Рішення

від 08.08.2014 по справі 911/2772/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"08" серпня 2014 р. Справа № 911/2772/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» , с. Крюківщина Києво-Святошинського району.

про стягнення 46505,62 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Грищенко О.М.. , уповноважений, довіреність від 03.04.2014р. б/н;

Чуяшов О.В., уповноважений, довіреність від 08.08.2014р. б/н;

від відповідача: Михайлюк І.М., , уповноважений, довіреність від 16.07.2014р. б/н;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд», с. Крюківщина Києво-Святошинського району, в якому просить суд стягнути з відповідача 46505,62 грн. заборгованості за договором поставки від 15.03.2012р. №3093-Г та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 13.08.2010р. №46 поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних від 26.03.3013р., від 20.06.2013р. та від 10.07.2013р. всього на суму 47786,73 грн., однак станом на 31.03.2014р. залишок заборгованості за поставлений товар за відповідачем становить 46505,62 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою від 09.07.2014р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» до товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 22.07.2014р.

Відповідач у відзиві на позов від 22.07.2014р. № 773 проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Заперечення мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем існують тривалі відносини купівлі-продажу, товар поставлявся позивачем за багатьма іншими накладними, оплачувався відповідачем, частина товару поверталась відповідачем позивачу. Станом на день звернення до суду вартість поставленого позивачем та не оплаченого відповідачем товару дійсно становить 46505,62 грн. Разом із тим, обов'язок сплатити за вказаний товар у відповідача не виникло, оскільки умовами договору передбачена оплата за товар після його реалізації кінцевому споживачу, а товар позивача вартістю 46211,92 грн. не є реалізованим. Крім того, кінцевим споживачем відповідачу було здійснено повернення товару, раніше придбаного у позивача та оплаченого - паркетної дошки на суму 16903,90 грн. за таких обставин, відповідач твердить, що обов'язок сплачувати за нереалізований товар у відповідача відсутній.

В судовому засіданні 22.07.2014р. розпочато розгляд справи по суті та відповідно до частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 05.08.2014р. для надання часу сторонам врегулювати спір, про що представникам сторін було оголошено особисто під розпис. В судовому засіданні 05.08.2014р. судом повторно було оголошено перерву до 08.08.2014р. до 14 год. 30 хв., про що представникам було повідомлено під розпис.

Після оголошеної перерви позивачем подано копію Акту № 7/08 перевірки фактично реалізованого товару від 08.08.2014р., посилаючись на який позивач твердить, що перевіривши кількість залишків, він встановив, що нереалізованим залишився товар лише на суму 1435,15 грн.

Відповідач подав копію фіскального чеку від 08.08.2014р., посилаючись на який твердить, що поставлений позивачем товар залишається у відповідача і продовжує реалізовуватися. Так, 08.08.2014р. було реалізовано ламінат 4287 MF на суму 2212,00 грн., і відповідно за цей товар у відповідача настане строк оплати позивачу протягом п'яти банківських днів згідно умов пункту 5.1 договору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Український паркетний дім»), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд», с. Крюківщина Києво-Святошинського району (далі по тексту - ТОВ «Домосвіт Трейд»), вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 15.03.2012р. між ТОВ «Домосвіт Трейд» (покупець) та ТОВ «Український паркетний дім» (постачальник) Договір №3093-Г (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар з усіма при належностями та документами, в асортименті та кількості, яка визначена у замовленні та за ціною, яка визначена в Специфікаціях, а покупець приймає та оплачує товар на умовах Договору. Відповідно до умов Договору:

- ціна товару зазначається у видаткових накладних, які надаються разом із товаром (пункт 2.4. Договору);

- при ненаданні постачальником документів на товар, або при ненаданні нових таких же документів протягом трьох днів після закінчення терміну дії попередніх, при відсутності номерів сертифікатів відповідності в накладних, покупець має право повернути товари постачальнику, або встановити інший строк для усунення недоліків, або затримувати розрахунки за товар до того часу, поки не будуть надані вищезазначені документи (пункт 3.3 Договору);

- покупець оплачує товари протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару покупцем за умови, якщо постачальник надасть належним чином оформлені накладні (пункт 5.1 Договору);

