Справа №471/646/14-ц 04.08.2014 04.08.2014 04.08.2014
Провадження №22-ц/784/2134/14 Головуючий у першій інстанції - Губанова В.М.
Категорія 37 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 серпня 2014 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої: Кутової Т.З.,
суддів: Буренкової К.О., Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання: Романенко Ю.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_3, представника відповідача - Корнукія В.В., прокурора - Добрікової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за
апеляційною скаргою
Головного управління Держземагентсва у Миколаївської області
на рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року по справі за позовом
ОСОБА_5
до
Головного управління Держземагенства у Миколаївській області за участю третьої особи - Ганнівської сільскаої ради Братського району Миколаївської області
про
визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом -
в с т а н о в и л а :
У травні 2014 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до відділу Держземагенства у Братському районі Миколаївської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема й на право постійного користування земельною ділянку загальною площею 50 га, розташованої на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства. За життя батько зробив розпоряджання на випадок смерті, яким заповідав йому цілісний майновий комплекс у фермерському господарства «Аркадія». Він як спадкоємець за заповітом, звернувся до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про права на спадщину, однак йому було відмовлено, оскільки чинним законодавством не передбачено право на спадкування земельних ділянок, отриманих на праві постійного користування.
Посилаючись на викладене позивач просив суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 50 га, розташованої на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою суду від 22 травня 2014 року неналежного відповідача - відділ Держземагенства в Братському районі Миколаївської області замінено на належного відповідача - Головне управління Держземагенства у Миколаївській області
Рішенням Братського районного суду Миколаївської області 16 червня 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Визнано за ОСОБА_5 право постійного користування земельною ділянкою 50 га, розташованої на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області для ведення селянського (фермерського) господарства в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просив про його скасування та ухвалення нового рішення по справі, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.
В запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, прокурора, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що згідно державного акту серії ІІ-МК №006751 на право постійного користування землею від 4 січня 1999 року, виданого на підставі рішення Братської районної ради народних депутатів Братського району Миколаївської області від 15 жовтня 1998 року, ОСОБА_6 надана у постійне користування земельна ділянка площею 50,0 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Ганнівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.27).
Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Аркадія», зареєстрованого Братською районною державною адміністрацією, ОСОБА_6 є власником господарства (а.с.18-23).
Відповідно до заповіту, посвідченому приватним нотаріусом Братського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_7 за р.№919 від 26 листопада 2009 року ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження - заповів ОСОБА_5 цілісний майновий комплекс у Фермерському господарстві «Аркадія» (а.с.9).
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
З відповіді приватного нотаріуса Братського районного нотаріального округу Миколаївської області від 16 червня 2014 року вбачається, що після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, як спадкоємець за заповітом звернувся із заявою для прийняття спадщини 23 червня 2010 року. До складу спадкового майна входить зокрема, право на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 50 га, надана для ведення селянського (фермерського) господарства, що розташована на території Ганнівської сільської ради Братського району Миколаївської області. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою ОСОБА_5 відмовлено у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено право на спадкування земельних ділянок, отриманих на праві постійного користування (а.с.67).
За статтею 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
В пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.
Згідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.
Спадкодавець набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1998 року) законодавства, а саме ст. 51 Земельного кодексу України (ред. 1990 року).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (надалі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Згідно ст. 19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.
Статтею 191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.
Пунктом 22 Статуту Фермерського господарства «Аркадія» до земель господарства належать землі що є у приватній власності та користуванні власника фермерського господарства, які засвідчені відповідним держаним актом. Землі що є у користуванні власника господарства.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_6 саме на спірній земельній ділянці, яка була надана йому на підставі державного акту на право постійного користування було створено ФК «Аркадія», яке функціонує й по теперішній час та використовує землю згідно цільового призначення для підприємницької діяльності. Також, позивачем сплачується фіксований сільськогосподарський податок за вказану земельну ділянку (а.с. 108-109).
Позивач, як спадкоємець після смерті свого батька, прийняв спадщину з метою продовжити фермерську діяльність, що є підставою для визнання за ним права власності на селянське (фермерське) господарство.
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.
Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.
В роз'ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 141 ЗК України містить вичерпний перелік підстав припинення право користування земельною ділянкою. Смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельна ділянка була надана на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, згідно до Статуту фермерського господарства та Закону і входить до його складу, як до єдиного майнового комплексу, і у зв'язку з тим, що позивач є спадкоємцем на цілісний майновий комплекс ФГ «Аркадія» після смерті спадкодавця, право користування земельною ділянкою, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилось внаслідок його смерті, також входить до складу спадщини.
Доводи апеляційної скарги про те, що право користування, набуте ОСОБА_6 не може бути успадковане, оскільки припинилося у зв'язку з його смертю є безпідставними, оскільки Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Однак, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних Положень, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.
Посилання на те, що відсутні докази щодо внесення права постійного користування земельною ділянкою до складу фермерського господарства на увагу суду не заслуговують, оскільки спростовуються дослідженими доказами у справі.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з отриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу Головного управління Держземагентсва у Миколаївської області - відхилити, рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуюча:
Судді:
Суд | Апеляційний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2014 |
Оприлюднено | 11.08.2014 |
Номер документу | 40075242 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Миколаївської області
Крамаренко Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні