, який складається з: будинку загальною площею 50,30 кв. м, житловою площею 32,90 кв. м (літ. А), прибудови (літ. А'), гаража (літ. Б), сараїв (літ. В, Є), навісу (літ. Г), літньої кухні (літ. Д), незакінченої будівництвом господарської будівлі (літ. Е), вбиральні (літ. Ж), воріт, огорожі (поз. 1-3), і земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на підставі Свідоцтва про право приватної власності на майно, виданого Бедевлянською сільрадою Тячівського району 28.03.2008 за НОМЕР_6 на підставі рішення виконкому Бедевлянської сільради від 18.03.2008 та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 18.07.2008 Бедевлянською сільрадою Тячівського району за реєстраційним НОМЕР_5, шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Заочним рішенням Тячівського районного суду від 29.07.2014 у позові відмовлено.

Позивач оскаржив рішення суду, вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права. Так, суд, застосувавши мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки, не з'ясував, чи є предмет іпотеки єдиним житлом іпотекодавця та членів його сім'ї, чи поширюється дія відповідного закону на іпотекодавців, щодо яких невідомо, чи не є вони суб'єктами антикорупційного законодавства. Суд не врахував, що земельна ділянка є окремим об'єктом права власності та предметом іпотеки, на який належало звернути стягнення, оскільки положення закону про мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки на неї не поширюються. Крім того, закон не містить заборони для прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке рішення саме по собі не тягне обов'язкової реалізації майна, відповідний закон може бути поширений на правовідносини щодо виконання рішення суду. Просить рішення скасувати, позов - задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність відповідачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Встановлено, що за кредитним договором від 12.09.2008 № 0521/08/26-ZZv Акціонерний комерційний банк «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 18000,00 дол. США зі сплатою за нього 14,0% річних і строком по 11.09.2018 (а.с. 9-10, 18). Відповідно до іпотечного договору від 12.09.2008, укладеного банком із ОСОБА_3 і ОСОБА_4, виконання зобов'язань позичальника було забезпечено іпотекою садиби заставною вартістю 90339,00 грн, яка складається із: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_3 (на час видачі державного акту мала прізвище «ОСОБА_3») на підставі Державного акту серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку, виданого 18.07.2008 Бедевлянською сільрадою Тячівського району за реєстраційним НОМЕР_5, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та житлового будинку загальною площею 50,30 кв. м, житловою площею 32,90 кв. м (літ. А), прибудови (літ. А'), гаража (літ. Б), сараїв (літ. В, Є), навісу (літ. Г), літньої кухні (літ. Д), незакінченої будівництвом господарської будівлі (літ. Е), вбиральні (літ. Ж), воріт, огорожі (поз. 1-3), що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право приватної власності на майно, виданого Бедевлянською сільрадою Тячівського району 28.03.2008 за НОМЕР_6 на підставі рішення виконкому Бедевлянської сільради від 18.03.2008, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8, 11-13, 16).

Позичальник порушив свої зобов'язання за кредитним договором, рішенням Тячівського районного суду від 15.07.2013, що набрало законної сили 05.08.2013, на користь банку стягнуто з ОСОБА_3 208930,07 грн боргу (а.с. 14). Рішення суду наразі не виконане, заборгованість існує, що стверджується, крім іншого, претензією-вимогою банку від 08.04.2014 (а.с. 17), питання про звернення стягнення на предмет іпотеки раніше не ставилося.

Ці факти відповідачами не заперечувалися. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято 14.03.2014 рішення № 14 про початок процедури виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації, уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію призначено Соловйову Н.А., яка цього ж дня приступила до виконання повноважень (а.с. 19, 20).

За приписами ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 33, 39 Закону України «Про іпотеку» (Закон № 898-IV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права та обов'язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов'язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати борг, в т.ч., присуджений судом, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та реалізації його за рішенням суду, оскільки право вибору способів захисту порушеного права, передбачених законом та/або договором, порядку їх застосування належить кредитору; звернення кредитора по захист права в різний спосіб не суперечить закону та/або договору, а питання, пов'язані з недопущенням подвійного стягнення (забезпечення стягнення саме реально наявного боргу) вирішуються на стадії виконавчого провадження.

Таким чином, право кредитора-іпотекодержателя отримати задоволення своїх вимог за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізації передбачене законом, договорами (зокрема, розділом 2 кредитного договору, розділом 5 іпотечного договору) і ніким не заперечується як таке. Поряд із цим, 07.06.2014 набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (Закон № 1304-VII), відповідно до якого протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання майнового поручителя за умови, що у майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 250 кв. м для житлового будинку (ст. 1 п. 1). Законом № 1304-VII установлено також, що його дія не поширюється на осіб, які є суб'єктами Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» (ст. 6). Закон № 1304-VII розрахований на тимчасову дію в часі, до законодавчого врегулювання відповідних питань, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм (ст.ст. 3, 4).

Верховний Суд України у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ № 6-44цс15 (постанова від 25.03.2015), № 6-46цс15 (постанова від 15.04.2015), № 6-57цс15 (постанова від 27.05.2015), № 6-58цс15 (постанова від 27.05.2015) внаслідок неоднакового застосування судами норм Закону № 1304-VII, висловив правові позиції, за змістом яких, зокрема:

мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (ст. 263 ч. 1 п. 2 ЦК України), тому в юридичному розумінні не звільняє від виконання зобов'язання, а має значення відстрочки виконання певних обов'язків, відкладення певних дій на визначений чи невизначений період на підставі спеціального акта;

встановлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника);

протягом дії Закону № 1304-VII інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм;

оскільки Закон № 1304-VII не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то не є й підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів, не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону;

чинність Закону № 1304-VII на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в захисті порушеного права;

рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону № 1304-VII.