- у випадках, передбачених договором (пункти3.3, 6.6, 6.7.1-6.7.9) постачальник має право повернути товар. Повідомлення про необхідність вивезення товару із зазначенням кінцевої дати вивезення надсилається постачальнику в письмовому вигляді. Максимальний термін вивезення становить 30 календарних днів від дати отримання повідомлення постачальником. У разі не вивезення товару у встановлений строк продавець не гарантує його схоронність, розрахунки за нього не здійснюються(пункти 6.7-6.9 Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Протягом дії договору позивачем здійснювалась поставка товару а відповідачем здійснювалась оплата отриманого товару, крім того, відповідачем періодично здійснювалось повернення позивачу нереалізованого товару. Так, протягом дії договору позивачем поставлено товар на загальну суму 199798,20 грн., а відповідачем оплачено та здійснено повернення товару на загальну суму 153292,58 грн., відповідно на день розгляду справи вартість отриманого відповідачем але не оплаченого товару становить 46505,62 грн., що позивач стверджує в позовній заяві, а відповідач визнає у відзиві. Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Позивач заявляє до стягнення заборгованість, яка виникла за останніми накладними на поставку, а саме за накладними, які є підставою для подання даного позову, і загальна сума поставки за якими становить 47786,73 грн., а саме:

від 26.03.2013р. № РН/13-000070 на суму 2391,10 грн.;

від 20.06.2013р. № РН/13-00159 на суму 33170,28 грн.;

від 10.07.2013р. № РН/13-0172 на суму 12225,35 грн.

Разом із тим, відповідно до пункту 5.1 Договору покупець оплачує товари протягом 5 банківських днів з моменту реалізації товару, однак, сторонами в договорі не встановлено, яким чином має бути зафіксований факт реалізації товару.

Відповідач подав комісійно складену інвентаризацію товарів № 538 від 21.07.2014р., згідно якої на складі відповідача знаходиться залишок нереалізованого товару вартістю 46211,92 грн. Крім того, відповідач подав копії видаткового чеку від 19.07.2014р. та заяви на повернення, які свідчать про те, що відповідачу кінцевим споживачем повернуто товар - паркетну дошку вартістю 16903,90 грн. Відповідач твердить, що цей товар також поставлявся позивачем, відповідно у відповідача на сьогоднішній день наявний нереалізований товар позивача на суму 46211,92 грн. + 16903,90 грн. = 63115,82 грн., що на твердження відповідача є підставою для відмови в позові.

Суд відхиляє дане твердження відповідача з огляду на таке.

Суд, приймаючи рішення, розглядає спір у справі в межах предмету позову на підставах, які визначає позивач на власний розсуд згідно частини 1 ст. 12, ст. 20 ЦК України. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

За накладними, які позивачем визначені як підстава поданого позову про стягнення заборгованості, було поставлено наступний товар загальною вартістю 47786,73 грн.:

ламінат 3246 МF 20,85 кв.м.; ламінат 4151 МF 64,48 кв.м.;

ламінат 4393 МF 64,48 кв.м.; ламінат 4273 МF 64,48 кв.м.;

ламінат 4291 МF 59,40 кв.м.; ламінат 4303МF 59,40 кв.м.;

ламінат 4457 МF 59,40 кв.м.; ламінат 4267 118,80 кв.м.

Згідно з даними складеної відповідачем інвентаризації № 538 від 21.07.2014р., із вищезазначеного товару, який був поставлений позивачем за накладними, заявленими як підстава поданого позову, на складі відповідача залишається нереалізованим наступний товар:

ламінат 4151 МF 29,13 кв.м. (вартістю 2033,57 грн. без ПДВ);

ламінат 4393 МF 27,94 кв.м. (1950,49 грн. без ПДВ);

ламінат 4273 МF 24,5 кв.м. (1710,35 грн. без ПДВ);

ламінат 4291 МF 25,4 кв.м. (2014,98 грн. без ПДВ);

ламінат 4303 МF 22,91 кв.м.(1592,02 грн. без ПДВ).

За таких обставин, з товару вартістю 47786,73 грн., поставленого за трьома спірними видатковими накладними, за даними відповідача залишається нереалізованим товар вартістю 9301,41 грн. (без ПДВ), тобто 11161,69 грн. (з ПДВ).

Інший товар, поставлений за спірними видатковими накладними, станом на 21.07.2014р. є реалізованим, за таким обставин станом на день розгляду справи строк оплати його є таким що настав.

