Постанова

від 05.08.2014 по справі 910/6716/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р. № 910/6716/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Матвійчук Д.В.

від відповідача - Васійчук Л.Ф.

розглянувши Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

апеляційну скаргу в особі філії "Управління

магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 16.06.2014 року.

у справі № 910/6716/14 (Суддя Грєхова О.А. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Автокомп Сервіс"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

в особі філії "Управління

магістральних газопроводів "Київтрансгаз"

про стягнення 32377, 34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код 30019801) в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (03065, м. Київ, пр. Комарова, 44, ідентифікаційний код 23517243) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (01054, м. Київ, вулиця Дмитрівська, будинок 26, квартира 44, ідентифікаційний код 34694129) 16494 (шістнадцять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 32 коп. основного боргу, 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 70 коп. пені, 4 (чотири) грн. 70 коп. 0,1 % річних, 1825 (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять) грн. 56 коп. витрат по сплаті судового збору, 1498 (одну тисячу чотириста дев'яносто вісім) грн. 81 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 по справі №910/6716/14 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» 16 494,32 грн. - основного боргу, 528,70 грн. - пені, 4,70 грн. - 0,1 % річних, 1825,56 грн. - витрат по сплаті судового збору та 1 498,81 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» до Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» про стягнення 16 494,32 грн. - основного боргу, 528,70 грн. - пені, 4,70 грн. - 0,1 % річних, 1825,56 грн. - витрат по сплаті судового збору та 1 498,81 грн. - витрат на оплату послуг адвоката - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОКОМП СЕРВІС» на користь Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» судовий збір в розмірі 913,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено скалад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) був укладений договір № 1308000368 від 28.08.2013р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами надати відповідно до умов цього договору технічне обслуговування та ремонтування автомобілів і мало вантажних автотранспортних засобів: технічне обслуговування пасажирських автомобілів марок Skoda, Нива Chevrolet, ВАЗ, ГАЗ, Dewoo Lanos, Fiat, Isuzu, Opel, Mersedes, Audi, Volksvagen, Reno Kangoo (далі - послуги) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та умов договору, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Згідно з п. 1.2 договору перелік автомобілів, які підлягають обслуговуванню за даним договором, визначений в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість послуг за договором визначається виходячи з вартості фактично наданих та прийнятих послуг, оформлених актами здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт), але не може бути більше 116000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19333,33 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт) в строк не пізніше 90 робочих днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

У відповідності до п. 6.1 договору здавання-приймання наданих послуг після закінчення їх надання здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюються актом здачі-приймання наданих послуг (виконаних робіт).

Пунктами 7.6 та 7.7 договору передбачено, що за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг але не більше 3 відсотків від суми неоплачених послуг. У разі прострочення замовником строку оплати послуг, останній сплачує виконавцю 0,1% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У відповідності до пункту 10.1 договір набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом 18 місяців з дати його укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Позивач зазначав, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками та скріпленими печатками сторін актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №АС-13001864 від 12.09.2013р., № АС-13001934 від 20.09.2013р., № АС-13001927 від 24.09.2013р., № АС-13001935 від 25.09.2013р., № АС-13001958 від 01.10.2013р., № АС-13001959 від 01.10.2013р., № АС-13001965 від 01.10.2013р., № АС-13001966 від 01.10.2013р., № АС-13001983 від 03.10.2013р., № АС-13002004 від 08.10.2013р., № АС-13002005 від 08.10.2013р., № АС-13002022 від 09.10.2013р., № АС-13002023 від 09.10.2013р., № АС-13002024 від 09.10.2013р., № АС-13002025 від 10.10.2013р., № АС-13002241 від 25.11.2013р., № АС-00000011 від 13.01.2014р., № АС-00000024 від 22.01.2014р., № АС-00000033 від 29.01.2014р., № АС-00000055 від 14.02.2014р.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг за договором виконав частково, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 32029,92 грн.

За таких обставин ТОВ "Автокомп Сервіс" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" 32377,34 грн., з яких: 32029,92 грн. основного боргу, 342,16 грн. пені, 05,26 грн. 0,1% річних, у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 1308000368 від 28.08.2013р.

Представник позивача надав суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог та уточнений розрахунок, згідно з яким просив суд стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 17041,15 грн., з яких: 16504,32 грн. основного боргу, 528,70 грн. пені та 8,13 грн. 0,1 відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 1308000368 від 28.08.2013р.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції вірно прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, то справа № 910/6716/14 розглядається з новою ціною позову - 17041,15 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1308000368 від 28.08.2013р. строк оплату здійснив неповністю.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент настання виконання зобов'язань щодо оплати за договором № 1308000368 від 28.08.2013р. визначено - не пізніше 90-ти робочих днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Разом з тим, встановлено, що при розрахунку заборгованості за договором № 1308000368 від 28.08.2013р., станом на 19.05.2014р., позивачем допущено помилку, яка полягає у тому, що ним не вірно вказано суму оплати що надійшла від відповідача згідно з платіжним дорученням № 12498 від 14.05.2014р., і як наслідок призвело до невірного визначення суми основної заборгованості.

Враховуючи вищеописану помилку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 19.05.2014р. становить 16494,32 грн., що також не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 16494,32 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" суми основного боргу за договором у розмірі 16494,32 грн., вірно визнано судом першої інстанції таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокомп Сервіс" просив також стягнути з відповідача 528,70 грн. пені та 8,13 грн. 0,1 відсотків річних, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором № 1308000368 від 28.08.2013р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.6 договору передбачено, що за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплачених послуг але не більше 3 відсотків від суми неоплачених послуг.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.7 договору, у разі прострочення замовником строку оплати послуг, останній сплачує виконавцю 0,1% річних від простроченої суми, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, 0,1 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума пені за заявлений позивачем період прострочення становить суму, що перевищує розмір пені заявлений позивачем до стягнення.

Враховуючи положення п. 2 ст. 83 ГПК України, а також відсутність клопотання заінтересованої сторони про вихід за межі позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 528,70 грн., визначеному позивачем.

Здійснивши перевірку розрахунку 0,1% річних, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума 0,1% річних за заявлений позивачем період прострочення становить суму у розмірі 4,70 грн., що і підлягає до стягнення з відповідача.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Як зазначено в підпункті 6.3 пункту 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 1500,00 грн., позивач надав Договір № 4 про надання правової допомоги від 07.04.2014, укладений з адвокатом Матвійчуком Д.В., витяг з договору про надання правової допомоги № 4 від 07.04.2014р., акт виконаних робіт № 2 від 09.04.2014, рахунок-фактура № 3 від 09.04.2014р., прибутковий касовий ордер № 2 від 09.04.2014р., квитанція до прибуткового касового ордеру, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5442 від 07.11.2013, ордер на надання правової допомоги серія КВ № 099005, витяг з Єдиного Реєстру адвокатів України.

Враховуючи що в матеріалах справи достатньо доказів про понесені позивачем витрати на адвокатські послуги та з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Довільне тлумачення відповідачем умов договору в частині визначення строків виконання зобов'язання щодо оплати не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно частково стягнув з відповідача витрати на оплату послуг адвоката.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 16.06.2014 року у справі №910/6716/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/6716/14 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 06.08.2014 року.