Ухвала

від 04.08.2014 по справі 487/3254/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №487/3254/14-ц 04.08.2014 04.08.2014

Справа № 22ц- 784/2235/14 Головуючий у 1-й інстанції: Корнєшова Т.В.

Категорія 23 Доповідач в апеляційній інстанції: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

4 серпня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої судді: Кутової Т.З.,

суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Романенко Ю.О.,

за участю: позивача прокурора Бескровної І.І. та відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року ухвалене за позовом

прокурора Заводського району м. Миколаєва до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування в частині рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року прокурор Заводського району м. Миколаєва в інтересах держави звернувся з позовною заявою до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування в частині рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Прокурор зазначав, що рішенням від 4 квітня 2013 року Миколаївською міською радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 152 кв.м. із земель комунальної власності, змінено цільове призначення земельної ділянки площею 614 кв.м., яка належить відповідачам ОСОБА_3 на праві спільної власності з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку у тому числі 145 кв.м. під поточним будівництвом, зарахувавши її до земель громадської забудови для будівництва офісу з вбудованими магазинами по АДРЕСА_1. В подальшому земельну ділянку площею 152 кв.м. передано відповідачам в оренду строком на 2 роки.

Посилаючись на те, що земельна ділянка площею 152 кв.м., в порушення вимог земельного законодавства, а саме без проведення земельних торгів, за рахунок вільних земель міста, що привело до порушень інтересів громади та інтересів держави в сфері контролю за використанням та охороною земель, суперечить державній політиці у сфері земельних відносин, прокурор просив визнати незаконним та скасувати пункти 11, 11-3 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 4 квітня 2013 року про затвердження проекту землеустрою та передачу відповідачам в оренду строком на 2 роки земельну ділянку загальною площею 152 кв.м. із земель комунальної власності для будівництва офісу з вбудованими магазинами по АДРЕСА_1, а також договір оренди вказаної земельної ділянки від 13 листопада 2013 року визнати недійсним, як такий що не відповідає вимогам закону, зобов'язавши відповідачів повернути вказану земельну ділянку Миколаївській міській раді.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи і перевіривши зазначені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 116 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу від 25 червня 2003 року відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 24). А відповідно до державного акту від 21 жовтня 2004 року вказані особи є власниками 614 м. кв. земельної ділянки на якій розташований зазначений житловий будинок (а.с. 26).

Рішенням Миколаївської міської ради від 4 квітня 2013 року в п. п. 11, 11.3 розділу 1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 1, кадастровий № 4810136300:01:022:0024, загальною площею 152 кв.м із земель комунальної власності та змінено цільове призначення, земельної ділянки № 2, кадастровий № 4810136300:01:022:0004 площею 614 кв.м., за рахунок земельної ділянки, яка належить відповідачам ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку у тому числі 145 кв.м. під поточним будівництвом, зарахувавши її до земель громадської забудови для будівництва офісу з вбудованими магазинами по АДРЕСА_1. Також вирішено передати земельну ділянку площею 152 кв.м. відповідачам в оренду строком на 2 роки (а.с. 9).

13 листопада 2013 року між Миколаївською міською радою та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 152 кв.м. з цільовим призначенням для поточного будівництва строком на два роки ( а.с. 32).

Відповідно до положень ст. 124 ЗК України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за результатами проведення земельних торгів крім випадків, встановлених частинами другою, третьою ст. 134 ЗК України.

Положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Із виготовленого кадастрового плану спірної земельної ділянки вбачається, що вона має спільну межу із земельною ділянкою, належною на праві власності відповідачам, на якій розташований належний їм житловий будинок (а.с. 35, 68). Межа вказаних земельних ділянок проходить по фасадній стіні будинку, таким чином частина спірної земельної ділянки, а саме шириною 1 метр, відповідно до ДБН 360-92 Градобудівництво, планування та забудова фактично є земельною ділянкою необхідною для обслуговування вказаного будинку (а.с100). Вказана обставина підлягає врахуванню при виділенні спірної земельної ділянки та виключає можливість її виділення іншим особам, а ніж власникам житлового будинку АДРЕСА_1, тобто відповідачам ОСОБА_3, без створення суттєвих перешкод у користуванні даним будинком.

Порядок розгляду та затвердження землевпорядної документації передбачений ст. 186 ЗК України та ст. 50 ЗУ «Про землеустрій».

Відповідно до положень наведених законодавчих актів, проект відведення спірної земельної ділянки погоджено уповноваженими органами виконавчої влади та затверджено оскаржуваним рішенням Миколаївської міської ради (а.с. 10-13, 15-23). Із змісту пояснювальної записки до вказаного проекту в частині викладення відомостей про спірну земельну ділянку та погоджувальної документації вбачається, що мета відведення даної земельної ділянки площею 152 кв. м. та її цільове призначення вказано, як для організації будівельного майданчика на період будівництва офісу з вбудованими приміщеннями по АДРЕСА_1.

Вказане цільове призначення спірної земельної ділянки також визначено і в договорі оренди.

Відповідно до вимог державних будівельних норм ДБН А 3.1-5-2009 організація будівельного виробництва здійснюється відповідно до нормативно встановлених вимог, в тому числі і щодо охорони та збереження життєдіяльності населення, техногенної та пожежної безпеки, безпеки дорожнього руху та таке інше. В зв'язку з чим облаштування, тобто огородження будівельного майданчика є обов'язковим.