Згідно зі ст. 214 ч. 2, ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України, зазначені висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує такі висновки Верховного Суду України. Колегія суддів не знайшла підстав для відступу від правових позицій, викладених у висновках Верховного Суду України.

Отже, Закон № 1304-VII не припиняє зобов'язальних правовідносин, не припиняє дію договору іпотеки та сам по собі не є перешкодою для задоволення відповідного позову кредитора, проте, у період дії цього Закону не застосовується примусове стягнення (відчуження без згоди власника) предмета іпотеки, якщо мають місце умови, що визначені Законом. Як убачається з матеріалів справи та з одержаної на стадії апеляційного розгляду справи інформаційної довідки від 04.09.2015 № 43273608 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, обтяження за іпотечним договором від 12.09.2008 зареєстровані як щодо земельної ділянки, так і щодо будинку, про які йдеться вище, загальна площа належного ОСОБА_3 і ОСОБА_4 житлового будинку, переданого і іпотеку, є меншою за 250 кв. м, ОСОБА_3 зареєстрована в будинку, ОСОБА_5 на час укладання іпотечного договору був зареєстрований в АДРЕСА_2; відомості про інші речові права ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на нерухоме майно відсутні, тож власне предмет іпотеки відповідає вимогам, встановленим Законом № 1304-VII. Водночас, відповідачі, розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами та здійснюючи право на захист на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2 ЦПК України), не взяли участі в розгляді справи в суді першої інстанції та двічі не з'явилися в судове засідання до апеляційного суду, хоча викликалися, тож суду не було надано даних (доказів), зокрема, щодо їх місця роботи, тому підстав для висновку про відповідність даних про особу відповідачів вимогам, встановленим Законом № 1304-VII для застосування відповідного мораторію, наразі немає.

За наведених обставин, суд першої інстанції за відсутності відповідної судової практики у застосуванні норм матеріального права, що регулюють питання мораторію на стягнення майна громадян і щойно перед ухваленням судом рішення набрали чинності, припустився помилки в застосуванні вищенаведених норм. У подальшому мала місце різноманітна практика судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у застосуванні зазначених норм матеріального права, щодо якої відповідні рішення були по суті прийняті Верховним Судом України через значний час після вирішення спору судом першої інстанції. Тож у задоволенні вимоги кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки суд відмовив помилково, необґрунтовано, таку вимогу належало задовольнити.

Попри викладене вище, з певними доводами апелянта колегія суддів не може погодитись. Як випливає з правової позиції кредитора, висловленої в скарзі, останній вважає житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами та земельну ділянку, на якій будівлі і споруди розташовані, окремими предметами іпотеки, на які окремо може бути звернене стягнення. Така позиція суперечить дійсним обставинам справи, пункту 1.2. іпотечного договору та положенням, зокрема, ст.ст. 380, 381 ЦК України, ст. 1 ч. 1 абз. 2, ст. 5 ч.ч. 1, 3, 4, ст. 6 ч. 4, ст. 15, ст. 18 ч. 1 п. 3 Закону № 898-IV, ст. 2 ч. 1 абз. 4, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», за змістом яких предметом іпотеки є садиба (домоволодіння), тобто, визначена земельна ділянка разом з житловим будинком і його приналежностями, що на ділянці знаходяться. Звернення стягнення можливе на такий предмет іпотеки в цілому, на все домоволодіння, складові якого нерозривно пов'язані між собою, порушення цього зв'язку означало б припинення існування (зміну) предмета іпотеки порівняно з тим, що був обумовлений договором. Звернення стягнення на земельну ділянку окремо від розташованого на ній будинку, в т.ч., без визначення параметрів земельної ділянки, необхідної для обслуговування будинку, а, отже, без встановлення параметрів земельних ділянок, їх ідентифікації та забезпечення оборотоздатності речей, неможливе. Саме як складову частину садиби визначає земельну ділянку закон, іпотечний договір і власне це є змістом позовної вимоги, яка лише в такому контексті може вирішуватися.

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п. 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов - задовольнити. За наявності для того підстав, відстрочення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності Законом № 1304-VII відповідно до ст. 3 цього Закону, можливе на стадії виконання рішення суду.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п. 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» задовольнити, заочне рішення Тячівського районного суду від 29 липня 2014 р. скасувати, позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити:

у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 12.09.2008 № 0521/08/26-ZZv у розмірі 208930,07 грн (двісті вісім тисяч дев'ятсот тридцять гривень 07 коп.) звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, який складається з: будинку загальною площею 50,30 кв. м, житловою площею 32,90 кв. м (літ. А), прибудови (літ. А'), гаража (літ. Б), сараїв (літ. В, Є), навісу (літ. Г), літньої кухні (літ. Д), незакінченої будівництвом господарської будівлі (літ. Е), вбиральні (літ. Ж), воріт, огорожі (поз. 1-3), що належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) і ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на праві спільної часткової власності на підставі Свідоцтва про право приватної власності на майно, виданого Бедевлянською сільрадою Тячівського району 28.03.2008 за НОМЕР_6 на підставі рішення виконкому Бедевлянської сільради від 18.03.2008, і земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 18.07.2008 Бедевлянською сільрадою Тячівського району за реєстраційним НОМЕР_5, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 по 1566,98 грн судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді