Ухвала

від 04.08.2014 по справі 911/1940/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"04" серпня 2014 р. Справа №911/1940/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Верховця А.А.

Остапенка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2014 року

по справі № 911/1940/14 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою (боржника) товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-Груп"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Київської області від 23.06.2014 по справі № 911/1940/14 (суддя Наріжний С.Ю.) визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "КГД-Груп"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Сімсіве Тамазі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ліквідатора надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута; вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Головне управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 23.06.2014 по справі № 911/1940/14 та припинити провадження по справі.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт посилається на той факт, що податковий орган не мав змоги провести визначену в законодавстві документальну позапланову перевірку з настанням відповідних юридичних наслідків для боржника, що на думку скаржника, порушує права Головного управління Міндоходів у м. Києві, як органу державної податкової служби.

Дослідивши апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у м. Києві та додані до неї документи, колегія судів вважає, що у її прийнятті належить відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до апеляційного господарського суду зі скаргою на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, а також ухвали у випадках визначених статтею 106 цього кодексу мають сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Тобто, згідно зазначених положень, в разі оскарження рішення (постанови, ухвали) особою, яка не брала участі у справі, останній необхідно довести, що в оскаржуваному рішенні (постанові, ухвалі) господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки.

Згідно приписів частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» сторонами у справі про банкрутство є боржник (банкрут) та конкурсні кредитора (представник комітету кредиторів), які також є учасниками провадження по справі про банкрутство, а кредитором є особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами грошові вимоги до боржника. Отже, набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» також передбачає, що кредиторами боржника є органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Однак, і зазначені особи набувають статусу кредиторів по справі в разі наявності у встановленому порядку підтверджених грошових вимог до боржника.

При цьому, колегія судів зазначає, що правовий статус органів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), як кредиторів неплатоспроможних боржників визначається і статтею 210 Господарського кодексу України яка також не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - законом про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи, 27.05.2014 ухвалою господарського суду Київської області заяву боржника товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-Груп" про порушення провадження у справі про його банкрутство прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.06.2014. Ухвалою господарського Київської області від 10.06.2014 порушено провадження по справі про банкрутство боржника із застосуванням судових процедур, визначених ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та призначено судове засідання на 23.06.2014. Зазначену ухвалу, в якості повідомлення, було направлено на адресу податкового органу за місцезнаходженням боржника, про що свідчить відмітка на її зворотному боці.

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визначені положеннями ч. 3 зазначеної статті, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Постановою господарського суду Київської області від 23.06.2014 визнано товариство з обмеженою відповідальністю "КГД-Груп" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, тощо. Згідно наявних в матеріалах справи доказів зазначена постанова направлялась податковому органу за місцезнаходженням боржника 27.06.2014 та отримано останнім 01.07.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення.

24.06.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було здійснено публікацію про визнання ТОВ "КГД-Груп" банкрутом.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення податкового органу до суду з заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "КГД-Груп".

В апеляційній скарзі інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника у податкового органу не має. Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги.

Таким чином, Головне управління Міндоходів у м. Києві не є стороною по справі про банкрутство боржника в розумінні приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів. Як убачається з матеріалів справи голова ліквідаційної комісії повідомляв податковий орган про початок ліквідаційної процедури боржника, а також господарський суд повідомляв податковий орган і про порушення провадження по справі про банкрутство і про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, надсилавши йому процесуальні документи суду, однак, податковий орган не скористався своїм правом на проведення перевірки та участь у справі. Не містять матеріали справи і доказів того, що податковим органом з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії направлені на проведення перевірки, згідно приписів Податкового кодексу України, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі. Крім того, в апеляційні скарзі апелянт лише цитує положення Податкового кодексу України та посилається на обов'язковість проведення перевірки, не визначаючи при цьому причини не проведення такої перевірки ні під час ліквідаційної процедури боржника, ні під час процедури банкрутства, що тривала з 10.06.2014.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.2).

Відповідно до п. 11.3 зазначеного Порядку у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Призначається та розпочинається перевірка у такі строки:

протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Факт направлення податковому органу повідомлення боржника про ліквідацію, зокрема, довідки за формою № 8-ОПП (направлена на адресу Білоцерківської ОДПІ 03.12.2013), а також ухвали господарського суду Київської області від 10.06.2014 про порушення провадження по справі про банкрутство боржника підтверджений матеріалами справи. Доказів прийняття рішення про проведення перевірки матеріали справи не містять.

За таких обставин, доказів того, що оскаржувана постанова господарського суду м. Києва порушує права та інтереси податкових органів, зокрема Головного управління Міндоходів у м. Києві, до апеляційної скарги не додано.

Апелянтом не доведено належними доказами, що спірною постановою суд вирішив питання щодо прав та обов'язків Головного управління Міндоходів у м. Києві і відповідно, остання не має права апеляційного оскарження зазначеної постанови згідно приписів статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для відмови в прийнятті апеляційної скарги.

При цьому, колегія суддів також враховує правову позицію Вищого господарського суду України викладену в постановах № 5011-28/1737-2012 від 20.03.2013, № 5011-46/19090-2012 від 10.04.2013, № 910/313/13 від 18.02.2014 та № 5011-46/7280-2012 від 03.06.2014.

Враховуючи викладені обставини, керуючись ст. ст. 86, 91 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Головному управлінню Міндоходів у м. Києві в прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2014 року по справі № 911/1940/13.

Матеріали справи № 911/1940/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді А.А. Верховець

О.М. Остапенко