Рішення

від 05.08.2014 по справі 362/7122/13-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/7122/13-ц

Провадження № 2/362/1241/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Ковбеля М.М.

при секретарях - Сілецькій М.О., Савицькій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду в місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з серпня 2003 року по 11 серпня 2006 року вона проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, що підтверджується свідоцтвом "про шлюб" (вінчання), виданим Церквою Святого Покрова Пресвятої Богородиці (рос. мовою "Свидетельство о браке раба Божиего ОСОБА_2 с рабой Божией ОСОБА_1, венчание совершено в храме Свято Покровском, с. Новые Петровцы). У 2005 році у них з відповідачем народився син ОСОБА_5

Як зазначає позивач, під час спільного проживання з ОСОБА_2 вони вели спільне господарство, придбали земельну ділянку загальною площею 0,217 га, кадастровий номер 3221483001:01:029:0008, яка розташована по АДРЕСА_1, крім того, автомобіль марки «Ssang yong rexton», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому вона просить суд встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між нею та відповідачем, визнати вищезазначене майно спільною сумісною власністю, визнати за нею право власності на ? частину спірної земельної ділянки та в рахунок компенсації виплатити їй 58 285,00 гривень.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтвом "про шлюб" (вінчання), виданого Церквою Святого Покрова Пресвятої Богородиці, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 3 серпня 2003 року здійснили обряд вінчання.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 липня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Васильківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №1879, ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,217 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, ОСОБА_2 є власником автомобіля марки «Ssang yong rexton», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 11 серпня 2006 року, актовий запис №610.

Рішенням Подільського районного суд м. Києва від 11 березня 2013 року №758/241/13-ц, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований 11 серпня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №610 - розірвано.

Як вбачається з показів свідків позивача, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вони знайомі позивачки ОСОБА_1, приходили на свята до позивача та відповідача за адресою: АДРЕСА_2, спілкувалися, з їхніх слів позивач та відповідач проживали разом.

Як вбачається з показів свідків відповідача, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, позивач та відповідач в період з 2003 року по 2006 рік разом постійно не проживали, під час зустрічей за адресою: АДРЕСА_2, жіночих речей не бачили, також, за вищезгаданою адресою в цей час бачили й інших жінок, з якими зустрічався відповідач, крім позивачки.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу.

Вимогами ст. 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте ним, нею до шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року передбачено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року передбачено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного при обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачнобудівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до вимог ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що релігійний обряд шлюбу (вінчання) не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім того судом взято до уваги, що у свідоцтві про вінчання від 03.08.2003 року зазначено ім'я жіночої статі «ОСОБА_1», а ім'я позивача «ОСОБА_1», будь-яких доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 є однією й тією ж самою особою, позивачем суду не надавалося.

Крім того, свідоцтво про вінчання та свідоцтво про народження дитини, на які посилається позивач не є підтвердженням спільного проживання, ведення спільного побуту, господарства та спільного бюджету позивача та відповідача, оскільки не містить відповідної інформації щодо предмету доказування, а тому не є належними доказами проживання однією сім'єю позивача та відповідача. Судом також враховано, що під час укладення ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки, який нотаріально посвідчений, згода ОСОБА_1, як дружини, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, не надавалася, а отже остання на той час не перебувала з ним у шлюбних стосунках.

Що стосується показів свідків, то вони є непослідовними, суперечать один одному, а тому оцінюються судом критично і не можуть бути прийняті до уваги.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка та автомобіль були придбані відповідачем до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у органах державної реєстрації актів цивільного стану, тобто, до спільного проживання однією сім'єю, а тому спірне майно є особистою приватною власністю ОСОБА_2, а доводи позивача про те, що дане майно є спільною сумісною власністю подружжя є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, враховуючи, що позивачем не надано доказів спільного проживання з відповідачем, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла та іншого майна, суд не вбачає підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а тому спірне майно, яке було придбано до реєстрації шлюбу між сторонами, не може бути спільною сумісною власністю подружжя, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими та в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 57, 68, 70, 71, 74, 76 СК України, ст. ст. ст.ст.10, 11, 60, 79, 208, 209, 212-215, 256, 294, 296 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, ст.ст. 325, 372 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання спільної сумісної власності подружжя та поділ майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя М.М. Ковбель