Суд в порядку ст.ст. 36, 42 ГПК України не приймає в якості належного доказу наявності у відповідача нереалізованого товару позивача подані відповідачем копії видаткового чеку від 19.07.2014р. та заяви на повернення, оскільки кінцевим споживачем відповідачу було повернуто паркетну дошку на суму 16903,90 грн., а за спірними накладними відповідачу поставлявся ламінат. Крім того, враховуючи, що остання поставка товару позивачем відповідачу відбулась 10.07.2013р., відповідачем взагалі не доведено факт того, що вказана паркетна дошка поставлялась відповідачу саме позивачем.

Суд в порядку ст.ст.36, 42 ГПК України не приймає в якості належного доказу наявності у відповідача товару позивача фіскальний чек від 08.08.2014р. про продаж споживачу ламінату 4287 МF на суму 2212,00 грн., оскільки за спірними накладними, які заявлені позивачем як підстава позову, такий ламінат відповідачу не поставлявся.

Суд в порядку ст.ст. 36, 42 ГПК України не приймає в якості належного доказу залишку товару у відповідача поданий позивачем Акт № 7/08 перевірки фактично реалізованого товару від 08.08.2014р., оскільки, по-перше, у відповідача не одна торгівельна точка, в якій здійснюється реалізація товару, що сторонами не заперечується, і наявність залишків на суму 1435,15 грн. в одному магазині не виключає наявність залишків в інших магазинах відповідача. По-друге умовами договору встановлено термін оплати протягом п'яти банківських днів з моменту реалізації, відповідно зазначений акт, складений 08.08.2014р., не може бути доказом того, що на момент розгляду справи в суді настало прострочення відповідача з оплати товару, зазначеного в даному акті як реалізованого.

За таких обставин, судом встановлено, що прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 47786,73 грн.(сума поставки згідно спірних накладних) - 11161,69 грн. (вартість нереалізованого товару, поставленого за спірними накладними) = 36625,04 грн.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що згідно штампу відповідача в накладних від 20.06.2013р. № РН/13-00159 та від 10.07.2013р. № РН/13-0172, товар за вказаними накладними поставлявся без передбачених договором товаросупровідних документів, що в порядку пункту 3.3 Договору надає право відповідачу затримувати розрахунки.

Положення пункту 3.3 Договору кореспондуються зі ст. 666 ЦК України, відповідно до якої якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар.

Суду не подано доказів того, що позивач протягом року з моменту поставки за вказаними накладними встановлював позивачу строк для передання документів, або в порядку, передбаченому договором, звертався до позивача з вимогою здійснити повернення товару. Суд звертає увагу на те, що відповідач реалізацію даного товару не припиняв.

Крім того, суд звертає увагу на те, що абзацом другим частини 1 ст. 530 ЦК України передбачено можливість визначити строк виконання зобов'язання шляхом визначення вказівки на подію, яка неминуче має настати.

Разом із тим, по-перше, реалізація товару, придбаного у відповідача, кінцевому споживачу, не є подією, що неминуче має настати. Товар може бути пошкоджено, втрачено, в результаті чого взагалі не бути реалізовано, і зазначене не залежить від волі сторін Договору.

По-друге, пунктами 6.7-6.9 Договору передбачено можливість повернення відповідачем товару позивачу, яке здійснюється за письмовим повідомленням відповідача. Тобто між сторонами існують відносини, при яких відповідач протягом більше ніж року не сплачує за отриманий товар та не повідомляє позивача про необхідність його повернення, що не відповідає звичаям ділового обороту та вимогам, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань суду не представив, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» 36625,04 грн. основного боргу за Договором від 15.02.2012р. №3093-Г та, у відповідності до положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. 12, 16, 20 частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, ст. 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, ст. ст. 627, 629, 666, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 36, 43, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» до товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Домосвіт Трейд» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Крюківщина, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 1, код ЄДРПОУ 37756470)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український паркетний дім» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 10, код ЄДРПОУ 34730664)

36 625,04 грн. (тридцять шість тисяч шістсот двадцять п'ять гривень чотири копійки) основного боргу,

1438,84 грн. (одну тисячу чотириста тридцять вісім гривень вісімдесят чотири копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 08.08.2014р.