Наведене свідчить, що обмеження в використанні частини тротуару, який проходить по спірній земельній ділянці, носить тимчасовий характер, та обумовлений необхідністю забезпечення безпеки громадян на період проведення будівельних робіт.

За вказаних обставин, районний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що виділення спірної земельної ділянки площею 152 кв.м. рішенням Миколаївської міської ради від 4 квітня 2013 року здійснено в межах компетенції та повноважень Миколаївської міської ради, як то передбачено ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», відповідає вимогам наведених положень ст.ст. 124, 134 Земельного Кодексу України, а також загальним засадам землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, викладених в положеннях ст. 6 Закону України «Про землеустрій» та ст. 3 в Законі України «Про державний контроль за використанням та охороною земель, які полягають в організації використання земель із врахуванням узгодженості економічних і соціальних інтересів суспільства, та створення умов для реалізації органами місцевого самоврядування та фізичними особами їхніх конституційних прав на землю, та раціонального використання та охорони земель, як основного національного багатства, а також положенням ст. ст. 50, 55, 56 Закону України «Про землеустрій».

В зв'язку з цим вірним є також висновок суду, щодо відповідності законодавчим нормам в тому числі і Закону України «Про оренду землі» оспорюваного договору оренди, укладеного Миколаївською міською радою та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 13 листопада 2013 року.

Крім цього, положеннями ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою. Та вразі такого звернення в інтересах держави , в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави , та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, із змісту позовних вимог вбачається, що спір випливає із земельних правовідносин, в сфері набуття і реалізації права на землю, землеустрою, та в сфері містобудівної діяльності.

Із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор пред'явив даний позов в інтересах держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, зазначивши, що контрольні функції в даній сфері покладено на центральний орган виконавчої влади, яким є Держсільгоспінспекція України та її територіальні органи, які не наділені повноваженнями звернення до суду.

Проте вказане не відповідає обставинам даного спору.

Так, відповідно до ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель, здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель врегульовані Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», де в статтях 6-8 цього Закону також визначені повноваження спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, екології та аграрної політики.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, на діяльність якої посилається прокурор, встановлено, що Держсільгоспінспекція України є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністерства аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Враховуючи, що спірні правовідносини не відносяться до сфери діяльності агропромислового комплексу, то юрисдикція вказаного органу на них не поширюється. За такого лист Держсільгоспінспекції в Миколаївській області на ім'я прокурора м. Миколаєва від 1 серпня 2014 року з питання незаконності оскаржуваного по даній справі рішення Миколаївської міської ради не має юридичного значення, оскільки вказане питання не віднесено до основних завдань діяльності вказаного органу та його компетенції , визначених в п. п. 3, 4 зазначеного Положення.

Проте, державні органи, які є контролюючими в сфері спірних правовідносин, а саме Управління Держкомзему в м. Миколаєві з землевпорядних питань, Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради з однойменних питань, Санітарно-епідеміологічна станція м. Миколаєва з епідемсанітарних питань, а також з відповідних питань Управління культури Миколаївської обласної державної адміністрації, та Департамент житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради з питань благоустрою, надали свої письмові погодження проекту відведення спірної земельної ділянки без зауважень, тобто порушення законодавства при відведенні вказаної земельної ділянки ними не встановлено та до прокуратури з боку цих органів з питань порушення інтересів держави звернення відсутні. Таким чином, затвердження вказаного проекту спірного землевідведення відбулося з дотриманням встановленого порядку державного контролю.

Натомість прокурором не надано доказів порушення вказаного порядку щодо здійснення контролю державних органів стосовно відведення спірної земельної ділянки, як і не надано доказів на підтвердження фактів порушення інтересів держави. Навпаки, органом місцевого самоврядування отримані додаткові кошти до бюджету в вигляді орендної плати та покладено на відповідачів обов'язок щодо здійснення подальшого благоустрою спірної земельної ділянки.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність заборони щодо розміщення на спірній земельній ділянці будь-яких об'єктів, будівель та споруд, оскільки вказана земельна ділянка віднесена до земель загального користування , та заборону розташування вказаних об'єктів за межами «червоної лінії» якою визначена межа вулиці, на порушення Генерального плану міста та іншої містобудівної документації, а також на порушення вимог розділу 3 ДСТУ 3587 -97 «Безпека дорожнього руху» не можна прийняти до уваги.

Так, спірна земельна ділянка площею 152 кв.м. виділена не під будівництво, а з метою тимчасового облаштування будівельного майданчику, для будівництва офісу на суміжній земельній ділянці площею 614 кв.м, цільове призначення якої відповідно було змінено оспорюваним рішенням Миколаївської міської ради. Таким чином саме будівництво об'єкту офісу підлягає здійсненню в межах «червоної лінії», а будівельний паркан, підлягає тимчасовому розміщенні на спірній земельній ділянці з частковим зайняттям тротуару.

Докази порушення правил безпеки дорожнього руху, чи правил містобудування, в вигляді висновків відповідних контролюючих органів в межах їх компетенції, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведені обставини та перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія не вбачає підстав для його зміни чи скасування, а тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України, вказане рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, тобто з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: